Уявіть собі, шановні читачі, очі старенької жінки, яка знаходиться у безвихідній ситуації. Вона живе у маленькому селі, все життя важко трудилася у колгоспі, виконувала нескінченну роботу по господарству, дбала про сім’ю… Її діти вже давно розлетілися по світу в пошуках кращої долі. Ні, вони люблять свою неньку, постійно кличуть жити до себе. Але старенька знає, що багаторічне дерево важко вирвати з корінням. На новому місці воно навряд чи приживеться.
І от на старості літ їй нікому допомогти. Нікому навіть принести відро води. Болить у неї щось чи ні, надворі спека чи холоднеча, старенька у безвихідній ситуації – бере цеберко і йде до єдиного місця в селі, де тоненькою цівочкою тече життєдайна водиця. І так кожного дня вже багато років.
Комусь із її односельців пощастило, адже той кран знаходиться недалеко від дому. Комусь доводиться йти аж з іншого краю села. Комусь допоможуть молодші сусіди чи діти. Та для всіх без винятку це справжнісінька мука. Тяжко працюючи на своїх присадибних ділянках, біля худоби, пораючись по господарству, всі з останніх сил тягнуть до своїх домівок таку необхідну життєдайну водичку.
Що й казати, молодшим жителям села, у яких від постійної тяжкої роботи майже ніколи не сходять з рук мозолі, нелегко наносити для своєї родини води. Треба ж приготувати їжу, випрати дитячі речі, нагодувати худобу… А для багатьох людей похилого віку принести відро води – майже непосильна робота.
Місцеві розповідають, що проблеми з водозабезпеченням Веселої Балки почалися ще у 2000 році, коли розпався колгосп. Комусь тоді прийшла ідея розібрати водонапірну башту, яка забезпечувала жителів села водою. У той тяжкий період люди виживали за рахунок криниць. Але з роками вони зміліли, і сьогодні в селі залишився лише один колодязь, з якого, за дослідженнями санепідслужби, не можна пити навіть худобі. Людям про це сказали відкрито, але вони на це не зважають, бо іншого джерела води просто немає.
Останнім часом сільчани виходили зі становища завдяки місцевим механізаторам, які працюють у ТОВ «Правда». Чоловіки домовилися з керівництвом господарства і привозять воду великою цистерною. Ця ємність стоїть посеред села і кожен має можливість набрати воду для своїх потреб. Але можна лише здогадуватися, для чого раніше слугувала цистерна (кажуть, що в ній транспортувалися отрутохімікати!) і якою ставала вода у літню спеку.
Для вирішення проблеми жителі села стукали в усі двері владних кабінетів. Але у відповідь уже майже 15 років чують самі лише обіцянки. Щоправда, за півтора місяці до виборів, у вересні цього року, Затишанська селищна рада, до складу якої входить село, спромоглася підвести невелику цівочку питної води на край села. Тож поки що нею люди і користуються. Радіють, що хоч так можуть утамувати спрагу. Та ця радість зі сльозами на очах триватиме недовго. Сільчан уже попередили, що це тимчасовий вихід із ситуації. Скоріш за все, з настанням морозів кран перекриють.
Дивилася в очі цим змученим і зневіреним жінкам, і сам собою виник ряд запитань. Невже вони не варті того, аби мати найнеобхідніше – ковток чистої води? Чому чиновники, які сиділи у владних кріслах і сидять зараз, роблять вигляд, що проблеми не існує? Чому село, розташоване лише за кілька кілометрів від квітучого і затишного Затишшя, забуте Богом і людьми?
Прикро, що сьогодні, в епоху шаленого технічного розвитку, люди позбавлені елементарних речей. Адже у Веселій Балці немає жодного магазину, а значить – ні хліба, ні солі, ні інших найнеобхідніших продуктів харчування купити ніде. Мова навіть не йде про ліки чи товари першої необхідності… Словом, для людей похилого віку (а їх більшість у селі) старість і справді – не радість. І нікому до них діла немає…
P.S. Поки матеріал готувався до друку, жителі Затишанської селищної ради обрали нового голову громади. Ним став місцевий фермер Геннадій Топольницький. Як повідомили жителі Веселої Балки, вже у перші дні після оголошення результатів виборів він приїхав у село. Зібрав і вислухав людей. Пообіцяв, що найближчим часом займеться будівництвом водогону.
У телефонній розмові Геннадій Миколайович повідомив нам, що для вирішення проблеми з бюджету громади будуть виділені майже 60 тисяч гривень. Вже виконано проектно-кошторисну документацію, тож до кінця нинішнього року буде прокладено одну лінію водогону через все село.
