Найдавніші документи датовані 1944 роком. Це фонд районної спілки споживчих товариств. Цінним історичним джерелом є книга наказів виконкому Любашівської районної Ради депутатів трудящих за 1944-1952 роки.
30 березня 1944 року Любашівка була визволена від німецько-румунських окупантів, а першого квітня було відновлено радянську владу. Згідно з наказом № 1 до виконання обов’язків голови райвиконкому приступає Клавдій Іванович Закревський. Наказом № 2 від 2 квітня 1944 року він призначає своїм секретарем І.М. Єременка, завідуючим загальним відділом – М.М. Бондаренка, начальником відділу мобілізації робочої сили – М.І. Колодкова, завідуючим відділом народної освіти – А.Ф. Кошелапа, завідуючим райфінвідділом – С.Т. Бєляєва, головою райплану – О.І. Колобкову, завідуючим відділом охорони здоров’я – А.Г. Ликуна, начальником райдорвідділу – Г.І. Лук’янова. Також до штату були зараховані машиністка Ніна Гаврилицька, шофер Федір Почтарук, конюх Володимир Чебанюк і технічний секретар Євгенія Шалаган.
У районі відбудовується пограбоване окупантами сільське господарство. В кожному селі починають функціонувати колгоспи. Подальший розвиток економіки можна прослідкувати за документами архівного фонду районної інспектури ЦСУ. Так, у 1949 році налічувалось 59 колгоспів. Найбільше були затребувані і цінувалися ковалі, адже сільгосптехніки не було, а селяни сіяли, збирали врожай тільки за допомогою худоби. У кожному колгоспі була кузня, столярсько-теслярська майстерня, де працювали по два ковалі та столяр. Майстри виготовляли нові вози, сани. У колгоспі ім. Будьонного села Кричунове було змайстровано шість нових саней і дві парокінні ходи. Займалися селяни також маслоробством, сироварінням, рибальством, виноробством, виробництвом мотуззя. В колгоспі «Сталінська Конституція» села Гвоздавка-Друга працювали шість рибалок, які за рік наловили в річці Кодима 200 кг риби.
Заслуговують на увагу списки селян, які утримували велику рогату худобу. В селі Мала Софіївка (тепер це частина Любашівки) в підсобних господарствах колгоспників налічувалося всього сім корів. Одним із господарів, який мав круторогу годувальницю, значився й діючий керівник району Клавдій Закревський. А деякі господарі тримали півкорови, тобто одну тварину на два двори, яку по черзі годували і доїли.
За повоєнну п’ятирічку збудовано 132 житлові будинки. На території Заплазької сільської ради лише одна щаслива родина вселилася в нову хату, а чотири сім’ї ще проживали в землянках.
Цікаві звіти по торгівлі, особливо бланки реєстрації базарних цін у 1949 році. Так, кілограм пшеничного борошна коштував 5 крб, картоплі – 1 крб, квашеної капусти – 5 крб, свинини – 20 крб, десяток курячих яєць – 10 крб, літр молока – 4 крб. У грудні того ж року ціни на продукти значно зменшилися. З цього приводу статист до звіту додає письмове пояснення: «дороги замерзли, збільшилося вивезення муки на базар, збільшився забій тварин, що є основною причиною зниження цін».
Списки жінок-породіль можна відшукати у статистичних матеріалах по культурі і охороні здоров’я. Так, у Познанському пологовому будинку в селі Познанка-Друга з січня по липень 1950 року народилось 17 дітей – сім хлопчиків і десять дівчаток.
В цій же справі наявний звіт про мережу навчальних закладів Любашівського району. Станом на 19 вересня 1950 року функціонувала 41 школа – 24 початкові,
14 семирічок і три середні. З 15 червня по 15 серпня 1950 року діяв один піонерський табір. Він ташувався у двох шкільних будівлях у селі Арчепитівка, біля річки Кодими, у колгоспному саду. За літо в піонерському таборі відпочили 84 дитини.
Ще багато цікавих фактів з історії Любашівського району можна дізнатися з документів, що зберігаються у фондах нашого архівного відділу. Подібні архіви, які можуть допомогти у вивченні історії рідного краю, є в усіх районах.
