Ігор Володимирович Смірнов був обраний на посаду першого заступника голови обласної ради в дуже непростий час, який сьогодні часто називають часом кризових менеджерів. Справді, у керівництві органів місцевого самоврядування потрібні люди, здатні правильно визначити основні напрями розвитку регіону, допомогти домовитися представникам різних політичних сил, представлених в «обласному парламенті», при ухваленні важливих для життя регіону рішень.
Зважаючи на все, депутати, які більшістю голосів обрали Смірнова першим заступником голови обласної ради, побачили в Ігореві Володимировичі всі необхідні сьогодні керівникові людські якості й достатній професійний досвід.
– Ігорю Володимировичу, оскільки Ви – лікар за освітою, хотілося б почати нашу бесіду з питання про реформування системи охорони здоров’я – мабуть, однієї з соціально найзначущіших сфер життя людей. Намічені урядом перетворення кардинально змінять взаємини між державою й лікувальними установами, лікувальними установами й лікарями, державою й пацієнтами. Чи такі необхідні ці реформи в наш непростий кризовий час? І що вони дадуть, передусім пацієнтам?
– Як депутат обласної ради, я одержав уже понад 10 тисяч звертань громадян із приводу неякісного медичного обслуговування. Люди знають, що охорона здоров’я у нас нібито безкоштовна, але їм доводиться платити в поліклініках і лікарнях за медикаменти й навіть за право потрапити до обраної ними лікувальної установи до конкретного лікаря. Але при цьому далеко не завжди отримана послуга виявиться високої якості.
Керівники установ охорони здоров’я, їхні заступники, завідувачі відділень так організували роботу, що основні потоки пацієнтів ідуть через них і до наближених до них лікарів. А молоді фахівці не мають можливості одержати необхідний для професійного зростання досвід.
Розподіляючи пацієнтів, керівники лікувальних установ забувають про необхідність підвищувати свою кваліфікацію, не стимулюють до цього своїх підлеглих. Як наслідок, рівень більшості лікарів значно знизився. Розуміння того, що пацієнт усе одно прийде й нікуди не дінеться, посилює недбале ставлення до роботи. Нерідкими є випадки, коли у пацієнта, що перебуває в лікарні протягом кількох днів, ніхто не квапиться брати аналізи, проводити обов’язкові діагностичні дослідження – УЗД, ЕКГ, рентген. Таке діється, аж поки хтось не пролобіює інтереси цього пацієнта і не змусить медиків виконувати свої обов’язки. Усе це призводить до великої кількості медичних помилок, але жоден лікар за моєї пам’яті покараний за це не був.
– Як розірвати таке порочне коло?
– Я клопотався перед профільним заступником голови облдержадміністрації про створення ради з реформування системи охорони здоров’я з метою підвищення якості надаваної населенню медичної допомоги. До неї ввійдуть керівники обласної охорони здоров’я, найбільших обласних установ і приватних медичних структур, представники громадських організацій і консультанти, можливо, навіть запрошені з-за кордону.
Аналіз ситуації показав, що медичні установи, яким держава фінансує оплату комунальних послуг і зарплату персоналу, значною мірою дублюють одна одну. А кількість проведених ними терапевтичних і хірургічних втручань не така велика, щоб продовжувати утримувати всі ці установи.
– Отже, з метою заощадження коштів якісь лікувальні установи закриють, як уже відбулося з дільничними лікарнями в районах області?
– Ні, вибіркове скорочення було б неправильним. Є пропозиція перевести лікарні – комунальні установи у статус комунальних підприємств. Реформа передбачає, що менеджери з економічною освітою, які очолять ці КП, одержать більшу свободу дій у межах наявного обсягу фінансування.
Наприклад, про те, щоб фахівці пройшлися по території лікарні з тепловізором і визначили джерела втрат тепла, треба домовлятися з управлінням охорони здоров’я облдержадміністрації. На це ще може й не знайтися необхідних бюджетних коштів. Менеджер, розуміючи, що якщо упорядкувати тепломережі, то вдасться заощадити на опаленні взимку, гроші на обстеження за допомогою тепловізора неодмінно знайде. І йому для цього вже не доведеться витрачати час на різні погодження.
Реформа істотно змінить і становище лікарів. Пацієнти, одержавши право звертатися до будь-якого лікаря в будь-якій лікувальній установі, підуть до найкращих. На підставі цього буде розраховуватися рейтинг фахівців. І ті, до кого прийде більше пацієнтів, одержать надбавку до заробітної плати. Відстаючим же доведеться або підвищувати свою кваліфікацію, або міняти професію. Так працюють, і досить успішно, у більшості країн світу.
Крім того, зараз триває процес тарифікації, тобто розрахунків вартості медичних послуг. Після завершення даної роботи платоспроможні громадяни будуть оплачувати надану їм медичну допомогу через касу лікувальної установи, а за пацієнтів із соціально незахищених верств населення лікувальній установі заплатить держава. Таким чином, в Україні мають намір нарешті розпочати легалізацію величезного тіньового ринку медичних послуг, про необхідність якої говориться вже не один десяток років.
– Ігорю Володимировичу, в умовах переходу на ринкові взаємини обласних лікувальних установ, як будуть будуватися їхні взаємини із численними приватними медичними структурами, що працюють у регіоні?
– Приватні структури саме й піднімалися за рахунок не завжди вдалої роботи комунальних лікувальних установ. Свої тарифи вони розраховували, виходячи з тіньової вартості послуг, надаваних в обласних лікарнях. Приватні структури забирають сьогодні найперспективнішу молодь, у якої немає шансу на розвиток у комунальних ЛПУ. У ринкових умовах ситуація почне вирівнюватися.
– Говорячи про реформу системи охорони здоров’я, згадують досвід різних країн. Чия модель, на Ваш погляд, найбільше підходить для України?
– Гадаю, що наша країна має право йти своїм шляхом. Проте, часто говорять про досвід Польщі. Але там проводили реформу за серйозної фінансової підтримки ЄС. У нас такої ситуації не буде. Доведеться розраховувати на власні сили.
– Перейдімо від близької й добре вивченої Вами охорони здоров’я до системи суспільних відносин. Коли Вас обирали на пост першого заступника голови обласної ради, одним із головних поставлених завдань було сприяння реалізації Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Що, на Ваш погляд, заважає реалізації закону й у чому виграють від нього люди на місцях?
– Територіальна реформа – це важкий, але дуже перспективний крок. Багато які країни йшли до об’єднання громад протягом багатьох років. Ми ж хочемо, врахувавши чужі помилки, зробити цей процес ефективнішим.
Укрупнені територіальні громади одержать можливість акумулювати більше коштів на свій розвиток за рахунок податків, що залишаються на місцях, правильного використання землі та оформлення документів реєстраційного характеру.
Якщо оцінювати настрої, то у південних районах люди більше готові до сприйняття змін, готові адаптуватися до них. У північних же сильнішими залишаються очікування, пов’язані із приходом нового керівництва, яке все зробить і всім забезпечить.
На мій погляд, основна проблема сьогодні – амбіції місцевих керівників, які прагнуть провести реформу так, як вигідно їм.
Наприклад, у Кодимі з боку районної ради й райдержадміністрації було проведено слабку роз’яснювальну роботу. Після моєї двогодинної бесіди позиції сільських і селищних голів стали змінюватися, бо люди почали розуміти свою вигоду.
Або ситуація в іншому районі. Є п’ять сіл, які територіально й історично близькі, мають налагоджені господарські зв’язки. Але одне з них ніяк не погоджується на об’єднання. Відбувається це тому, що дане село хоче бути центром нової об’єднаної громади, і все. При цьому зовсім не враховується та обставина, що цей населений пункт істотно програє, ставши центром. Ініціатором неправильного підходу знову виступає сільський голова.
На мій погляд, централізація дозволяє акумулювати потоки коштів винятково в інтересах центру. Периферія від цього програє. За приклад можу навести процес централізації однієї із загальнонаціональних структур – «Укртелекому». Сьогодні, на жаль, вона розпадається та втрачає свою соціальну значущість.
При децентралізації відбувається зворотний процес. Посилюються периферійні об’єднання. Для максимально ефективного використання переваг децентралізації на чолі нових громад мають стати мудрі власники, здатні зробити основний акцент на тих бізнесах, які будуть сприяти соціально-економічному розвитку територій.
Сьогодні також є всі передумови для розвитку нових виробництв. Японці пропонують побудувати міні-сміттєспалювальні заводи. З їхньою допомогою можна не тільки ліквідувати поклади сміття, що нагромадилося за багато років, але й опалювати соціальні об’єкти. Поляки пропонують міні-молзаводи. Фахівці з Ізраїлю можуть допомогти в організації повного циклу господарювання. Це збільшить надходження до бюджету громади, створить нові робочі місця. Адже саме по собі тваринництво нерентабельне. Воно має розвиватися паралельно з вирощуванням зернових, виробництвом кормів. Тоді можна вийти на прийнятні умови ведення господарства. Великий в області і потенціал садівництва. Але всі ці напрями діяльності мають розвиватися циклами. А впоратися з цим зможуть тільки об’єднані громади.
Вони ж, узявши на себе реєстрацію договорів оренди землі, почнуть боротися з варварським ставленням до полів із боку сільгоспвиробників. Багато хто з них сьогодні самі собі господарі: засіяли поля, зібрали врожай, продали його й зовсім не думають про правильні сівозміні, що не виснажують землю, про відновлення угідь, про участь у соціальному житті населених пунктів. Тепер же громади будуть визначати нові, соціально відповідальні умови для ведення бізнесу на своїх територіях.
– Ігорю Володимировичу, розвиток кожної укрупненої територіальної громади має бути тісно взаємозалежним із розвитком області загалом і бути їй на добро, а не навпаки. Що може допомогти їм у цьому?
– Говорячи про важливі сектори економіки області, насамперед згадують сільське господарство, морегосподарський комплекс, деякі промислові підприємства. Але це ще не все. Треба шукати нових точок зростання, здатних забезпечити додаткові вектори розвитку територій. Зокрема, дуже перспективною видається туристична галузь. Нами – двома комісіями обласної ради разом з Агентством із інвестицій та інновацій, двома Одеськими вузами, фахівцями, які готували документи про надання статусу курорту Криму, підготовлено карту інвестування. Для цього ми взяли понад 30 інфраструктурних показників по всіх районах: якість доріг, енерго– і газозабезпечення, туристичний і господарський потенціал. Загалом, зібрали все те, що враховують інвестори при визначенні ризиків реалізації інвестиційних проектів. Склавши всю наявну інформацію, одержали чітку картину пріоритетних напрямів – тих самих точок зростання, здатних дати новий поштовх розвитку економіці регіону за допомогою піднесення туризму.
– Нещодавно Ви проводили нараду, на якій обговорювалася унікальна ініціатива Одеської та Миколаївської областей щодо реабілітації Тилігульського лиману. Зважаючи на все, реалізація одного з чотирьох запропонованих варіантів може виявитися досить вигідною для обох областей?
– Так, це важлива ініціатива з погляду природоохорони та збереження найчистішого з лиманів. Але потрібно ще подумати про економіку. Я дав доручення проаналізувати економічну складову, щоб цей проект був вигідним для нашої області. Наступна нарада за даним питанням запланована на кінець серпня – початок вересня в Миколаївській області, у Коблевому.
– Які очікування Ви пов’язуєте з майбутніми виборами?
– Часу на підготовку до них мало. Ці вибори видаються мені непрогнозованими. Високий ступінь розчарування в усьому, що діється. Людям важко зорієнтуватися, розібратися, де профанація, а де йдеться про реальний план дій. Хотілося б, щоб політичні сили дійшли консенсусу, делегували зі своїх лав найкращих представників заради розвитку регіону.
