Як часто буває, що, подорожуючи за тридев’ять земель у пошуках восьмого чуда світу, ми не помічаємо навколишніх унікальних культурно-історичних пам’яток. А вони зовсім поруч, тут, на моїй старовинній Балтщині. Тобі залишилося лише купити квиток і перед тобою відкриється край європейських джерел – так опоетизовано назвав Балтщину письменник Богдан Сушинський. Здається, тут ще й досі відлунює доба польських князів Любомирських, графів Роникерів, Собанських і Беліна-Бжезовських, які займалися землеробством на території Балтського повіту. А за даними краєзнавця Олександра Таскіна, у костелі Св.Станіслава було зареєстровано багато іноземних підданих: австрійських, угорських, німецьких, пруських, французьких та інших національностей. Всі вони разом з українцями, євреями, росіянами вплели свою квітку у вінок української культури, історії та економіки краю.
Куди не кинь оком, звідусіль до тебе промовляє старовина, вдало поєднана з сучасним орнаментом будинків і споруд, доріг і тротуарів, парків і скверів, мостів і річок. Прадавні будівлі, немовби архаїчним рушником тягнуться вздовж центральної вулиці міста, яка колись носила ім’я Котовського, а сьогодні – Любомирського. До речі, про міські вулиці. Ще задовго до декомунізації всім їм повернено старі назви. На будинках давно красуються таблички з кількома назвами, що дуже зручно як для місцевих жителів, так і для гостей міста.
Цю ідею втілила в життя спеціальна робоча група, створена ще в 2009 році з метою відродження культурно-історичних пам’яток старовини Балтщины.
– Ми без усякої ідеології пішли цивілізованим шляхом. Керувалися тим, що це наша історія і її потрібно зберегти для нащадків, – розповідає перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів та соціальних питань Балтської міської ради Валерій Желіховський.
Про усвідомлення балтянами великої ролі культурно-історичного надбання свідчить і відношення до пам’ятників, зокрема, пам’ятників комуністичної епохи. Коли вони по всій країні бездумно знищувалися, у Балті не дозволив цього зробити міський голова Сергій Мазур. Він наголосив, що мають переважати не негативні емоції, а цивілізовані методи. Так, за рішенням міської ради були демонтовані пам’ятники Леніну, Котовському, Карлу Марксу. Поки що вони дбайливо зберігаються на території комунального підприємства. Згодом займуть своє місце у краєзнавчому музеї, де планується створити історичну алею.
В Балтській ОТГ кипить робота в напрямку збереження старої архітектури будівель, культурно-історичних пам’яток, організовуються мистецькі пленери, в яких беруть участь майстри з багатьох міст України. Вони кажуть, що Балта надихає їх на творчість. Як зазначив один із учасників пленера, художник Сергій Ушаков з Ізмаїлу, «є в Балті магія, яку словами не описати». Тому майстри пишуть пензлем свої враження і захоплення. Багато їхніх картин залишено в дарунок краєзнавчому музею (керівник Петро Ткач). Ці феєричні роботи складають розкішну колекцію, яка є ще однією родзинкою міста.
Але одним з важливих завдань балтяни вважають дослідження таємничих підземних ходів. З цією метою у свій час в район були запрошені фахівці з Одеського національного університету ім. Мечникова. Вчені і виявили катакомби. Звичайно, місцеві жителі знали про катакомби давно і використовували їх під підвали, зберігаючи там запаси провіанту. Надзвичайно приваблювали ці таємничі ходи хлопчаків, які полюбляли тут гратися або ж шукати скарби, нехтуючи тим, що у цих лабіринтах можна загубитися.
Важливо те, що саме експедиція університету встановила, що тутешні підземелля – це розгалужена мережа, яка, напевне, проходить під річкою Кодимою, з’єднуючи дві частини міста, що знаходилися у свій час в різних державах – Османській Імперії та Речі Посполитій.
– Програма «Балта туристична» була розроблена близько 9-10 років тому. Знаково те, що значну частину роботи по її втіленню в життя взяли на себе різні громадські організації. Балта занесена до реєстру історичних міст України. Є фіналістом акції «Сім чудес України: історичні міста і містечка». В місті налічується 53 об’єкти культурної спадщини. Але список того, що може бути цікавим туристам, поповнюється», – зазначив Валерій Желіховський.
Він каже, що під Балтою знаходиться ціла галерея підземних ходів, які практично повторюють краківські. Тому найближче завдання влади – зробити підземне місто туристичним об’єктом. Цікаво, що дана галерея по плану має створити певне коло, завдячуючи якому можна буде здійснити подорож лабіринтами катакомб і не заблукати.
Історики з університету відкривали підземні ходи в основному в приватному секторі. Нині ж перед владою міста стоїть завдання знайти ділянки, розташовані під цариною комунальної власності. Сьогодні розробляється підземелля біля меморіалу Слави. Ці катакомби також раніше використовувалися під погреби. Зараз тут працюють ентузіасти від підприємства «Фортеця» під керівництвом Юрія Юрковського.
Як розповідає Валерій Желіховський, в рамках проекту «Балтщина туристична» незабаром вийдуть у світ два творчих проекти – історія населених пунктів та пленерний живопис, які готують ентузіасти і патріоти краю Петро Ткач, Сергій Шендеровський та Юрій Юрковський. До речі, наприкінці минулого року в Балті, за ініціативи Юрія Юрковського та за підтримки Сергія Шендеровського в рамках проекту «Балтщина туристична» пройшла виставка ретрофотографій.
Подія відбулась в історичному музеї і викликала жвавий інтерес – в залах яблуку не було де впасти. Експозицію складено із старовинних і сучасних знімків, на яких зафіксоване життя містян минулої епохи, старовинні і сучасні будівлі. Багато фотографій представили жителі міста із своїх сімейних альбомів. Тож цінителі фотомистецтва можуть побачити Балту очима фотографів, відкрити для себе всі принади старого міста і оцінити його новизну. Представнивки влади дуже сподіваються, що такі мистецькі заходи, зокрема, теж допоможуть привернути увагу туристів до цього таємничого і дивовижного краю.
Ще одним надзвичайно важливим кроком до успішної реалізації проекту «Балтщина туристична» стала презентація цього північного району туристичним компаніям, які займаються організацією подорожей рідним краєм. Це було зроблено минулого року напередодні Міжнародного дня туризму управлінням культури і туризу Одеської ОДА разом з Балтською РДА та Балтською районною радою. Чому обрано Балту? Та тому, що подорож до Балти – це дотик до таїни, яка криється у архаїчних фресках, декоративному оздобленні будинків, у вдалому поєднанні культур і історії народів, які населяли і населяють цей край, це побачення із старовинною архітектурною величчю.
Недарма ж Балта вабила Івана Котляревського, Льва Толстого, Олександра Пушкіна, царя Миколу II, Михайла Кутузова, котрий звів тут військові казарми, Симона Петлюру, Самуїла Шварцбарта та інших. Тут народилися космонавт Григорій Шонін, філолог-славіст Віктор Григорович, письменник Семен Цванг та інші видатні люди.
Привабливими для гостей є багаті рибою річки і ставки, що знайшли свій прихисток серед креслатих зелених гаїв, та багато інших цікавинок. А для любителів аутентичних страв є ресторани, що спеціалізуються на національних стравах. Серед них і ресторан «Водограй», зведений на березі річки Кодима. А щедрі балтські базари порадують домашніми ковбасами, шинкою, салом, курятиною, розмаїттям овочів, вирощених на присадибних ділянках та вельми смачними молочними продуктами. Любителів шопінгу ощасливлять магазинчики, відкриті місцевими фабриками, з ексклюзивним і модним одягом.
Ну, а духовності додасть відвідання спражніх старовинних святинь, які мають свої прадавні історії, трагічні і величні. Серед них Свято-Успенський собор, зведений на початку XX століття, Свято-Покровський Феодосійський чоловічий монастир, на території якого є церква Покрови Божої Матері, Монастирський готель і підземне пещерне місто. Вирізняються своєю архітектурою Свято-Троїцький храм, Миколаївська старообрядницька церква, будівлі колишньої чоловічої і жіночої гімназій, костел Святого Станіслава, зведений до 1765 р. за проектом відомого архітектора Себастьяна Фісенгера, якого запросив до Балти князь Станіслав Любомирський. Поруч – замок князя Любомирського (нині тут знаходиться педучилище), Соборна площа з унікальною пожежною, 27-метровою, каланчею, збудованою за проектом професора Малиновського у 1925 р., що є пам’ятником архітектури, синагога та інші пам’ятки. Про Балтщину можна розповісти ще багато. Але краще один раз побачити.
І подорожуючи цим гарним краєм, обов’язково припади до його цілющих джерел, що б’ють століттями і не міліють… Купи квиток! Відвідай Балту!
