Уже кілька років у Саратському районі так звані нелегали-пасажироперевізники безкарно «знімають вершки» на офіційних транспортних маршрутах. Про такі протиправні дії та порушення закону про автотранспорт напевне поінформовані й силові структури, і місцеві органи влади. Але віз і нині там.
Орієнтовно підраховано, що через нелегальні перевезення бюджет області втрачає щороку до 60 мільйонів гривень. Аналогічна, хоча й інша за сумами, ситуація відзначається і в інших регіонах країни. Сьогодні в інтернеті можна відшукати приголомшливі цифри: через діяльність нелегітимних перевізників Держбюджет України щороку недоодержує мільярди гривень. І це тоді, коли в ціні кожна бюджетна копієчка!
Зрозуміло, бізнес із колосальним оборотом грошей не є «безпритульним» за визначенням. У суспільстві давно існує стійка думка, що без офіційного «даху», що ллє воду на млин нелегалів, ситуація мала б абсолютно інший вигляд. Але поки держава не повернула нелегальних перевізників у правове поле, а корупція квітне, пасажирів перевозять у різних «системах фінансових координат».
Легальні перевізники, що працюють за загальною системою оподаткування, обслуговують регулярні маршрути на законних підставах. Вони ліцензовані, оплачують збори автостанціям, утримують необхідний штат працівників із наданням соціального пакету, беруть навіть непосильні кредити для відновлення автопарків, забезпечують належний стан техніки, виконують поточні законодавчі вимоги, зокрема щодо передрейсового медогляду водіїв тощо.
Приватні підприємці, що діють за спрощеною системою оподаткування, працюють на єдиному податку, що значно дешевше вищевказаних витрат. Для них допустимо мати в особистому автопарку не більш трьох транспортних засобів і надавати послуги нерегулярних пасажирських перевезень, тобто «рейси під замовлення». Саме в такому тендітному місці ламається тонка законодавча крига. Деякі «єдинники» виїжджають на «торовані» регулярні маршрути і кладуть прибуток (що не відповідає їхньому оподаткуванню) у власну кишеню. Їх іменують «сірими нелегалами». Існує й інша особлива категорія. Це пірати-ловкачі, які не утруднюють себе ані податками, ані ліцензіями.
Останнім часом зростання кількості ДТП, подеколи з тяжкими та непоправними наслідками, реєструється саме в середовищі нелегалів. Безконтрольна робота поза правовим полем, зношені вантажні мікроавтобуси, переустатковані в міжміські маршрутки, недотримання вимог безпеки перевезень стають причинами аварій із численними людськими жертвами. І, безумовно, без покриття страхової гарантії для потерпілих пасажирів або їхніх родичів.
У ділових папках керівництва Саратського АТП-15166 нагромадилася достатня кількість копій звертань і скарг про те, як нелегали нещадно дерибанять внутрішньорайонні та міжміські маршрути. Кілька років професійні автомобілісти били в усі дзвони, писали до правоохоронних і податкових структур, до органів влади різного рівня. На жаль, усе безуспішно. Дивлячись на безкарність, нелегальні перевізники плювали на закон, вириваючи живу копійку, де тільки можливо.
Складно повірити, але жителі Кривої Балки за проїзд шестикілометрової, практично цілком зруйнованої, ділянки дороги від траси Одеса – Рені до їхнього невеликого села платять нелегалу по 50 гривень кожен. Особливі бариші дістаються в осінньо-зимовий період. У сніг і дощ селяни платять щедро, не чекаючи рейсового автобуса.
Ще один джентльмен удачі в Саратському районі протягом шести років незаконно облегшував гаманці пасажирів по дорозі від села Міняйлівка. При цьому він не обмежувався короткими дистанціями. Не маючи законних підстав і відповідних документів, нелегал підладжував рух свого особистого «мерседеса» під розклади офіційних маршрутів до Одеси й назад. Розбірки на цю тему, як і сама історія, тривали майже шість років.
– Свій «кишеньковий» маршрут житель села Міняйлівка Юрій Знаковян поєднав із двома офіційно затвердженими маршрутами «Олександрівка – Одеса» (бере початок у сусідньому Тарутинському районі) і «Старосілля – Одеса», – розповідають юристи ТОВ «Саратське АТП-15166». – Обидва маршрути проходять по нашому району, охоплюючи села так званої німецької балки. На цьому напрямку два ліцензовані маршрутні автобуси виконують по одному щоденному рейсу о 05.00 і 16.00. Але нелегал із Міняйлівки вискакував поперед рейсової маршрутки, вихоплював пасажирів, устигаючи за один день обернутися до Одеси й назад двічі. А наші водії залишалися без заробітку.
На початку складання такої непривабливої ситуації керівництво Саратського АТП-15166, стараючись зберегти лице авторитетного транспортного підприємства з більш ніж півстолітньою історією, запропонувало нелегалові оформити трудовий договір на цілком законних підставах для роботи на тому ж маршруті. Але такий варіант міняйлівському «шумахеру» не годився.
– Ще б пак! – чую від водіїв саратского АТП, – у нього на задній осі по одному скату стоїть, а за техумовами треба по два. Це ж у які витрати прийде вийти! Набагато легше піратським способом оббирати пасажирів. А нам доводиться витрачати бензин, зношувати гуму й перевозити саме повітря, нічого не заробляючи. Ми ж бо не маємо права відмовитися від планової поїздки навіть за відсутності пасажирів!
Після цього, як то кажуть, засукавши рукави, АТП звернулося зі скаргами до всіх мислимих і немислимих інстанцій. Звертання направили до обласної та районної прокуратур, обласної транспортної інспекції та низки регіональних управлінь. Ось уже шість років поспіль адміністрація Саратського АТП-15166 збентежено розводить руками. Постає питання: чи діють у країні видані для всіх закони, а чи вони обов’язкові тільки для законослухняних громадян і підприємств?
Не менш дивним для розуміння виявився черговий текст відповіді з обласної транспортної інспекції, отриманий автопідприємством у червні 2015 року. У листі зазначено, що нині діє мораторій на проведення перевірок. І поки що припинити правопорушення нелегалу-перевізника можливим не видається. Але в наступному абзаці транспортні чиновники заспокоїли: неодмінно врахують звертання АТП щодо нелегала і закладуть посилання на цього порушника у графік майбутніх потенційних перевірок.
У тому ж листі (виказуючи хороше знайомство із предметом) повідомлено додатково, що під час рейдових перевірок за період із 2008 року на Юрія Знаковяна було складено вісім протоколів. За ними винесено припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт, який так і не було виконано. А також сім постанов про застосування до Знаковяна фінансових санкцій на суму 11 тисяч 900 гривень. До речі, як сказано в листі облтрансінспекції, винуватець досі не сплатив жодної копійки штрафу! Крім того, в документі повідомлено, що 2011 року Знаковяна за результатами перевірки дотримання ліцензійних умов проведення господарської діяльності позбавили ліцензії.
P.S. Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що Ю. Знаковян у поточному червні 2015 року зумів одержати ліцензію та ліцензійні картки на два особисті автомобілі «мерседес» у сусідньому Татарбунарському районі. Базове техобслуговування він тепер одержує там же. Здавалося б, у юридичному аспекті все налагоджується. Але наявність ліцензії не дає цьому водієві права працювати на паспортизированном маршруті, закріпленому тендерною процедурою за Саратським АТП. Що ж залишається? Вірити на слово, що Знаковян не стане вдаватися до колишньої порочної практики? А чи розв’язати питання на високому законодавчому рівні та поставити всіх перевізників в однакові умови?
