У НАС ШВИДКО I БЕЗ ТЯГАНИНИ
Минуло п’ять років як створено Спілку молодих портовиків (СМП) в Іллічівську.
- На сьогоднішній день ця організація нараховує у своїх лавах 1050 чоловік, - розповідає Валентин Вакулик, голова молодіжної спілки. З його слів, у наш час мало на якому підприємстві є організація, що презентує інтереси молодих.
Зрозуміло, що насамперед вирішуються найгостріші питання, наприклад, з житлом. Сьогодні одержати безкоштовну квартиру від держави – це нереально. Ось тут і прийшов на допомогу молодіжний рух. Було укладено тристоронній договір між СМП, адміністрацією порту і фірмою “ АББО” на одержання кредиту і будівництва житла для молоді – членів цієї організації. І ось щасливий фінал – 47 членів СМП мешкають сьогодні у нових квартирах по вулиці Парковій.
Не забули і про дозвілля: організували поїздки до одеських театрів і музеїв. Побували на концертах “Океану Ельзи”, Земфіри, “ДДТ”. А екскурсії в Крим, Карпати, по містах України!
Додамо до цього, що туристичні команди СМП посідають призові місця у міських зборах. Міська влада, зі слів Валентина Вакуляка, всіляко підтримує молодіжні ініціативи і допомагає, чим може. Мова йде про виділення транспорту, коштів, про підтримку культурно-масових заходів.
Але й самі портовики теж, як говориться, не сидять, склавши руки. Першими у місті вони підтримали жителів Закарпатської області, які свого часу постраждали від стихійного лиха. Потім створили “Райдугу” – активну групу для опіки дітей-сиріт з Білгород-Дністровського дитячого будинку. Для малюків організовують свята, конкурси, концерти, поздоровляють іменинників. А перед початком навчального року вручили зошити, ручки, ранці.
Не забувають члени спілки і про військово-патріотичну роботу. На їхні кошти встановлено меморіальну дошку Герою Радянського Союзу, ветерану війни і праці Григорію Григоровичу Гнатенку. Урочисто проводжають молодих хлопців в армію, також зустрічають їх після служби. Багато уваги приділяється спорту. Завжди готові допомогти тим, хто хоче продовжити свою освіту у вузах і коледжах.
Окремим розділом у статуті записано положення про захист прав та інтересів членів СМП. З цією метою організація буде представляти інтереси молодих портовиків у роботі різних громадських комісій і рад, проведенні загальнопортових заходів: зборів, конференцій тощо.
Членом СМП може стати будь-який портовик віком від 16 до 33 років, а також люди, вік яких перевищує встановлений, на правах асоційованих членів, які визнають статут, зобов’язуються виконувати рішення СМП, регулярно сплачують членські внески.
Микола СТАРОСТIH м. Iллічівськ
А ТИ ЗАПИСАВСЯ У ПАРТIЮ?
Про молодь у нас згадують лише у період передвиборчих кампаній. Їй обіцяють золоті гори, створюють для неї об’єднання, партії, парламенти, які перестають існувати на наступний день після виборів. З усіх знайомих, до яких я зверталася з проханням перерахувати відомі їм молодіжні об’єднання, ніхто не зміг назвати хоча б одне. Ця ситуація і привела мене до кандидата політологічних наук, доцента кафедри політології ОНУ ім. І.І. Мечникова Дениса Вікторовича ЯКОВЛЕВА.
- Яка на сьогодні основа для існування молодіжного руху?
- Створені просто прекрасні умови. Ми бачимо, як молодь допомагає у проведенні виборів, саджає дерева на підтримку якогось кандидата. Люди , які допомагають молоді зібратися в одному місці і в один час, сподіваються на певну віддачу: додаткові голоси на виборах, відгуки з боку ЗМІ. Хоча сама думка про те, що владі вигідно організовувати і спрямовувати молодь, є ілюзією. Про це свідчить рейтинг високопоставлених осіб. У тих, кого ми постійно бачимо по ТБ, він найнижчий.
- Чи можна пояснити “підвішений” стан сучасної молоді “невключеністю” в жодні молодіжні організації?
- Хай вона знаходить себе у навчанні, сім’ї, спілкуванні з друзями, у захопленнях і не включається до організацій, які замішані на політиці...
Сьогодні станом молоді занепокоєні всі, тільки не сама молодь. На сторінках ЗМІ молодіжні проблеми обговорюють усі, крім неї самої... Можливо, таким чином молодь заявляє про свій оптимізм (адже одеситам притаманне почуття гумору). З іншого боку, ми все ще не можемо відмовитися від рудиментів комуністичної системи, зокрема, від комсомольської моделі молодіжної організації.
- Чи може молодь допомогти собі сама, чи їй потрібна допомога зі сторони? Кому, у такому випадку, має належати ініціатива?
- Молодь сьогодні справді потребує допомоги, але це не означає, що треба повчати повчати її. Краще поставити перед нею низку запитань, пошуком відповідей на які їй би хотілося зайнятися. Цього якраз і не вистачає у молодіжних організаціях. До речі, цілком пристойною трибуною для публічного висловлення своїх думок є інтернет. Час добровільно-примусового “включення” у якусь організацію минув. Кожна молода людина має сама піклуватися про своє майбутнє. Ясна річ, неминучою стає сувора конкуренція. Від держави вимагається лише підтримати здорову конкуренцію, а не займатися “збиванням” різного роду об’єднань. Вона має забезпечити молодь житлом, роботою і стежити, щоб її не втягували у міжрасові, міжнаціональні та міжрелігійні суперечки. У таких умовах молодь сама знайде застосування своїм талантам і вирішить, куди їй варто чи не варто вступати...
Я б взагалі поставив під сумнів саме поняття “молодіжна політика”. Це чистої води піар – привід заявити про те, що молодіжний рух існує, а молодь активно бере участь у суспільних процесах. Насправді, немає проблеми молоді, як нема проблеми вітчизняної музики, спорту. Існує одна-єдина проблема, яку парламентська асамблея Ради Європи визначила як “політичну кризу”. У нас є цілком самостійні, талановиті виконавці, перспективні спортсмени, треба організувати саму політичну систему.
- Невже молодіжні об’єднання справді не потребують державної підтримки?
- Краще б держава менше опікала молодіжні організації і не залишала б за собою права використовувати здобутки у будь-якій області для власного піару.
В українській політиці спостерігається зміна поколінь, відповідно, поглядів. Щодо цього є сенс підтримувати зв’язок з європейськими молодіжними організаціями. В Одесі подібною організацією є Європейський форум студентів. Правда, членський внесок тут також розрахований на європейського студента – 5 євро (!), але вирішувані проблеми також досягають європейських масштабів.
Інститут соціальних наук ОНУ ім. І.І. Мечникова у недалекому майбутньому збирається зареєструвати Одеську обласну асоціацію політологічних наук для обміну досвідом між політологами одеських вузів, проведення досліджень і співпраці з зарубіжними колегами. Наша з вами бесіда наштовхнула мене на думку про доцільність залучення до асоціації ентузіастів серед студентів – політологів і соціологів.
Наталя КIЧУК, студентка ОНУ ім. І.І. Мечникова.
УТОРОВАНИЙ ШЛЯХ ЧИ НОВА СТЕЖКА?
Як відомо, у 2002 році Президент України Л.Д. Кучма підписав Декларацію тисячоліття на Всесвітньому саміті глав держав – членів ООН. У тому ж році до України приїхав Генеральний секретар ООН Кофі Аннан. Під час цієї зустрічі з Президентом та представниками уряду нашої країни він обговорював проблеми, позначені в Декларації. Кофі Аннан при цьому підкреслив, що хотів би знати думку молоді про Декларацію у її українській транскрипції. А саме: про подолання бідності та голоду, про забезпечення постійного розвитку навколишнього середовища, поліпшення здоров’я матерів та зменшення дитячої смертності, про економічне співробітництво з іншими державами, про гендерну рівність, чисту питну воду, якісну середню та вищу освіту, про боротьбу зі СНІДом та інше.
Україна взяла на себе багато зобов’язань, частину з яких намітила виконати до 2015 року. Як цього домогтися? Відповідь на це запитання шукаємо і ми, молоді люди.
Я беру участь у Всеукраїнському молодіжному саміті “Україна – мета тисячоліття”, який опікає Верховна Рада України. Постійно працюю у його комітеті з проблем розвитку навколишнього середовища ось уже два роки. Нам допомагають фахівці та консультанти парламенту, уряду, наша мета – не лише привернути увагу громадськості та влади до цих проблем, але й розробити план конкретних дій. Кому, як не нам, займатися цим? Хіба не наші бабусі та дідусі входять до числа тих людей, які живуть за межею бідності! Це наші ровесники поповнюють кримінальні структури у пошуках кращого життя. Хіба серед 500 тисяч хворих на СНІД, що живуть в Україні, немає наших друзів?! Це нас оточує середовище, яке стає небезпечним для існування людини... Ні, не можна більше чекати, що хтось за нас вирішить ці проблеми. Ось приклад з галузі суспільних відносин, якими я займаюся кілька років в екологічному клубі, що діє у моїй рідній школі, у селищі Лиманське. Ми намагаємося захистити екосистему Кучурганського лиману, спираючись на фахівців. Але багато наших зусиль марні. Чому? Залишає бажати кращого нормативна база, на яку ми спираємося у своїй діяльності. Парламентарії ухвалили низку законодавчих актів, які підтверджують право громадян на безпечне навколишнє середовище. У виконавчих органах влади написали багато відповідних до проблематики програм, видали безліч добре продуманих постанов, розпоряджень. Але далі паперів, паперотворчості справа не рушила. Комітет змушений був визнати, що перед нами дилема: дотримуватися уторованого шляху чи прокласти свою нову стежку?
Що ми пропонуємо? Скликати зустріч представників молодих людей, які мешкають у нашій області, щоб послухати один одного, визначитися у спільних діях. Адже наші полтавські ровесники вже зробили такий крок. А у Роздільнянському районі нашої області провели конференцію старшокласників: “Мета тисячоліття: актуальні проблеми нашого краю, шляхи їх вирішення”. За її підсумками розробили розгорнуті рекомендації. Частина з них перегукується з окремими пунктами обласної програми “Регіональна ініціатива 2002-2006 роки”. Таким чином, у нас є спільне з дорослими поле для взаємодії. Щиро сподіваюся на те, що молодіжний форум “Одещина – мета тисячоліття” відбудеться.
Павло ГОРИНОВ, студент ОДЕУ
З ФIЗIКОЮ НЕ ПОМИЛИЛАСЯ...
Викладач Татарбунарського ПТУ № 23 Тетяна Валеріївна Чабан – наймолодший педагог училища. Цей навчальний рік – перший у її житті. Вперше вона переступила поріг навчального закладу після закінчення Ізмаїльського гуманітарного університету, де одержала спеціальність вчителя фізики. І судячи з усього, не помилилася. Вона любить свою роботу, а діти люблять її.
Віталия ТЕЛЯТНИКА
Наша тусовка
«ШАЛЕНО ЗАКОХАНИЙ»: ЧЕРЕЗ 100 РОКIВ
СЬОГОДНІ у глядачів, особливо молодих, зростає інтерес до молодіжних експериментальних театрів. Один з таких – Тур де Форс – запропонував нам нещодавно оригінальне дійство за назвою “Шалено закоханий”. Вистава поставлена за п'єсою Федора Сологуба, написаною ще сто років тому. Тема його співзвучна весні: розпізнавати смак одвічних цінностей, таких як кохання, відданість на противагу грошам.
Нагадаємо, що цьому театру пішов 11-й рік. Біля його витоків стояли студенти Одеської національної юридичної академії. Закінчивши вуз, вони продовжували грати у виставах і не дозволили трупі розпастися.
На мій погляд, оригінальність нової постановки полягає у тому, що актори не намагаються підкупити глядача популярними сьогодні прийомами “модернізації” усього, що потрапить під руку. Завдяки цьому, зосереджуєшся на головному – їхній грі. І здається, що на сцені наші сучасники, хоча й одягнені у фраки і тверді корсети. Але “модерн”, звичайно ж, має місце і тут. Він представлений популярними сьогодні музичними заставками, розмовними репліками, тому те, що відбувається на сцені, асоціюється із сьогоднішнім днем.
Запам'ятовуються і герої, причому усі. Адже у кожного з них є якесь кохання, від якого кожен божеволіє по-своєму.
Сашенька Золотников (наречений трьох наречених) вже давно відкритий для піднесеного почуття, але поки що немає з ким його розділити, і він обрушує його на мільйонера-батька з щирим захопленням: “Батечку, лише обніми”.
Одна з наречених, Настуся (прототип Попелюшки), яка стає дружиною Золотникова, захоплюється рукоділлям. Вона не звикла сидіти, склавши руки і під час власної весільної церемонії, як божевільна, береться штопати фату.
Потенційні претендентки на багатство юного Золотникова – Машенька і Катруся - шаленіють від любові до його грошей. Перша постійно обертається у петербурзьких колах і скромністю своєю може, за словами її матері, “дитину присоромити”. Але могутністю і можливостями своїх голосових зв'язок вона вб'є кого завгодно. Їй не важко одночасно істерично верещати на протест матусі, грубо кричати на слуг і свою суперницю і витончено шепотітися з нареченим.
Провінціалці Катрусі не можна не віддати належне у майстерності вчасно піднімати край плаття, ламатися, маніжитися: як і лялькам-маріонеткам не під силу.
Але, мабуть, найдивнішою виглядає любов до ляпасів слуги-француза, роль якого зводиться до того, щоб потрапляти під гарячу руку всіх діючих персонажів. Проте десь після третього ляпасу починаєш бачити в ньому найбільш альтруїстичного персонажа, без якого всі інші повбивали б один одного в пориванні гніву.
І наприкінці хочеться підкреслити, що “Шалено закоханий” – вистава з наголосом на перетворюючу силу кохання, під впливом якого навіть людські слабкості можуть вирости у чиїхось очах до розміру достоїнств.
Наталя ПОПАЗ
ЧИ ПРАВИЙ НАГIЄВ?
НЕЩОДАВНО в Одесі пройшла презентація, на яку було запрошено в ролі ведучого відомого шоумена і актора Дмитра Нагієва. Це другий візит зірки до нас у місто – тепер не з виставою, а заради тригодинної презентації. Та все-таки для нашого міста - це подія. Ніхто не соромився цитувати недвозначні натяки Нагієва, що з московською тусовкою ніхто не зрівняється. Він зазначив, що одесити трохи нагадують пітерців. А взагалі, актор не хотів брехати, і тому майже усі відповіді були негативними. Уява Нагієва малювала йому цілком інші картини про наше місто. Але перше, що він побачив з вікна автомобіля, це були напівзруйновані будинки і жахливі дороги.
Необов’язково бувати в Одесі, щоб знати про неї і про її жителів. Вигадати можна все, що завгодно, побачити теж, а запам’ятовується сміття на Думській площі після святкового феєрверку. “З ювілеєм, улюблене місто” – промовляє самотній плакат на початку Приморського бульвару вранці. Ось і дивуйся потім, чому Дмитро Нагієв говорить, що “намалював” не те, що побачив. Але організація презентації його вразила. Тому він прокоментував невеликий фуршет у його гримерці, як “горішки з мінералкою”. Звичайно, ми вміємо будувати “потьомкінські села”, особливо на заходах такого рівня.
Взагалі, одесити - це таланти, котрі зібрані в одному місті. Одні - з можливостями, інші - із здібностями. Нагієв - це просто чоловік, виріс із скандалів, що вміло поєднав і те, й друге.
Довго затримуватися в нашому місті він не став. Захоплення в інтерв’ю не висловив. І, за його ж заявою, був надзвичайно чесним, як справжній чоловік. Усі жінки зніяковіли, чоловіки трохи збентежилися, а телевізійну ведучу примусив почервоніти. Чоловік-скандал полетів. Він не обіцяв повернутися.
Залишається лише дивитися на єхидну посмішку російської телевізійної зірки з перших сторінок одеських журналів, тому що думку Дмитра Нагієва про зовнішній стан нашого міста неможливо заперечити. І залишається лише нерозумно посміхатися і жартувати з цього приводу. Одеситів завжди рятував гумор.
Юлія СТОЄВА
Запитання - відповідь
НАВIЩО ПЕРУКАРЕВI УНIВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ?
Чи правда, що незабаром майстри-перукарі широкого профілю повинні будуть мати вищу освіту?
Так, причому базовим вузом з підготовки і підвищення кваліфікації таких спеціалістів визнано Київський національний університет культури і мистецтв. Зрозуміло, що розробка навчальних посібників, методик, впровадження стандартів – теж прерогатива КНУКіМ. Це стало можливим завдяки проекту, внесеному на розгляд Верховною Радою з ініціативи “співаючого ректора” М.М. Поплавського.
Нещодавно ВР затвердила постанову “Про державну програму розвитку інноваційних напрямків індустрії моди до 2010 р.” Як і слід було очікувати, все це викликало різкий протест самих представників перукарського мистецтва. Вони звинувачують і університет, і його почесного ректора М.М. Поплавського в тому, що віднині освіта у цій сфері стає примусовою, а сама перукарська справа віддана на відкуп національному університету.
Зі свого боку, ректор вважає, що підстав для паніки абсолютно немає. І що диплом вузу повинні мати переважно майстри елітних салонів, а останнім досить закінчити ліцензовані курси. Більше того, ніхто не збирається закривати школи перукарського мистецтва, які вже існують, просто їм треба буде одержати відповідну ліцензію у Міносвіти і науки. І судячи з усього, справжнім спеціалістам нічого боятися, а ось профанаторам буде несолодко. Скільки у нас шкіл і майстрів, які мають і звання, і дипломи, усе, крім одного – справжньої майстерності.
Почесний ректор КНУКіМ згоден сісти за стіл переговорів з президентом Спілки перукарів України Олексієм Антонюком, щоб обговорити усі наболілі питання.
Наш кор.
