Велику кількість запитів наших читачів щодо використання харчових добавок при виробництві продовольчих товарів випадковістю не назвеш. Люди почали ставитися до свого здоров’я значно серйозніше і відповідно висувати високі вимоги до якості їжі.
Отже, що використовується у харчовій промисловості України: харчові добавки чи харчові домішки? На запитання відповідають фахівці Держкомітету стандартизації, метрології і сертифікації України.
При виробництві харчових продуктів використовуються харчові добавки, дозволені МОЗ України, а не харчові домішки. Таке поняття, як “харчова домішка” в чинних нормативних документах відсутнє. В Законі України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” закладені вимоги щодо сторонніх домішок. Поняття “харчова добавка” і “стороння домішка” несуть в собі різний зміст. Відповідно до вимог статті 4 зазначеного Закону забороняється ввозити, реалізовувати неякісні, використовувати небезпечні харчові продукти і продовольчу сировину, в тому числі такі, що містять будь-які сторонні предмети чи домішки. Отже, наявність сторонніх домішок у харчових продуктах і продовольчій сировині забороняється.
Харчові добавки – це природні або синтезовані речовини, які навмисно вводяться до продуктів харчування з метою надання їм необхідних властивостей і не вживаються самостійно у вигляді харчових продуктів або звичайних компонентів їжі.
Підставою для використання в Україні харчових добавок при виробництві продуктів харчування є висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи, яким встановлюються гранично допустимі рівні вмісту харчових добавок в конкретному виді продукту. Крім того, проекти всіх нових ТУ та зразки продукції, що виготовлені за ними, в обов’язковому порядку повинні погоджуватися з органами охорони здоров’я, попередньо пройшовши державну санітарно-гігієнічну експертизу. Лише за такої умови реєстрація нових ТУ може бути здійснена територіальними органами Держстандарту України.
Перелік харчових добавок, дозволених для використання в Україні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 1999 року № 12 “Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах”.
У відповідності до вимог ДСТУ 1.3-93 “Порядок розроблення, побудови, викладення, оформлення, узгодження, затвердження, позначення та реєстрації технічних умов» (пункт 3.2) технічні умови розробляються за необхідності доповнення та (або) посилення вимог, норм та правил чинних стандартів на дану продукцію. Тому вміст харчових добавок в продуктах харчування, виготовлених за технічними умовами, не повинен перевищувати норм, що регламентуються відповідними стандартами. При виявленні фактів порушення вимог зазначеного ДСТУ необхідно інформувати Держстандарт України для вжиття відповідних заходів.
У відповідності до статті 7 Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” забороняється реалізація харчових продуктів без маркування, що містить в доступній для сприймання формі інформацію про склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування харчових добавок, барвників, інших хімічних речовин або сполук. Таким чином, на споживчій упаковці харчових продуктів, виготовлених із застосуванням харчових добавок, необхідно вказувати назву кожної харчової добавки із зазначенням її класу та індексу “Е” (наприклад, барвник Е 102 або консервант Е 210 тощо).
