Над труною, що вже у цвинтарній ямі, скам’янів, здається, Аль-Ахмад Раман. Його очі повні сліз, і скорботна складка біля вуст застигла, схоже, назавжди. Йому трохи більше тридцяти, він не так давно одружився. І ось дружина його з життя пішла. Інсульт останнім часом, як відомо, не жаліє і молодих. Не пожалів і Ель-Фарай Санаа. Але через декілька тижнів жінка, нібито похована в Одесі... залишила місто, перетнула кордон Республіки Молдова. І тільки її й бачили.
“Вдовець” беріг таємницю пильніше за зіницю ока. У себе, в Данії, він хотів одержати п’ять мільйонів крон. На цю суму було застраховане життя Санаа. Якщо врахувати, що десять крон дорівнюють приблизно восьми гривням шістдесяти копійкам, то легко уявити, яка чимала сума урівноважувала “непоправну втрату” Ахмада.
Тим часом у датському королівстві було неспокійно. Не в усьому, звичайно, а в тій самій страховій компанії, що мала виплатити п’ять мільйонів. Можна лише здогадуватися, чому так не повірили українській “похоронці”, і для перевірки її відправили свого працівника до Києва, де він вдався до послуг юридичної фірми.
Юристам втрачати було нічого. А ось знаходити – було що... Вони й виявили “оживлення” померлої за прикордонними документами в Молдові. Уточнили також, коли вибув з нашої країни “нещасний” чоловік. З подачі Інтерполу могила на Західному кладовищі (18 лінія, 43 ділянка) зацікавила працівників Приморської прокуратури Одеси. Вони вирішили перевірити, хто там?
Відомо, за мусульманським звичаєм покійників ховають загорнутих у тканину. А розкопали труну, хоча й дуже попсовану. Легко уявити стан тих, хто стояв біля могили – і правоохоронців, і понятих. Розповідають, що ледве кришку підняли, цвинтарний директор засміявся – чи то він нервового напруження, чи то від несподіванки: в труні спочивали три камені – черепашники.
Матеріали ексгумації прокуратура відправила датчанам. Ті затримали обох палестинців-шахраїв, і замість мільйонів кримінальну сімейку чекає тривале тюремне ув’язнення.
У зв’язку з цією історією, українські правоохоронці зацікавилися: як за всіх національних особливостей нашої бюрократії іноземці, не розуміючи по-нашому, легко подолали чиновницькі бар’єри?
Наприклад, миттю їм вдалося одержати свідоцтво про смерть. Зрозуміло, що його на підставі лікарського висновку видали. Припустимо. Але хто констатував фатальний крововилив у мозок?
Знайти лікаря слідству було неважко. На документі печатка шанованого лікувального закладу і підпис лікаря. Допитали його. Він повідомив: спочатку визначив вартість своєї послуги в п’ятсот доларів, потім – у тисячу. За юридичною шкалою – хабар у особливо великих розмірах. Перспектива – до дванадцяти років за колючим дротом. Вражає.
Підслідного вразило настільки, що він зліг на лікарняне ліжко.
Хто ще замішаний в цій афері? Зрозуміло, посередники. Правоохоронці знайшли і перекладача, і ще одного – “менеджера”. Обидва – ліванці. Вони пройшли шлях багатьох іноземців: зі студентської лави – на “товчок”. Торгували чим завгодно. А довелося підробленим документом – за чим зупинка? Аби заплатили.
– Це досить рідкісний злочин, – говорить прокурор Приморського району Одеси Григорій Пімонов. – Він, як і будь-який інший, має бути покараним.
Прокуратура направила кримінальну справу до суду. Там лікарю дали п’ять років умовно.
З ним я зустрівся в поліклініці. Тій самій, де працював він до суду. Тут про нього говорять шанобливо. Мабуть, випадок цей ділової репутації не перекреслив.
– Я дуже шкодую про те, що сталося, – сказав Валентин. (Прізвище своє просив не згадувати).
Як я зрозумів, він хотів би швидше забути про цю історію. І я теж. Та все не виходить з голови казка про горе злощасне. Можливо, тому, що спекулювала дуже дорогим – пам’яттю про тих, хто відійшов назавжди.
