Це вбивство й досі з жахом згадують у селі. У нападі ревнощів покинутий схопив рушницю (він був мисливцем) і розрядив її у суперника. Хто знає, чи пощадив би він свою співмешканку, якби на її крики по допомогу сусіди не викликали міліцію.

Першим ступив у двір старший дільничний інспектор капітан міліції – Володимир Михайлович ГОРБАТЕНКО.

- Уб’ю! – зустрів його диким криком збожеволілий чоловік.

- Розряди рушницю, - спокійно сказав міліціонер і додав:

- Тільки не в мене, будь ласка. Ти вже й так гріхів натворив.

Мисливець, немов зачарований, почав відводити дуло вбік.

Пролунав постріл, але дріб вдарив в огорожу. Лише одна випадкова горошина зачепила плече міліціонера. Але він не відчув болю, кинувся на злочинця і підім’яв його під себе.

Пізніше товариші по службі і односельці пустять чутку про те, що Горбатенко – екстрасенс і гіпнотизер. Мовляв, інший би не наважився на таке. Але ніякий він, Володимир Михайлович, не “Кашпіровський” і не “Чумак” – звичайний чоловік з усіма достоїнствами і недоліками. Ото хіба що волі і сміливості в нього на десятьох.

Коли я попросила Горбатенка розповісти про те, що відчував він у ті хвилини, у відповідь почула:

- Я був при виконанні службових обов’язків.

Ото і все. Підтвердилося те, що говорив про кращого слідчого в районі начальник Березівського РВ УМВС України в Одеській області Б.В. Магазинник: “Про себе Горбатенко говорити не любить. Слова з нього не витягнеш. Зате він розговорить будь-кого і доможеться свідчень. Таким і має бути справжній слідчий”.

Магазинник порадив:

- Поцікавтеся, як він розкрив всього за одну добу вбивство жінки в селі Заводівка, або як вийшов на слід вівцекрадіїв у селі Чижове.

Такого злодійства в нашому районі не було. Пропало відразу 50 голів ярок. Господарство непокоїться, обласне начальство підганяє, а Горбатенко спокійно іншими справами займається, заявляючи, що ще не час здіймати тривогу, злодії, мовляв, самі себе виявлять, треба тільки дочекатися.

Так і сталося. Як тільки під ніж потрапила перша тварина і в чужому селі запахло шашликом, саме старший дільничний став першим непроханим гостем в компанії, що з несподіванки розгубилася.

А ще начальник міліції показав мені листа жительки села Демидове Д.Г. Ніколій, в якому самотня жінка висловлює подяку старшому дільничному інспектору за піймання “домушника”

Випивоха, який ніде не працював, зазіхнув на домашнє соління, борошно, картоплю. Горбатенко разом зі своїм колегою А.М. Захаренком за лічені години визначили грабіжника і повернули жінці її добро.

Ось про товариша по службі Володимир Михайлович, коли я попросила його прокоментувати листа потерпілої, розповідати почав охоче. Без сумніву, Захаренко – досвідчений спеціаліст, надійний товариш, просто душевна людина. Заяву пограбованої Анатолій Михайлович прийняв близько до серця. “Це ж як, бабуся ж без запасів зимувати буде?” – розхвилювався він. Його заклопотаність, небайдужість передалися і Горбатенку. Ось чому вдвох вони й взялися “розкручувати” цю, на перший погляд, дрібну справу. Але в роботі слідчих дрібниць, звичайно, не буває.

“Вотчина” старшого дільничного інспектора – дев’ять сільрад, до складу яких входять дев’ятнадцять населених пунктів. Мешкають тут вісім тисяч чоловік. З переважною більшістю Горбатенко знайомий особисто. Скрізь він свій настільки, що, наприклад, самотні бабусі не соромляться попросити його полагодити хвіртку і навіть почистити димохід. А він, у свою чергу, не соромиться у сільській хаті пообідати, а коли весілля, то й поздоровити молодих. Така невимушеність поведінки, така близькість до людей дозволяють дільничному знати все про всіх.

Його “вухами”, “очами” і “нервами” в окрузі є двоє дільничних уповноважених, опорні пункти яких розміщено в селах Червоноармійське і Виноградне. А ще знати те, хто і чим дихає у “вотчині” допомагають довірені особи, або як їх ще називають в побуті, інформатори, які є в кожному населеному пункті. Охороняють порядок тут загони народних дружин. І, звичайно ж, жодного злочину Горбатенко не розкрив би (а в 2003 році він поставив “крапку” у 45 справах), без сприяння керівників господарств, що перебувають на території підопічних сільрад.

Горбатенко не випадково говорить, що в його нагородженні медаллю “За сумлінну службу” ІІІ ступеня, яку йому особисто вручив начальник УМВС України в Одеській області генерал-лейтенант міліції Г.В. Єпур, є й заслуги директорів ПСП ”Чеське” і АТ “Дружба” В.С. Швеця і В.І. Юрченка.

В органах міліції В.М. Горбатенко вже десять років. До цього після закінчення сільгосптехнікума працював майстром виробничого навчання в ВПТУ-19 у Березівці. Як технаря, його запросили на службу до ДАІ. А через рік перевели на оперативну роботу. Тут він знайшов себе, а міліція в особі новачка одержала обдарованого слідчого.

Коли в нас зайшла мова про виступ Президента України на Всеукраїнській нараді щодо проблем боротьби з організованою злочинністю, корупцією і захисту прав людини, Горбатенко сказав:

- Стурбованість Глави держави зрозуміла. Треба визнати: претензії до правоохоронних органів справедливі. Ми справді часто б’ємо не по коню, а по голоблях. Спершу треба викорінювати корупцію, хабарництво, контрабанду, економічні і фінансові злочини. І справа тут не у відсутності професіоналізму у силовиків, а в ущебності правової бази, у роз’єднаності наших дій, і, головне, у недостатньому зв’язку з людьми. Будемо перебудовуватися.

Розмову перервав телефонний дзвінок. Володимир Михайлович сказав:

- Начальнику міліції Борису Володимировичу Магазиннику присвоєно звання підполковник. Критикують нас, але й визнають.

Побажаємо і старшому дільничному інспектору нової зірки на погонах.

На знімку: капітан міліції В.М. Горбатенко.