Дмитро Півторак – головний спеціаліст юридичного сектору апарату Балтської райдержадміністрації став переможцем другого туру Всеукраїнського конкурсу «Кращий державний службовець» у номінації «Кращий спеціаліст». «Одеські вісті» вирішили взяти ексклюзивне інтерв’ю у молодого переможця.
– Дмитре, щиро вітаємо з перемогою. Адже посісти друге місце і здобути визнання авторитетних представників журі – це тобі не в піжмурки грати. Як ти ставишся до роботи державного службовця і яким він має бути?
– Дякую за вітання. Я усвідомлюю, що дію від імені держави, хоча й не у таких великих обсягах повноважень. Але намагаюсь ставитися з усією відповідальністю. Тому найголовнішими рисами державного службовця вважаю людяність, витримку та наполегливість. Чиновник – це компетентна, стримана людина, яка сприяє розвитку суспільства і слідкує за інноваціями. Мої посадові обов’язки прості. Представляю райдержадміністрацію в судах, розглядаю звернення громадян, надаю допомогу з юридичних питань. Робота різнопланова і доволі цікава. Досить часто доводиться заглиблюватися в складні й неоднозначні ситуації. Сьогодні державному сектору потрібні фахові юристи, економісти, фінансисти, для яких пріоритет не гроші, а економічна та духовна розбудова країни. Патріотизм – важлива риса для кожного громадянина України, а для держслужбовця – понад усе. І я пишаюсь тим, що більшість моїх колег-балтян – це люди, закохані у свій край, готові очолити зміни, будувати нову країну, бо нам тут жити.
– Відчуваю, що Балтщина тобі припала до душі. Як так сталося, що ти залишив край свого дитинства, переповнений легендами та історіями про скарби та міфічні істоти, – Савранщину і переїхав до не менш загадкової Балти?
– Моя батьківщина – Саврань. Там я закінчив школу, звідти вступив до Одеської національної юридичної академії. Напевне, там би і працював. Але вже хотілося чогось нового. Та й у Балті вже на той час жили мої гарні друзі та були знайомі колеги. Тож, не замислюючись, переїхав сюди. Але не шкодую, що вибрав Балту, а, може, це вона мене вибрала. Балтщина стрімко розвивається, раз-по-раз підкидає неординарні сюрпризи. Тут однією з перших в області створено об’єднану територіальну громаду. А спільною співпрацею керівників району та міста породжуються нові, часом нестандартні, способи вирішення старих проблем регіону. Так я долучився до масштабних змін, які відбуваються на Балтщині. А що може бути важливішим для держслужбовця, ніж розбудова країни в межах окремо взятої території?
– Дмитре, то ти в свої 33 багато чого досяг самотужки?
– Ні, тут Ви трохи перебільшуєте. Знаходились люди, які допомагали і добрим словом, і порадою. Залишились добрі спогади про колег з відділу Держгеокадастру Савранського району, а колектив Балтського відділу взагалі став для мене другою сім’єю, теплі спогади і про Балтську міську раду. І вже рік працюю в Балтській РДА, де вжився в професійний, цікавий і душевний колектив.
– Ким ти мріяв стати у дитинстві?
– Мандрівником. І навіть займав перші місця на всеукраїнських олімпіадах з географії. Думаю, що мрія з реаліями якось перетнулась. Адже досить тривалий час працював у відділі Держгеокадастру у Балтському районі, то ж мав справу одночасно і з кодексами, і з картами. В сім’ї юристів не було і близько, а чому обрав право, то вже й сам зараз не згадаю.
Результати Всеукраїнського конкурсу «Кращий державний службовець» стали для мене несподіванкою. Така висока оцінка – гарний стимул до подальшого самовдосконалення. З юридичними новаціями і змінами законодавства, зазвичай, знайомлюсь з офіційних сайтів органів державної влади. Знову ж таки, допомагає досвід колег, методична допомога юристів Одеської облдержадміністрації, часом і сам занурююсь у пошуки необхідних юридичних норм на цілі години. При потребі залишаюсь на роботі понаднормово, або працюю у вихідні. Здається, прості ситуації при ретельному вивченні обставин, викривають своє подвійне, а то і потрійне дно. Але то все професійне і мало цікаве для широкого кола ваших читачів.
– Чи маєш ти якісь захоплення, окрім юриспруденції?
– Цікавлюсь історією, антропологією і етнографією. Люблю читати наукову фантастику та фентезі. Читаючи, розширюю світогляд, цікавлюся світом інших культур, в багатьох аспектах таких незрозумілих і чужих для нас.
– Дякую за відверту розмову.
