Теплицьке сільпо протягом десятиліть посідає провідне місце в системі райспоживспілки за багатьма показниками. І послідовна робота з кадрами відіграє в цьому принципове значення.
Мені добре на пам’яті один із тутешніх керівників – Дмитро Іванович Нечипорук. Про нього завжди говорили: це торговельний працівник від Бога. При ньому ширилася кількість торговельних точок. У ті роки до Теплиці приїжджали по госптовари навіть із Арциза. І неодмінно заходили до крамниці культтоварів.
Дмитро Іванович завжди перебував у стані пошуку нових форм торгівлі – і знаходив їх.
Схоже, цей дух пошуку зберігся й донині, хоча відтоді минуло чимало часу. Сьогодні Теплицьким сільпо керує Олена Дмитрівна Кичук. Тут очевидним є інноваційний підхід до організації торгівлі. З використанням можливостей обопільно приватного сектору та сільпо. Наразі воно в системі райспоживспілки – єдине, яке успішно займається ресторанним господарством. У селі чудово зарекомендував себе бар «Космет», у якому працюють офіціант і кухар, що приїхав сюди з Одеси, де займався виготовленням піци. Тепер ця страва стала популярною в Теплиці, користується попитом у молоді. А її в селі багато – і місцевої, і з-між тих, що навчаються в агроліцеї. Недаремно так наполегливо вмовляли віддати бар в оренду. Але сільпо на це не пішло – і залишилося у виграші. Бар рентабельний, має непогані доходи.
Прогресивним назвав це сільпо голова райспоживспілки Анатолій Федорович Стоянов. Порадив завітати до магазину продтоварів. Він тут же, поруч із баром, в одному торговельному комплексі.
Людей у магазині було небагато. Принаймні жодної черги. Зайшли мужички, купили по пляшці холодного пива, сіли за столик. За ними прийшла по покупки жінка. Забігла по морозиво дівчинка років семи.
Усіх своїх відвідувачів завідувачка магазину (вона ж і продавчиня) знає в лице. І тому, що вони – її односельці, і тому, що користуються послугами магазину постійно.
– Це колись клієнтами у нас були мало не всі жителі села, – пояснює Ніна Іванівна Петренко. – Сьогодні продовольчі точки – вважай, через кожні сто-двісті метрів. Приватна торгівля не дрімає. Але й наше сільпо в умовах конкуренції робить усе, щоб не вгавити покупця.
Справді, важко назвати товар, якого б на полицях і вітринах не було. Завозять його й самі постачальники – приватні фірми, зокрема здалеку – з Житомира, Харкова…
У магазині чисто, сонячно. Після ремонту він має, можна сказати, святковий вигляд. Сучасні вікна, двері…
Торговельний стаж у Ніни Іванівни – понад 30 років. І кращої справи, ніж ця, вона собі не уявляє. Подяки, почесні грамоти – на те підтвердження. Їх у Н. Петренко за ці десятиліття було чимало. Поміщався її портрет і на Дошку пошани райспоживспілки. А це хороший стимул працювати ще краще.
