Державне підприємство «Дослідне господарство «Андріївське» Білгород-Дністровського району входить до структури Інституту сільського господарства Причорномор’я НААН України. Основна сфера його діяльності – виробництво елітного насіння зернових та зернобобових культур. Директор підприємства – досвідчений агроном і менеджер з багаторічним стажем Валерій Аблов.
– Землі в нас – понад п’ять тисяч гектарів, і це такі, скажу вам, жирні чорноземи, хоч ріж їх ножем і маж на хліб, – говорить Валерій Федорович. – Недарма тут у вісімнадцятому – дев’ятнадцятому століттях селилися німецькі колоністи. А в епоху соціалізму квітнув однойменний радгосп «Андріївський», що спеціалізувався на виробництві м’ясо-молочної продукції. Свого часу радгосп був учасником Виставки передового досвіду в народному господарстві УРСР, а понад шістдесят його працівників удостоєні орденів і медалей СРСР.
Коли на базі радгоспу в селі Андріївці заснували насінницьке господарство, від нерухомого майна колишнього радгоспу залишилися ніжки та ріжки. Добре, що землю не розтягли по засіках, залишилася на своєму споконвічному місці.
– Так, земля – наше головне багатство, – далі говорить Валерій Аблов. – І джерело економічного розвитку підприємства. На жаль, погодно-кліматичні умови останнього часу не сприяють цьому. Скажу лише, що за сім місяців поточного року в нас не випало жодної краплі опадів. У результаті ми одержали врожай удвічі нижчий, ніж попереднього року. Гадаю, не потрібно говорити, як це позначилося на фінансах та на економіці господарства в цілому. Але, нам вдалося виростити дві з половиною тисячі тонн елітного насіння пшениці, ячменю, нуту, гороху.
Цікавлюся, чи не вплинула тривала посуха на якість насіння?
– Наше насіння зернових – це районовані сорти, пристосоване до жорстких погодно-кліматичних умов півдня, добре переносить повітряну та ґрунтову посуху, – розповідає головний насіннєзнавець господарства Ольга Лук’янчук. – А врожайність зернових витягуємо за рахунок агротехнічних заходів і листового підживлення. Причому насіння, вирощене в наших екстремальних умовах, потрапляючи у сприятливіший клімат, проявляє себе, як правило, з найкращого боку і дає чудовий урожай.
Недарма Андріївський насіннєвий матеріал, а це близько тридцяти сортів зернових культур, закуповують аграрії з усієї України, Казахстану, Грузії.
– На жаль, зернові та зернобобові в нинішніх умовах не можуть бути підмурівком добробуту підприємства, – далі розповідає Валерій Аблов. – Тому що сьогодні паливно-мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, не говорячи вже про кредити, за ціною вищі, ніж реалізована на ринку сільськогосподарська продукція. Зокрема, насіннєвий матеріал. Хоча, що може бути дорожчим за хліб? Через це ми втрапили у парадоксальну ситуацію: те, що заробили, одразу ж віддаємо, погашаючи борги, що накопичилися, – зізнається він.
Вихід із цієї ситуації є. Навіть два. Про них знають усі без винятку аграрії. Перший – це підтримка вітчизняного сільгоспвиробника державою, як це робиться в сусідніх країнах, де дотації становлять близько п’ятисот євро на гектар. Другий – застосування сучасних технологій. Але другий знову ж вимагає чималих вкладень – не менше 4 тисяч гривень на гектар. Лише вклавши в землю такі гроші, можна одержувати врожаї, які перекриють витрати на їхнє вирощування.
Але й це ще по воді вилами писано, тому що ніхто не може вгадати, яка кон’юнктура складеться на ринку сільськогосподарських культур, зокрема, зерна, як це вже бувало неодноразово.
– Ось вам наочний приклад, – далі говорить Валерій Аблов. – Цього року ми засіяли чотириста гектарів соняшником. Підживити змогли лише сто гектарів посівів – решта залишилася без добрив, тому що не вистачило коштів. І з площі, де було зроблено підживлення, зібрали по десять центнерів насіння з гектара. А з іншої – удвічі менше. То ж багато чого в сільському господарстві, якщо не все, вирішують гроші.
Для того, щоб оптимізувати виробництво, в «Андріївському» розробили нову структуру посівів, до складу якої входять пари, багаторічні трави, бобові. А з недавніх пір тут зайнялися ще й вирощуванням особливого сорту льону – оліїстого.
– У нас, у Бессарабії, льон не культивувався, – говорить Валерій Федорович. – Зайнялися ним, завдяки ініціативі головного агронома господарства Віталія Мирненка та агронома-нвсіннєзнавця Ольги Лук’янчук. І не помилилися.
Спочатку спробували вирощувати його на невеликій площі – усього 77 гектарів і одержали гарний урожай насіння. Минулого року льон вже займав 250 гектарів, а нинішнього засіють ним 600 гектарів. А можливо й більше.
– Ця незвична для нас культура виявилася невибагливою, такою, що не потребує великих затрат, і стійкою до посухи. А прибутку дає більше ніж соняшник, – говорить директор. – Головне, на насіння льону сьогодні є попит і ціна на нього досить-таки висока. Та і як попередник для зернових він серед найкращих.
Серйозно в ДПДГ «Андріївське» займаються тваринництвом, з метою підвищення родючості ґрунтів планують застосовувати рідкі добрива, зокрема, аміачну воду. Але це – тема іншої розмови.
