В листопаді минулого року на посаду голови Ананьївської районної державної адміністрації був призначений енергійний, ініціативний 37-річний Дмитро Маковейчук. Уродженець Одеси, Дмитро Сергійович дитинство та шкільні роки провів у Комінтернівському. Закінчивши Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова (економіст, магістр), деякий час працював викладачем у Петрівському державному аграрному ліцеї, активно займався політичною діяльністю. Потім плідно трудився у приватних бізнесових структурах та успішно займався власною справою, пов’язаною з міжнародними перевезеннями.
– Дмитре Сергійовичу, чому вирішили податися на державну службу? Поділіться своїми враженнями та напрацюваннями.
– З приходом команди Міхеіла Саакашвілі зрозумів, що та філософія та ідеї розвитку нашого суспільства і держави мені близькі по духу. За ці ідеї я боровся ще за режиму Кучми. Тому подав свою кандидатуру на посаду керівника Комінтернівського району. Мені край добре знайомий, мій батько тут працював на різних відповідальних посадах, зокрема представником Президента у 1991 – 1994 роках. Тож успішно пройшовши усі етапи конкурсу, дійшов до фіналу і перебував в одному кроці від цієї посади. На співбесіді у Міхеіла Саакашвілі мене попросили зачекати. Чекав досить довго, і через два з половиною місяці мені запропонували влитися в команду і очолити Ананьївський район.
Його соціально-економічний стан виявився доволі складним. Виявилося чимало проблем, зокрема з отриманням державних актів на землю.
Гостро стоїть питання ремонту доріг. З приводу цього наведу приклад мого колеги з Саврані Віталія Свічинського, якому вдалося згуртувати сільгоспвиробників, щоб вирішити проблему з бездоріжжям. Там віднайшли 400 тисяч гривень і відремонтували 36 кілометрів проблемної дороги. Раніше на ямковий ремонт було витрачено понад півмільйона гривень, а сьогодні неможливо віднайти, де він був виконаний!
– Відомо, що, крім доріг, є проблема з ремонтом районного Будинку культури.
– Це резонансний випадок. На демонтаж сцени і зали у 2014 році використано 560 тисяч гривень. Зрозуміло, що тут є факт зловживань, тому правоохоронці повинні на нього зреагувати. Порушував це питання перед головою облдержадміністрації Міхеілом Саакашвілі, адже ми спільно просуваємо модель прозорого стилю управління державою, щоб викорінити розбазарювання державних коштів і побороти корупцію.
– Ви прийшли в державне управління з бізнесу, тому добре знаєте його специфіку. Чи можна сподіватися на піднесення економіки району?
– Жодних перепон із боку влади для ведення бізнесу не мусить бути ні для кого, але всі повинні працювати легально. Цікавий і реальний напрям розвитку промисловості – реанімація цегельного заводу та виробництво будівельних матеріалів. Адже край багатий на сировину. У період Російської імперії, наприклад, тут працювало сім цегельних заводів. Вісім років тому один місцевий підприємець намагався зайнятися цією справою, але виникли проблеми із закупівлею необхідного обладнання. На щастя, він іще не облишив свого наміру, тож відділом економіки райдержадміністрації розробляється відповідний інвестиційний проект. Реальним є запуск виробництва щодо розливу мінеральних та штучно мінералізованих вод, адже Ананьївський район має великий природно-ресурсний потенціал. Є необхідність мати власне підприємство з виробництва молочної продукції, тому думаємо над відновленням роботи молочного заводу. У нас є три великі села – Долинське, Гандрабури і Байтали, де населення утримує великі дійні стада, до 5-7 тисяч голів, великої рогатої худоби. Проблема в низькій закупівельній ціні на молоко. Один із вихідців із району, бізнесмен, пообіцяв відкрити пункти прийому молока, а також перевести свій горіховий бізнес до нашого району і створити 40 робочих місць.
Нещодавно відбулися багатонадійні перемовини з представниками компанії «Синвей Україна» щодо будівництва агрокомплексу з виробництва та переробки сільгосппродукції.
– Які новації запроваджуватимете?
– Зваживши на те, що в районі 90 відсотків складають сільськогосподарські підприємства, планується створення в управлінні сільського господарства інформаційного центру для допомоги аграріям. Це придбання техніки, реалізація продукції на міжнародних біржах та низка інших питань.
А ще, як варіант, – облаштувати майданчики з продажу імпортної техніки. Збирати її в Ананьєві – це, мабуть, недосяжна мрія. Хоча реально – навчати спеціалістів з обслуговування комбайнів і тракторів світових брендів. Щодо резервів наповнення бюджету, то це земельні аукціони, проведення інвентаризації землі. Якщо все робити згідно з законодавством, то власну частку бюджету можна збільшити втричі.
– Ви виступили ініціатором створення благодійного фонду «За розвиток Ананьївщини».
– Цю ідею вже обговорено з депутатами, представниками органів місцевого самоврядування, підприємцями, сільгоспвиробниками. Головна мета фонду – реалізація соціальних проектів і ремонт доріг. Він наповнюватиметься з різних джерел, в тому числі фермерами. Мій друг з Німеччини обіцяв допомогти з інвесторами.
– Як справи з управлінськими кадрами райдержадміністрації?
– Це досить важлива та відповідальна справа. В людях мені імпонують такі якості, як порядність, професіоналізм і здатність працювати в команді. Тому до добору кадрів підходжу дуже критично.
Зрозуміло, що багатьох не влаштовує заробітна плата. Особисто мені доводиться за власні кошти здійснювати поїздки до Києва, Умані, Одеси, Кіровограда, щоб зустрітися з інвесторами чи обговорити інші питання, пов’язані з районом. Адже багато які голови райдержадміністрацій, як і я, прийшли у владу з бізнесу і мають якийсь фінансовий ресурс. Хочеться продемонструвати, що державний службовець може працювати чесно і повинен бути генератором розвитку регіону, району, країни. А для цього потрібно бути мобільним.
– До речі, про дороги. Як пройшов двобій з великим снігом?
– Випробовування досить емоційне і нелегке. На щастя, знайшов підтримку у керівників сільськогосподарських підприємств і рятувальників із села Жеребкового, які надали техніку та фахівців. І нам вдалося швидко подолати наслідки стихії, розчистивши під’їзди до всіх населених пунктів і звільнити від заметів автомагістраль Кіровоград – Платонове.
– І наостанок – розкажіть про свої захоплення.
– Я цікавлюся новітніми технологіями та іншими темами, що допоможуть у роботі. Раніше займався спортом. Був капітаном футбольної команди Комінтернівської дитячо-юнацької спортивної школи. Ми двічі ставали чемпіонами України з міні-футболу. В Ананьєві зустрічався з футболістами і тренерами, у яких також є великий потенціал.
