Микола Пельтек на посаді Холмського сільського голови лише декілька місяців, а в селі про нього кажуть: «ніби цим завжди й займався».
Пояснення такому феноменові складалося в міру того, як про свою роботу розповідав сам Микола Трифонович. По-перше, не було ніякого «розгойдування»: мовляв, поки в курс справи ввійде, поки до можливостей вирішувати проблеми приміряється. Не було нічого цього. Хоча б тому, що за 49 років життя в цьому великому чудовому селі він знав про нього якщо не все, то майже все. Уже через два місяці Пельтек відзвітував на зборах перед громадою про виконану роботу.
З Миколою Трифоновичем ми поговорили – щоправда, по телефону – в один із непогожих днів, коли дістатися до Холмського було неможливо.
– З чого почав? Уявіть собі, із суботника. Колись Холмське було визнане селом зразковим у всіх стосунках. Треба повертати йому цей почесний титул. Тож перший наш суботник розтягнувся на кілька днів. Не скажу, що відразу ж дружно на нього вийшли, але наступного дня людей було набагато більше. Осторонь не залишилися жодна установа або організація, жодне приватне підприємство або фермерське господарство. Таке піднесене натхнення. Я взагалі з перших днів робив ставку на свідомість людей, розуміння. І не помилився. Уже невдовзі фермери, водії, підприємці оголосили про своє бажання допомагати матеріально громаді в її насущних справах. Провели збори, обрали фермерську раду і створили свій фонд підтримки. До нього кожен фермер вносив по 50 гривень із оброблюваного гектара землі, а кожен водій – по 1000 гривень з автомашини. Згодом обраному виконавчому комітету було доручено координувати й контролювати витрату коштів, призначених для реалізації конкретних проектів.
– Отже, грошей тепер достатньо? Адже сума збирається, мабуть, солідна.
– Грошей завжди не вистачає, тим більше, що плани у нас серйозні. Але для мене важливо, що люди справді цікавляться справами сільської ради, готові допомагати. Спільними зусиллями вдалося зробити ямковий ремонт дороги від села Кам’янське до траси Одеса – Рені й до Новохолмського. Депутат облради Сергій Володимирович Паращенко виділив техніку й бригаду, а наші фермери забезпечили навантаження й довіз дорожнього будматеріалу. Знову ж сільгосптоваровиробники виділили кошти на заміну вікон, встановлення насоса опалювальної системи амбулаторії й на капітальний ремонт машини швидкої допомоги. Допоміг у цій справі депутат райради, лікар залізничної лікарні Дмитро Іванович Сухина.
Атмосфера в нашому селі явно пом’якшала, люди стали доброзичливіші, дружніші. Болгари – народ мирний, роботящий, конфліктів не любить. Мені сподобалося, як під час обговорення на зборах, прямо скажу, непростого питання про підвищення тарифів на воду жителька села Надія Зінчук у відповідь на деяке невдоволення просто нагадала про не такий давній час, коли готові були й по 100 гривень платити, аби тільки вода була на їхній вулиці. «Або давайте, – запропонувала вона, – будемо по 300 гривень платити за цистерну привізної. Згодні?»
Це був безкомпромісний виграшний аргумент на користь раціонального розв’язання питання. Ось такі у нас справи. Тисячу разів упевнений: усе треба робити тільки разом, прозоро й чесно.
– Миколо Трифоновичу, у Холмському прекрасний Будинок культури. Його народний колектив «Лале» відомий і в області. І з директором БК пощастило: Федір Іванович Славов – особистість істинно творча. Але монументальний будинок закладу культури, наскільки знаю, потребує ремонту, на що потрібні гроші, і чималі.
– Що ж, будемо продовжувати розпочате ще при попередньому сільському голові Дмитрові Степановичу Балабані, який зробив багато доброго для села. Його поради для мене дуже цінні. На виділені із сільського бюджету гроші відремонтували залу для глядачів і сцену. Самовіддано трудилися й самі працівники Будинку культури. Причому паралельно проводили ще й репетиції. Словом, до нового року чудове свято – з концертом, маскарадом, хороводом і подарунками під ялинкою від фермерів для всіх дітей – пройшло у прекрасній оновленій гладацькій залі. А невдовзі Федір Іванович знову завітав до сільської ради. Потрібні були гроші на концертні костюми до 8 Березня. Скажу, що для мене, депутатів, наших громадських активістів дозвілля молоді – як визначальний аспект повнокровного життя села – вкрай важливе. Відтепер щосуботи в танцзалі до 23 години проводять дискотеки. А у спортзалі, який надає школа, за що ми вдячні її директорці, депутату Оксані Павлівні Стояновій, з 18 до 21 години можуть зайнятися улюбленим видом спорту й дорослі. Але й школа без уваги не залишиться. З фермерського фонду виділено кошти на частковий ремонт даху. Фермери ж забезпечують бензином транспорт для довозу дітей до школи з Аліяги. Неоціненна їхня участь у ремонті церкви, на що вже витрачено близько 150 тисяч гривень.
Життя триває. Воно не саме змінюється, це ми його змінюємо. Не скиглити, не нарікати, не відступати, тільки по прямій і тільки вперед – я б так сформулював принцип наших дій. І справді, нинішній сільський бюджет порівняно з торішнім кращий. Та плюс спонсорські вкладення, фермерський фонд. У цілому це дозволить провести ремонт фойє Будинку культури й поточний – його даху, освітлити парк. Почнемо капітальний ремонт стадіону, займемося водопроводом в обох селах. Будемо працювати. Разом із громадою.
