На початку ХІХ століття Російська імперія остаточно стала на шлях заохочення чорноморської торгівлі, і погляди високих державних мужів з холодного Санкт-Петербурга повернулися в бік Одеси, яка будувалася. Туди, де за висловом професора, доктора географічних наук Володимира Деркачова «Великая Евразийская степь выходит широким фронтом к средиземным морям, наиболее глубоко вдающимся в континент».
Одеса і порт росли.., і в 1825 році на Чорному морі задимів перший комерційний пароплав «Надежда». Вже до початку 50-х років позаминулого століття 12 суден зв'язували Одесу з Константинополем, портами Дунаю, Криму та Кавказу. Але цього було вкрай недостатньо. Потрібен був свій потужний торговельний флот. 17 травня 1856 року одесити – флігель-ад’ютант Микола Аркас і таємний радник Микола Новосельський – подали до Міністерства фінансів прохання про заснування приватного пароплавства на Чорному морі. Незабаром воно було створено за назвою Російське товариство пароплавства і торгівлі (РТПіТ).
Як відомо, на початковому етапі розвитку Російського товариства пароплавства і торгівлі його центр перебував у Севастополі. У 1898 році Севастопольське адміралтейство стало державним. Невідомо хто ініціював створення РТПіТом свого Адміралтейства в Одесі. На цей час розвиток Одеського порту, пароплавства і суднобудівної бази диктувало акціонерам економічну доцільність перенесення центру до Південної Пальміри. Підводила їх до цього рішення наявна наукова база – Новоросійський університет давно вже став одним з центрів вітчизняної науки, а одеська реміснича школа готувала кадри для суден.
У 1913 році РТПіТу належали 84 пароплави, суднобудівний і судноремонтний заводи в Одесі, південна частина Одесько-Кишинівської залізниці. Російське товариство пароплавства і торгівлі мало у своєму розпорядженні великий капітал. Серед його акціонерів були 16 найбільших банків Росії, а на частку Товариства припадала п'ята частина тоннажу морського торговельного флоту Росії.
А потім... сталася катастрофа. Звернімося до деяких матеріалів. Як пише кандидат історичних наук Ігор Шкляєв: “Одесситам надолго запомнилась холодная зима 1921 года, когда в очередной раз пришлось разочароваться уже во власти Добровольческой армии. За три года гражданской войны Южную Пальмиру, как пьяную уличную девку, обирали и обманывали все, кому не лень. Город грабили, грубо и безобразно. Немцы и гетманская администрация опустошили богатейшие элеваторы одесского порта, вывезли тыловые склады обмундирования и боеприпасов: дважды накладывали контрибуцию на население большевики».
«Черное море было пустым из-за блокады и еще потому, что белые, бежав из Одессы, увели с собой весь так называемый торговый флот. Флот был уведен в разные порты Средиземного моря. Там белое командование распродавало его заграничным компаниям», змальовує Костянтин Паустовський той страшний час у своєму безсмертному творі «Повесть о жизни. Время больших ожиданий».
Російське товариство пароплавства і торгівлі, завдяки праці безлічі людей, наприкінці 20-х років минулого сторіччя відродилося, ніби казковий птах з попелу для оновленого життя. Але вже як державна компанія і з іншою назвою – Чорноморське морське пароплавство (ЧМП). Рік за роком нарощувалася його потужність на морських пасажирських, експресних, туристичних та круїзних лініях у портах Чорного моря, на міжнародних лініях до Марселя, Барселони, Венеції, Бейрута, по Середземному морю, до Канарських островів і до берегів Західної Африки.
Поступово флот ЧМП зростав і до початку 90-х років нараховував 360 суден. У Чорноморському морському пароплавстві трудилися тисячі чоловік, а його основні фонди оцінювалися в кілька млрд дол. США. Разом з ЧМП розвивався Одеський морський порт, розширювалася наукова, науково-дослідна і навчальна база. Одеса повернула собі високе звання морської столиці півдня країни і стала флагманом всього морегосподарського комплексу.
Після розпаду СРСР і початку становлення незалежної Української держави Чорноморське пароплавство зазнало багаторазових структурних змін. Спершу з його назви зникло слово «державне», а незабаром і весь флот. Судна Чорноморського морського пароплавства можна побачити лише в музеї флоту. В моделях. Сьогодні від ЧМП залишилося лише ім'я...
Однак, незважаючи на те, що флоту немає, Одеса на подив багатьом залишається морською столицею країни. Її серце – морський торговельний порт, її мозок – наукові і навчальні заклади. А це означає, що її кровоносна система – флот – обов'язково відновиться. Не так давно Міністерство транспорту України й Одеська облдержадміністрація затвердили загальну програму виведення з кризи ДСК «Чорноморське морське пароплавство» до 2005 року... Справа за малим – як скоро з'являться такі особистості, як чотири Миколи – Аркас, Новосельський, Чихачов і Фандер-Фліт...
Нещодавно було відремонтовано і спущено на воду науково-дослідницьке судно «Володимир Паршин» (кошти на ремонт судна виділені урядом Віктора Януковича).
Флот починає відроджуватися!
