ВОДНИЙ ТУРИЗМ ВІДРОДЖУЄТЬСЯ
Мало хто з одеситів уявляє собі, що таке справжній водний туризм. Проте, незважаючи на віддаленість міста від гірських районів, де протікають бурхливі річки, одеський водний туризм має дуже великі традиції.
Перші спортивні походи по порожистих річках Карпат, Карелії, Архангельської області були здійснені на початку 70-х років.
Щороку наша команда займала 1-2 місця у змаганнях на першість України, які проводяться на річці Черемош у Карпатах.
Настав час по-справжньому складних спортивних маршрутів 5-6 категорій.
Апогеєм став похід 6 категорії по річках Карагем-Аргут-Катунь на Алтаї.
Потенційна небезпека, яку приховують в собі пороги, - окраса цього виду спорту. Справжній водник мусить бути ретельно підготовлений до проходження порогів. Рятувальний жилет і каска захищають його від ударів каменів та утримують на поверхні пінної гірської річки у випадку перевороту катамарана, що трапляється на складних маршрутах. Належним чином підготовлена людина знає, як поводитися в аварійній ситуації, і що потрібно зробити у тому випадку, коли судно перевернулося.
На сьогодні водний туризм в Одесі не помер. 10 серпня цього року збірна команда Одеської області повернулася із складного походу по річці Кутсайокі в Мурманській області. Не один десяток порогів, зокрема один водоспад заввишки 10 м, пройдені нашими земляками.
Маршрут заявлено на чемпіонат України зі спортивного туризму.
Ми готові передати свій досвід молоді.
Чекаємо на вас, шукачі пригод, кожного понеділка о 18.00 за адресою: м. Одеса, сквер Старобазарний, 5.
Ігор МАРКЕВИЧ, майстер спорту
ЧИ З'ЯВИТЬСЯ «ЧЕТВЕРТИЙ БІТЛ»?
Незважаючи на вражаючі придбання останнім часом, суперник київського «Динамо» з групового раунду Ліги чемпіонів мадридський «Реал» не збирається зменшувати оберти на трансферному ринку.
Так, авторитетне іспанське видання «Аs» повідомило, що наступного року пріоритетом амбіційного президента іспанців Флорентіно Переса стане придбання півзахисника «Ліверпуля» Стівена Джеррарда. Зважаючи на те, що в королівському клубі вже обжилися Бекхем, Оуен і Вудгейт, іспанські журналісти охрестили Джеррарда «четвертим бітлом», натякаючи на легендарну ліверпульськую четвірку.
Утім, одним цим півзахисником апетит Переса не обмежується. «Аs» стверджує, що «Реал» уже почав попередні переговори з римлянами з приводу придбання у «Роми» головної її ударної сили Франческо Тотті. Президент мадридців мріє побачити італійця у взаємодії з Зінедіном Зіданом. Фінансові проблеми «Роми» збільшують шанси «Реала» на успіх.
БОГЕЛУНД – ВИМУШЕНИЙ ВІДПОЧИНОК
Захисник голландського ПСВ «Ейндховен» і збірної Данії Каспар Богелунд вибув з ладу на півтора місяця через травму стегна, отриману у відбірковому матчі чемпіонату світу-2006 зі збірною України. Таким чином, він не зміг взяти участь у двох перших поєдинках свого клубу в Лізі чемпіонів. Також дуже висока ймовірність відсутності Богелунда у складі збірної в матчі проти Албанії та Туреччині, які відбудуться 9 і 13 жовтня.
До речі, це не перша проблема у футболіста зі стегном. Подібна травма на початку минулого літа ледве не коштувала йому участі в Євро-2004.
ЖЕРЕБ КИНУТО
З 21 листопада по 5 грудня нинішнього року 16 найсильніших збірних планети в китайському місті Тайбей розіграють звання чемпіона світу з футзалу.
Серед претендентів на призові місця фахівці називають і українську команду, очолювану Геннадієм Лісенчуком. Адже в її активі вже є нагороди попередніх чемпіонатів світу та Європи, а багато гравців нагромадили солідний досвід міжнародних зустрічей. Як офіційних, так і товариських.
Жеребкування, що відбулося цими днями, визначила в суперники нашої збірної за групою «А» команду господарів – Тайвань, чемпіонів світу – Іспанію та найкращу команду Африканського континенту – Єгипет.
Три інших квартети склали – група «В»: Австралія, Бразилія, Чехія, Таїланд; група «С»: Італія, США, Японія, Парагвай; група «Д»: Іран, Португалія, Куба, Аргентина.
За матеріалами вітчизняних і закордонних спортивних видань підготував Віктор КОЗЮРА
У НОВІЦКІ ПЕРЕМОГЛИ МАТЕРИНСЬКІ ГЕНИ
На баскетбольному майданчику Дірк Новіцкі привертає увагу не лише зростом (2 метри 13 сантиметрів) і копицею світлого волосся, але й скупими рухами, неквапливим, немов на тренуванні, пробиванням штрафного, коли він, широко розставивши ноги, злегка згинається над м’ячем і посилає його в кільце за траєкторію, вивіреною, здається, до міліметра.
Раніше, неодноразово спостерігаючи за ним на телеекрані, я, зрештою, побачив його без ТБ, коли в Южному наша збірна зустрічалася з німецькою.
Тут гра Новіцкі була такою ж простою як і раніше: одержав м’яча, вистрибнув і кинув. Незалежно від відстані до корзини і числа суперників поряд. В крайньому випадку – після нетривалого дриблінгу і миттєвої зупинки.
Але в тому й фокус, що за різкістю, швидкістю, координацією і влучністю, що зробили б честь багатьом невисоким захисникам, гігант Новіцкі володіє і відмінною стрибучістю. Він випускає м’яч на рівні кільця (3 метри 5 сантиметрів). Як його закрити? Кисть же в Дірка настільки м’яка, що вкинути м’яч у корзину зусиль не коштує. Не випадково в тій грі з українською збірною із 86 німецьких очок він набрав понад третину. Сам же Дірк в нашій бесіді після гри свої дії оцінював дуже критично. Більше говорив про триочкові кидки невдалі.
Погодьтеся, коли твій коефіцієнт корисності гри від двох до семи разів перевищує решту, таке копирсання в помилках скидається на самоїдство.
Свого часу Дірку Новіцкі дорікали в помилках інших – не проектував свою гру на дії всієї команди. Але Дірк все ж дійшов до того, що в баскетболі клас – це пас. А як він вміє відчути ситуацію, легко переконатися, спостерігаючи за грою.
Мене цікавило, звідки така гра. Виявляється, батько Дірка був професійним гандболістом і хотів, щоб син пішов його стежкою. Так само, як він вбачав у ньому свого наступника в сімейному бізнесі: від діда перейшла малярська компанія. Але мати грала в баскетбол, виступала за збірну Німеччини. Та й старша сестра давно вже в Штатах працювала не де-небудь, а в системі NBA.
Виходить, Дірку йти у великий баскетбол сам Бог звелів. Але рідні й близькі все ж таки дуже здивувалися, коли дізналися, що він збирається за океан. А повірили лише тоді, коли дізналися про результати драфту американської національної асоціації 1998 року. Там його вибрали під високим 9-м номером.
З боку це могло здатися звичайною авантюрою. Адже Дірк грав у відверто слабкій команді, названій на честь земляка Вільгельма Рентгена, що зробив своє видатне відкриття у Вюрцбурзі. Команда Новіцкі тоді тільки вийшла з другого дивізіону до першого. А тут стрибок за океан – до кращої ліги світу! На що розраховував?
Виявляється, зіграла роль наполегливість Дона Нельсона, тодішнього наставника “Маверікс”, який спеціально приїхав до Вюрцбурга, щоб умовити баскетбольного вундеркінда їхати до Америки. Заокеанський гість стверджував, що Дірк свій німецький чемпіонат уже переріс.
Ще у Новіцкі перед очима був приклад знаменитого співвітчизника Детлефа Шремпфа, який також полишив свій не менш скромний тоді “Байєр-04” й зірвався з Леверкузена до NBA, де з блиском провів понад 15 сезонів. Зрештою, і Арвідас Сабоніс в солідному для баскетболіста віці поїхав за океан, але все одно був там на рівні.
– Чим же я гірший? – запитав себе Дірк.
– Невже не було ніяких сумнівів? – цікавився я.
Згадує, були, звичайно. Не випадково ж його тренер Хольгер Гешвінднер, коли вирішувалася доля Дірка, поїхав до Штатів разом із ним. Підопічний набрид наставнику одним і тим же запитанням, чи годиться він для NBA. І от якось тренер відвіз його до Великого каньйону. Там підвів до краю прірви, щоб помилуватися річкою Колорадо, і сказав, що якщо по прямій, то до води кілометри два-три. Й запропонував спуститися до річки. Пішли. Внизу постояли на березі й рушили назад. Однак стежкою, якою спускалися, було неможливо піднятися. Пішли іншою, безпечнішою, але звивистою. Зворотній шлях склав майже 40 кілометрів! Без зупинок. Зрештою, коли Дірк думав, що ще трохи – і впаде, як мертвий, вони вибралися. І тренер сказав: “Ти до NBA готовий!”
На той час Діркові було двадцять років.
На прес-конференції після зустрічі в Южному збірних команд Німеччини й України наставник гостей Дірк Баруманн для зустрічі з журналістами запросив не кращого на майданчику Дірка Новіцкі, а іншого нападника – Окулая Адмена.
– Чи означає це, що Новіцкі не виправдав ваших надій? – поцікавився я тоді в головного тренера.
Він відповів, що грою підопічного задоволений, але якщо на кожну прес-конференцію запрошувати Новіцкі, то інші гравці будуть залишатися в тіні. А Дірка й без того всі знають.
Справді, популярність Дірка Новіцкі за кордоном, як і на батьківщині, величезна. В Німеччині, наприклад, за оцінками соціологів, він поступився лише братам Кличкам і сімейній парі тенісних кумирів Штеффі Граф і Андре Агассі.
На думку Дірка, порядки в NBA панують жорстокі. Там нікого не цікавить, хто ти, звідки, який в тебе колір шкіри, якого ти віросповідання, яка в тебе сім’я і чим ти захоплюєшся, крім баскетболу. Це залишають журналістам. Просто ти маєш бути готовий прийняти правила гри й битися за себе, за свій рейтинг всіма засобами. Всіма, але не всілякими. Професіонали пов’язані одним мотузком. До того ж, твій сьогоднішній супротивник завтра може стати партнером, з урахуванням того, як часто відбуваються обміни між клубами. Тому баскетбол для нього – це лише гра, видовище, хоча й боротьба теж. Так, гравці б’ються з усіх сил, часом зле й боляче. Але Дірк намагається при цьому залишатися джентльменом.
Своїм найважчим днем в NBA він вважає той, коли йому вибили два передні зуби. Втім, один і так ледве тримався. Потім лікар неодноразово йому говорив, що в нього заячі зуби. Що це таке, не знає й досі. Зате зуби нові виглядають куди краще за старі!
Вагомість свого контракту він, звичайно, зумів відчути. Адже 90 мільйонів доларів за 6 років за його підрахунками – це приблизно по євро за секунду гри. Безумовно, круто. А куди він інвестував свої гроші? Дірк відповідає, що цим займається мати. Як правило, він на себе багато грошей не витрачає, не любить ходити по магазинах, тому що привертає увагу своїм зростом. Але покупки, звичайно, робить. Якось придбав гітару. Чому саме гітару? Виявляється, в його американського тренера була теорія, за якою спортсмени зрідні музикантам. І ті й другі розвиваються за одним законом. Спочатку прості істини. Ноти, положення пальців – у одних, дриблінг, кидок, робота ніг – в інших. Потім техніка – на конкретних творах, тобто в грі. Можна сказати, гами. Й, зрештою, виконавець на такому рівні, коли можна творити. Щоб пам’ятав про це, тренер подарував йому на Різдво саксофон. Але сусідам по багатоквартирному хмарочосу, в якому він мешкав після приїзду до Далласа, музичні вправи не подобалися. Вибухнув скандал з викликом поліції. Словом, довелося поміняти саксофон на гітару.
Аркадій РОММ, власкор «Одеських вістей»
