Жителі Березиного давно відомі своєю витривалістю й завзятістю в боротьбі за відновлення залізничної вітки, що веде до селища, а тепер – і дороги на Бессарабську.
У першому разі, доводячи життєву для всього району необхідність у залізничній станції та помилковість наполегливих намірів кожного нового керівника Одеської залізниці її закрити, жителі селища йшли на надзвичайні заходи, перекриваючи рух на шляхах. Засобу іншого, щоб примусити аргументи людей почути, у них не було. Розуміли: без даної вітки район приречений на повільне, але цілком певне вгасання.
Усе це діялося 2012 року. А у вересні наступного, підмивши, спотворивши 300 метрів залізничного полотна, водна стихія зіграла на користь охочих закрити станцію. Що й було зроблено. Але жителі селища, які лише зміцніли в цій боротьбі, не здалися й тепер, провівши з добрими напуттями свого невтомного керівника громади до Києва. Цього разу докази Федора Желяскова були настільки вагомими, економічно підтвердженими, що людей таки почули: колію було відновлено, а поїзд Одеса – Березине – запущено. Жителі селища, як то кажуть, заповажали себе за стійкість, авторитет же Федора Желяскова зріс у рази. Один літній березинець сказав: «Ми під крилом Федора Федоровича почуваємося в цілковитій безпеці. Дай Боже йому здоров'я».
Але сам Желясков оцінює все дуже тверезо, усвідомлюючи, що тепер треба справою доводити фактичну ефективність вітки. Тому дуже тісно, а тепер – уже очевидно – і результативно, стали працювати з підприємствами. Лише одне з них – «Валентина» – відвантажило торік 200 вагонів зерна. Чудовий показник! І аргумент на користь перспективності станції.
Федір Федорович – чоловік невгамовний. Він явно з тих, хто «біжить поперед паровоза», прагнучи випередити швидкоплинний час. Років із п'ять – а може, й більше – тому він із тією ж упертістю говорив про відновлення руху на Бессарабську як про цілком імовірний, якщо дуже постаратися, факт. За ці роки районна влада, вся районна громада порушували гостро назрілу проблему на всіх рівнях. Вкотре обговорили її й на нещодавній сесії районної ради, ухваливши звернення до Кабінету Міністрів, Президента України. В умовах нинішньої політичної ситуації, непростих відносин з Росією, євроінтеграції залізниця в цьому разі – єдина надійна сполучна ланка з Румунією, Болгарією, Молдовою.
Ось що розповідає сам Ф. Желясков:
– Ми цю проблему бачили давно, а ті, кому передусім належало бачити, – ні. Зате молдавани особливо зацікавлені в даному проекті. Ще б пак: вони одержать вихід на Одесу, до Чорного моря. Ближче й дешевше стане для них відправлення вантажів, того ж, скажімо, лісу.
…Я взагалі не розумію, як можна було безоглядно, одним розчерком пера віддати суміжній державі – Молдові – частину нашої території на Дунаї. Але тоді обіцяли натомість Паланку й вихід до наших сіл Олександрівка та Лісне. У підсумку – обманули: не той вихід дали на Одесу, і на сьогодні Олександрівка залишається «відрізаною». У пошуках варіантів зневірені жителі виходили навіть із ініціативою про приєднання до Саратського району. А правильно було б на урядовому рівні вимагати від Молдови повного виконання своїх зобов'язань перед Україною. І тоді проблем, через які страждають люди, не було б.
– Яка оптимальна вигода районові від запуску залізниці на Бессарабську?
– Це відкриє нам нові економічні можливості. Запрацює митна служба, що дасть роботу нашим людям. Особисто мені важко зрозуміти, як держава, вклавши чималі гроші платників податків у будівництво КПП, їх облаштування, у підсумку все згорнула… Гадаю, переоцінити значення для України залізниці на Бессарабську неможливо. Крім нових робочих місць, піде вантажопотік на Молдову. Відкриються пасажирські поїзди. Цілком імовірно, що це буде поїзд Кишинів – Білгород-Дністровський. У планах також – Варна – Одеса, Бухарест – Одеса. Можна сказати, що справа з мертвої точки зрушила. 70 чоловік розчищають залізничну трасу, почали працювати й по відновленню самого полотна. Це радує. Але почуття глибокої прикрості все одно залишається. Як легко й просто все зруйнувати. І як неймовірно важко – відновити.
Сподіваюся, дуже сподіваюся на об'єктивність тих, від кого прямо залежить, буде дано зелене світло залізниці на Бессарабську чи ні.
