Приїхавши до Любашівки автобусом, долаю чималеньку відстань до місцевої райдержадміністрації по тротуару з сучасної рожевої плитки. Ну, розмірковую, нарешті й у Любашівці з’явився справжній хазяїн. Порядки наводить...
- Не хазяїн, а хазяйка, - поправив мене керівник апарату райдержадміністрації Олександр Тимановський. – Перемогла на виборах два з лишком роки тому з солідною перевагою голосів.
Невдовзі на моє прохання він познайомив мене з Любашівським селищним головою Людмилою Антонівною Прижбило на її робочому місці.
Діловий, компетентний керівник і тутешня, корінна жителька. Після закінчення Одеського технологічного інституту харчової промисловості (тепер – академія) повернулася у рідні краї, в місцевий райхарчокомбінат. Працювала майстром, завідувачкою лабораторії консервного заводу. Загалом – десять років стажу на виробництві, що в селі Жовтневому, яке підпорядковане Любашівській селищній раді.
Вже тут, на виробництві, колектив неодноразово обирав її депутатом селищної ради. Згодом її було висунуто на посаду заступника голови Любашівської селищної ради. Це відбулося в уже далекому 1986 році. Досвід роботи – депутатської, апаратної – здобула, поза всякими сумнівами, чималенький. Нині у неї за плечима два роки з “гаком” стажу вже й на новій посаді.
Як же їй, Людмилі Антонівні, працюється? Що зроблено? Чи вдоволена своїм вибором? І чи, бува, не розчарувалася?
- Ні, - каже, - Боже збав, не розчарувалась. Мені до душі ці справи, клопоти, вони украй потрібні людям, моїм землякам, любашівцям. Відчуваю велику насолоду, неабияке задоволення від того, що бодай на крихітку допоможу тому, хто завітає до селищної ради...
Багато чого мені тут, у кабінеті Людмили Антонівни, сподобалося. Починаючи з її робочого місця, обладнаного найсучаснішою оргтехнікою. Заздалегідь усе тут націлене, налаштоване на чітку, бездоганну роботу керівника. Та й про все тут довідаєшся, що зроблено селищною радою вчора, сьогодні, що робитиметься завтра.
Вона “на зубок” знає турботи майже десяти тисяч жителів Любашівки, які мешкають у 3550 будинках на 122 вулицях! А за кілька кілометрів село Жовтневе, де 277 чоловік, дорослих і зовсім маленьких, живуть у 145 будинках на п’ятьох вулицях.
Звернімо увагу на дороги... Їх загалом на території Любашівської селищної ради аж 80 кілометрів. І знає точно селищний голова – 72 кілометри з них з твердим покриттям. Нарешті саме йдуть шляхові роботи. Тож, будемо сподіватися, не за горами той час, коли й по вулицях Лесі Українки, Черняховського, Жукова свіженько виблискуватимуть асфальтні дороги. І по селу Жовтневому також, де поки що лише один кілометр дороги з твердим покриттям.
То якби тільки про дороги-тротуари сушити голову... А питна вода? Про стан водопостачання селища у червні спеціальну сесію провели, усіх 30 депутатів до діла залучили, звернулися по допомогу до райради, райдержадміністрації, до “Чорноморгеології” і ще Бог зна куди... Ну не можна ж так далі жити, щоб на солідну частину Любашівки впродовж років питна вода лишень по 2 години двічі на добу подавалась... Є в селищі 20 звичайних громадських криниць та дві артезіанські свердловини. Але ж цього явно замало. Потрібно ще, принаймні, дві артезіанки. І вони найближчим часом стануть до ладу.
Було й таке. Подекуди на околицях упав тиск в газовій мережі. Загалом від цього терпіло негаразди 118 споживачів. Що робити? І от завдяки коштам селищної ради, насамперед, цими днями справу зрушено з місця – тиск у мережі вирівнюється, природний газ подається краще. Хоча для остаточного вирішення проблеми ще доведеться попрацювати.
Коло робочих питань селищної голови незліченне... Тут тобі і щорічне проведення велелюдних конкурсів на кращий двір селища, і організація спеціального фонду допомоги малоімущим, і шефство над ветеранами війни і праці, багатодітними сім’ями, дитячим садком. І газові та шляхові проблеми, як бачите...
- Сама, без колег, я не змогла б успішно працювати. Без таких депутатів, як вчитель ЗОШ № 2 Віктор Присяжний, домогосподарка Любов Запорожченко, експедитор фермерського господарства “Любашівська зоря” Леонід Овчар, спеціаліст відділу містобудування райдержадміністрації Леонід Козак, голова правління селищного споживчого товариства Валентина Остюченко, нічого б не могла зробити. Не поступаються їм у активності і мої найближчі помічники – депутат, секретар селищної ради Лариса Кокул, заступник селищного голови Володимир Соколовський. З ними – долати труднощі!
