Іван Шевчук

Звичайне газетярське диво

Відколи нам, державно-комунальним газетам, осяяли шлях до свободи, кожне свято ми зустрічаємо з особливим настроєм: а чи не останнє воно, бува?

Іван Нєнов: Щастя - це щось таке, чого немає

Журналіст, письменник, дипломат. І це далеко не всі іпостасі людини, з якою ми сьогодні спілкуватимемося.

Управління особливого значення

…Цей підрозділ апарату Одеської обласної має особливе значення і підпорядкування.

Інститут, де готують владу

Велична будова у стилі сталінського ампіру на території найпрестижнішої в Одесі курортної зони.

Скромна привабливість напівголого ентузіазму

 … Працівники Національної суспільної телерадіокомпанії особливо пильно і ревно стежать за формуванням державного бюджету на наступний рік.

Беззастережний професіоналізм всередині і активний нейтралітет – зовні

Рецепт державотворення від губернатора із семирічним стажем

У держслужби – жіноче обличчя

Служити державі Ольга Вурм розпочала у свої 18. 2006-го, закінчивши перший курсу вишу, перевелася на заочне бо, каже, дуже хотіла працювати.

«Вперед» – у вільне плавання

Зустріч з редакторами ра­йонних газет Одещини, проведена обласним осередком НСЖУ залишила двоїста враження.

Ми маємо позбутися ілюзій

Підбити підсумок нашого газетного марафону, котрий ми розпочали у номері, що вийшов друком 6 червня, у День журналіста, ми хотіли б ось цим невеличким інтерв’ю.

Бедные, но независимые

Саратская районная газета «Час. Люди. Події» - наследница «Советской Нови», которая как раз в канун переименования в 2015 году отметила свое 70-летие.

Сесію розпочали з кінця

… Дев’ятнадцята сесія

Журналисты умирают в одиночку

Вячеслава Воронкова можно без преувеличения назвать настоящим патриархом одесской журналистики. Его журналистская карьера началась в далеком 67 году в не менее далеком Туркменистане.

Два з половиною новинаря на редакцію

Буквально за кі­ль­ка днів до про­фесійного жур­налістського свя­та, 2 червня, ця га­зета вий­шла з но­вою назвою «Но­винаР». Рані­ше її знали як «Новини Фрунзівщини».

А може не було війни?

…Коли вперше чув ці рядки, ніхто і близько не припускав, що питання це може бути не риторичним. То були пізні вісімдесяті.

Про Цезареву дружину та недоторканих активістів

... Халепа ця трапилася ще до нашої ери. І ні в чому не винна була та римська матрона – він сам прийшов, цей нахабний Публій Клодій Пульхр.

Сторінки