Газетний кіоск на вулиці Пролетарській давно став місцем, де жителі Рені говорять про наболілі проблеми. Купивши свіжу пресу, люди не вибирають виразів про «сильних світу цього».
Цього разу активісти ренійського мікро-майдану вирішили написати колективного листа. Але не скаргу, а… подяку. Подяку новому меру Ігореві Плєхову.
Від дня обрання нового керівника минуло геть небагато часу – і вже така популярність у народі? За що? За те, що понизив ціни на харчові продукти.
– Коли я проводив свою передвиборну кампанію, люди постійно скаржилися на те, що у нас – найдорожчий ринок в Одеській області, – говорить Ігор Вікторович. – Я пообіцяв, що вирішуватиму цю проблему. В останні роки ціни на м'ясо на ренійському та ізмаїльському ринках справді відрізнялися значно: у сусідньому місті можна купити свинячу вирізку по 75 гривень за кілограм, а у нас за аналогічне м'ясо просять по 110.
Після виборів я зустрівся на ринку з м'ясниками, але вони відповіли, що не готові знижувати ціни, інакше, буцімто, торгуватимуть «на нуль». Хоча я знаю, що з кожної туші одержують до трьох тисяч гривень. Тоді я звернувся до ізмаїльських підприємців, які погодилися поставляти до Рені свіжу свинину по 60-80 гривень за кілограм.
Зайнявся мер і постачанням міста овочами. Уже двічі в Рені відбулися ярмарки, де за нижчими цінами можна було купити не тільки овочі, але й живу рибу. Люду було – море! Пенсіонери стояли по дві години в чергах, щоб узяти кілька кілограмів моркви по 7-9 гривень, бо на ринку вона по 12, і купити живого карася по 9, бо на базарі він по 18 гривень за кіло.
– У наших пенсіонерів кожні 20 копійок на рахунку, – з болем говорить І. Плєхов. – Тому головне завдання – нагодувати людей.
Друге завдання, яке поставив новий міський голова – розчищення балки Баланешти. Вона є природним водостоком, що несе дощову воду в озеро Кагул. Але гирло цієї річечки замулилося настільки, що вода не йде геть, затоплюючи частину міста. У 2005 і 2012 роках було витрачено десятки мільйонів гривень на ліквідацію наслідків таких затоплень. Але якщо ще раз разверзнуться розтвори небесні, місто знову «попливе». Тому треба усунути причину катаклізмів.
– Третє невідкладне завдання – наведення ладу в комунальному підприємстві «Водоканал», – веде далі керівник. – Навіть поверховий аналіз показав, що є можливість щомісяця заощаджувати 60 тисяч гривень тільки за рахунок електроенергії – треба просто встановити двотарифні лічильники. А це 720 тисяч на рік! Взагалі я вражений тим, яким недбалим було ставлення до бюджетних грошей: не хотіли заощаджувати, не замислювалися над цим. Нам дісталося у спадщину шість комунальних підприємств, які перебувають у стадії ліквідації, і за кожним – борги. Я, як колишній підприємець, такого «господарювання» не розумію. Частину проблем ми спробуємо розв'язати за рахунок залучення грантів. Упіймав себе на думці: як би виграти мільйон? Я б усе вклав у місто, до копійки – слово честі!
