– На Святвечір у нас була загнітківська кутя із пшениці, маку та меду. Її называють багатою. В Луганську готують із рису і приправляють варенням. Загнітківська кутя дуже смачна. Спасибі сусідам – і продуктами допомогли, і навчили готувати цю традиційну страву. Дочка Христинка вивчила колядку і нас навчила. Ми ходили колядувати й вітати з Різдвом господарів дому та близьких сусідів. Дякували їм за доброту. А ще нас зачарував «Вертеп», який був поставлений у нас вдома народним колективом «Витоки». Мы ніколи раніше не бачили такої вистави, – захоплено розповідає Аня Маєвська.
Аня і Олександр Маєвські з двома молодшими донечками потрапили до Загніткова з Луганська з допомогою волонтерів. «Одеські вісті» торік писали про цю сім’ю переселенців (№124 від 11 листопада 2014 р.), якій надали житло у тимчасове користування Світлана та Анатолій Стефанішини (с. Загнітків).
За цей час родина освоїлася в селі, має багато знайомих. Як розповідає Анна, люди допомагають хто чим може. Сільський голова Михайло Сливінський приніс ванну, і молода мати радіє, що проблему миття розв’язано. Про водонагрівач навіть не мріє, бо дуже дорого. Воду гріють на плиті. Але конче потрібен холодильник. Хоча б якийсь старенький (на новий не стягнуть), каже жінка.
Олександр планує відновити водійські права, які залишилися в Луганську. Хотів би влаштуватися на роботу водієм. Отримав статус переселенця і звернувся до районного Центру зайнятості, аби отримати роботу.
В Україні в органах соціального захисту населення, за офіційними даними, взято на облік 540 тис. 664 переселенці. В Одеському регіоні офіційно зареєстровано 17800 тимчасових переселенців із зони АТО і Криму, з яких 5698 – діти.
Майже 100 біженців зі сходу знайшли свій прихисток у Кодимському районі у незнайомих людей, родичів, у релігійних та інших громадах. Ними опікуються не тільки чиновники, а й вся місцева громада. Готові надати і постійне місце проживання. І не тільки тому, що в районі багато сіл, де пусткою стоять хати. А й тому, що люди співпереживають і щиро прагнуть хоч якимось чином поліпшити життя переселенців.
– Ми щирі з вами і очікуємо від вас того ж, – зустрічаючи переселенців, говорить начальник управління соціального захисту населення Кодимської райдержадміністрації Галина Ярославська.
Заздалегідь були підготовлені кімнати у Малослобідській школі, зібрано інформацію про охочих оселити сім’ї зі сходу у власних домівках і про тих, хто зможе забрати до себе родичів із зони АТО.
Наприклад, багатодітна сім’я Наталі та Миколи Чумаків із с. Олександрівки надала у користування свій двоповерховий будинок пенсіонерам із Луганської області. Спочатку тут оселився Микола Олексійович Кобзар. Він згадує, як зійшов на чужий перон з почуттям страху і розпачу. Та гостинність кодимчан розвіяла всі сумніви і побоювання.
Одразу ж, за рекомендацією Галини Ярославської, чоловік написав заяву про присвоєння офіційного статусу переселенця для внесення до єдиного державного реєстру. На пенсійну справу було відправлено запит і вже згодом стала надходити пенсія.
В день приїзду Миколу Олексійовича відвідав та обстежив медпрацівник. Прийшов познайомитися і дільничний інспектор. Нові сусіди, односельці поприносили речі, харчі та підтримували добрим словом. А через деякий час приїхала до Олександрівки і дружина Миколи Олексійовича Ніла Миколаївна. Їй теж допомогли оформити всі необхідні документи. Тепер подружжя проживає разом і щиро дякує за приязне ставлення селян, зокрема за візит лікаря, адже М. Кобзар не так давно переніс інфаркт.
– Зайшовши до затишної оселі Чумаків, де мирно пахло борщем і хлібом, я, розчулений, розплакався, а разом зі мною заплакали і господарі дому. Боляче, що на схилі літ війна змусила залишити рідну оселю. Крім того, я не чекав на таку гостинність, на душевне тепло, – зізнається М. Кобзар.
– Всі переселенці, котрі прибули до Кодимського району, забезпечені житлом. Пенсіонерам призначено пенсійне забезпечення. Діти відвідують школи та дитячі садки. Відчуваючи піклування, деякі переселенці з Донецької та Луганської областей змінюють свій світогляд. Налагоджуються приязні та дружні стосунки з кодимчанами, – розповіла Галина Ярославська.
Наскільки жителі Кодимського району готові подати руку допомоги, свідчить і кількість кодимчан, котрі роблять пожертвування грішми, одягом, харчовими продуктами та предметами першої необхідності. З перших днів неоголошеної війни на сході України у територіальному центрі соціального обслуговування Кодимської райдержадміністрації діє пункт приймання гуманітарної допомоги вимушеним переселенцям із зони Донецької та Луганської областей.
– Завзято відгукуються колишні військовослужбовці та пенсіонери. Активну участь беруть колективи підприємств, організацій та установ району. Особливо відчутна допомога громадської організації інвалідів «Віра в майбутнє» (керівник Юрій Бобельчук), яка надала кілька інвалідних візків, ходунки та багато інших речей, необхідних для осіб з обмеженими фізичними можливостями, – зазначила директор Кодимського територіального центру соціального обслуговування Людмила Сімашкевич.
Крім того, у районі триває благодійна акція зі збирання коштів на потреби Збройних сил України і громадян, які постраждали в зоні АТО.
– Події в державі згуртували людей. На рахунок ветеранської організації надійшло понад 99 тисяч гривень. Завдяки цим коштам район зміг розв’язати низку соціально-побутових проблем мобілізованих військовослужбовців і людей, які переселяються на територію району з Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей. В полі зору громади побут переселенців. Їх відвідують соціальні служби, медичні працівники, представники правоохоронних органів, допомагаючи вирішити питання соціальної адаптації, – розповів в.о. голови Кодимської райдержадміністрації Геннадій Гладенький.
Злагоджено і оперативно працюють районний штаб, місцева влада, рятувальники, волонтерські організації. Вони роблять усе можливе, щоб допомогти нашим співвітчизникам облаштуватися на новому місці.
