Отримавши завдання редакції на тему сортування сміття, я аж зраділа! Ну, думаю, зараз хтось із сільських чи селищних голів розповість про грандіозні плани щодо виконання Закону України «Про відходи» і зовсім скоро ми справді заживемо як у Європі. В моїй уяві навіть постали чисті узбіччя без пляшок і всякого пакувального матеріалу, що зараз валяється під ногами. А на всіх вулицях стоять яскраві контейнери для роздільного збирання сміття… Чесне слово, я б сама терпляче сортувала б всі відходи зі свого будинку та навчала б цьому своїх дітей. Лише треба, щоб були створені для цього умови. Дивись, через рікдва так чинили б більшість моїх односельців, і наше селище перетворилося б на справді райський куточок.
Проте при озвученні теми для публікації в «ОВ» чимало сільських та селищних голів Захарівського і Великомихайлівського району чомусь виявилися не готовими відкрито говорити про сортування сміття. На їх думку, ця інформація в ЗМІ – чудова нагода для контролюючих органів застосувати штрафи та інші види покарань до тих, хто сьогодні не виконує Закон «Про відходи», який вступив у силу з 1 січня 2018 року. А, як виявилося, на місцях його не виконує ніхто.
Деякі очільники сільрад ще й не думали про те, з якого боку підійти до сортування відходів. І цьому є кілька причин. Поперше, у селах, де немає природного газу, більшість людей просто спалює все, що горить – в хід ідуть папір, всілякі пакети, упаковки від продуктів, одягу та взуття. Є й такі, хто кидає у вогонь старе взуття, одяг та всілякий мотлох, що з часом збирається у кожному домі.
Подруге, сільські жителі мало купують всілякі напої у пляшках. А якщо у хаті й з’являється пластикова або скляна тара, то її використовують не один раз – для продажу молока, зберігання домашньої олії, вина, горілки тощо. Буває й таке, що люди ще й шукають де взяти порожні пляшки для потреб по господарству.
І потретє, якщо говорити про харчові відходи, то для села це зовсім не проблема – у кожному дворі є домашні тварини і худоба, які залюбки поїдають все, що не споживають господарі.
Тож, як зауважують сільські голови, нині у багатьох селах просто немає необхідності налагоджувати сортування сміття. Вже багато років справжні хазяї самостійно знаходять акуратне застосування всім відходам.
Звичайно, більше клопоту щодо роздільного збирання відходів буде в очільників великих селищних рад, де є багатоквартирні будинки і природний газ. Але навіть сьогодні у більшості таких населених пунктів не вистачає найпростіших баків для сміття, не говорячи вже про спеціальні – окремо для скла, пластику та паперу.
– Вірите, зараз ми не знаємо, що робити з купами непотребу, якими завалені всі околиці села, – з болем у серці сказав один посадовець. – За зиму люди стільки насмітили, що будемо прибирати не один тиждень. Причому відходи висипають де кому заманеться, хоча є санкціоноване сміттєзвалище. Невже ви думаєте, що хтось із таких господарів буде слухняно нести сміття і розкладати по контейнерах, якщо йому ліньки довезти все скинуте гамузом у спеціально відведене місце? Коли я бачу таке ставлення своїх односельців, то просто руки опускаються щось робити далі.
Ще один очільник громади порушив іншу проблему: «А куди подіти відсортоване сміття? Чому депутати прийняли поправку до Закону «Про відходи» і не подумали про будівництво заводів для переробки цих відходів? Треба, щоб був хоча б один на 23 райони. Зараз деякі приватні приймальники вторсировини ставлять свої умови: скляні і пластикові пляшки мають бути певного кольору і певного виду, до пакетів теж свої вимоги. А що мені робити з рештою небезпечних для довкілля відходів? Складати у власному підвалі, щоб не бачили контролюючі органи?»
На думку більшості представників органів місцевого самоврядування, на яких законом покладено відповідальність за сортування відходів, держава знову намагається впровадити реформу просто на догоду європейським партнерам. При цьому навіть не продумавши, як на місцях виконуватимуть нові правила. Сьогодні навіть заможні об’єднані громади не готові фінансово потягти цей сміттєвий віз, не кажучи про тих, хто має скромніші доходи в бюджеті. Тож, мабуть, моя уявна картинка про ідеальне життя без сміття не реалізується ще довго. І, як бачимо, цьому є низка як об’єктивних, так і суб’єктивних причин.
Великомихайлівський – Захарівський райони
