До редакції «ОВ» продовжують надходити тривожні листи.
В одному з них ідеться про багаторічну проблему жителів села Старосілля Саратського району.
«На всіх зборах сільської громади під час обговорення основних проблем села й району багато говориться про необхідність ремонту дороги від Старосілля до перехрестя «Міняйлівка – Петропавлівка» довжиною 6 кілометрів 700 метрів, – пише депутат Саратської райради Андрій Мунтян. – В народі цю дорогу давно вже називають «дорогою депутатів». Мається на увазі той факт, що багато які чиновники та кандидати в депутати різних рівнів обіцяли допомогти в її ремонті. Але так і не виконали своїх обіцянок».
Про злободенну проблему Старосільської сільради, однієї з найвіддаленіших від райцентру, «ОВ» писали неодноразово. У 1991 році рішенням Саратського райвиконкому, за наполегливим проханням жителів, Старосілля та сусіднє село Міняйлівку, що належали раніше до Тарутинського району, прийняли до складу сусіднього – Саратського. Пізніше приступили до будівництва дороги. Її проклали вздовж наявної ґрунтівки від села Петропавлівки, де закінчується асфальтове покриття, до Міняйлівки. Нову дорогу зі змішаним покриттям проклали за чотири роки. Але відгалуження на Старосілля, де постійно проживає понад півтори тисячі чоловік, досі залишилося без належної уваги.
Відтоді старосільська дорога являє собою аварійну семикілометрову ділянку, яка в період бездоріжжя або зимової негоди стає непрохідною, відтинаючи село від зовнішнього світу. Нинішньої зими замети в цій місцевості перевищували три метри. Під час січневої стихії всі дороги до населених пунктів у районі розчистили в оптимальний термін, крім ділянки на Старосілля. У підсумку люди на півтори тижні виявилися заручниками стихії.
– До мене часто звертаються односельці з єдиним питанням: як довго ще доведеться терпіти таку сумну ситуацію? – розповідає Старосільський сільський голова Микола Мунтян. – Іноді просто до сліз доходить. У селі 131 дитина до шести років, 17 дітей віком до одного року. Їм у будь-яку хвилину може бути потрібна спеціалізована медична допомога. А до нас часом машина «швидкої» не може дістатися, як, втім, і маршрутні таксі або інший транспорт. Люди щороку готуються до непередбачених обставин. В екстрених випадках випікають хліб домашнім способом. Поруч розташоване село Семисотка, що належить до нашої сільради. Сьогодні там 29 осіб. Ми постійно намагаємося не полишати їх у біді. Цим людям у період зимової негоди теж чимало дісталося! Торік у рамках децентралізації ухвалено об'єднати наше село разом із низкою інших у єдину громаду із центром у Петропавлівці. Але яке може бути об'єднання без надійної, якісної дороги? Як вибратися із села, як доїхати до Петропавлівської амбулаторії, якщо дороги немає? Через наше село проходить транспортна розв'язка в бік туристичного комплексу «Фрумушика Нова». І знову основною проблемою є тільки нещаслива ділянка.
З роками поверхня дороги на Старосілля зрівнялася із сусідніми полями. Колись насипаний тут щебінь вимило. У період танення снігу або заливних дощів дорога перетворюється на місиво із глини. Часто пасажири легковиків і рейсових автобусів змушені штовхати загрузлий транспорт. Інакше авто не вислизне з небезпечної колії, що сягає зараз півметра. Часом без трактора або іншої тяглової сили не обійтися.
– Вважаю особливо небезпечним, – додає Микола Мунтян, – що транспортне навантаження на дорогу значно перевищує її можливості. Крім того, в період збирання врожаю «КамАЗи» високої вантажопідйомності буквально розчавлюють дорогу, вибивають глибокі ями. Тому багато хто з'їжджає на узбіччя й рухається по полях, оминаючи розбиті ділянки. Мої односельці стурбовані взаєминами з інвестором місцевого господарства, який не проявляє зацікавленості в ямковому ремонті дороги, хоча нею постійно користується.
– Невже не можна домовитися з керівниками господарств про участь на паях у відновленні районних доріг? – цікавлюся у заступника голови Саратської райради Олександра Небоги.
– Не буде перебільшенням сказати, що дорога на Старосілля залишається в нашому районі першорядною проблемою й за важливістю, й за складністю, – відповідає він. – Кілька років район намагався зрушити її з мертвої точки. Мається на увазі фінансування на державному рівні. Якийсь час ремонт цієї ділянки навіть був включений до титульного списку з ремонту доріг загального користування, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Не вийшло. Якщо ж говорити про сьогоднішній день, то дорогу треба зробити бодай у «білому» варіанті. Ми намагалися організувати в районі власний фонд у межах пайової участі господарств у відновленні дорожнього покриття. Такі існують в інших районах області, де сільгоспвиробники вносять певну суму на ремонт зруйнованих ділянок доріг. Але в Саратському районі ініціатива не знайшла належної підтримки. Деякі сільгосппідприємці воліють самотужки підлатати дороги, якими користуються. Такі приклади в нашому районі є. Що ж стосується Старосілля, то ставлення інвестора до соціальних проблем села досить неуважне. Допомоги від нього мало. Найближчим часом ми знову будемо порушувати питання про організацію благодійного фонду для дорожнього ремонту. Сподіваємося знайти розуміння й серед депутатів, і серед підприємництва всього району.
