У три з дещицею години екранного часу спробувала “вкласти” події легендарного роману “Дванадцять стільців” німецька режисерка Ульрике Оттінгер. Чи вдалося?
“Вкласти”, звичайно, не вдалося. Початок був зайве докладним, – за рахунок чого надалі довелося жертвувати деякими епізодами. Але загалом основні події та персонажі роману збережені. А Георгій Делієв, Геннадій Скарга, Борис Раєв (Німеччина), Наталя Бузько поповнили галерею Остапів Бендерів, Іпполитів Вороб’янінових, отців Федорів, Еллочок-Людожерок, відповідно. У ролях мадам Грицацуєвої й Олени Станіславівни – Ольга Равицька та Ірина Токарчук.
Фільм знімався у Вилковому, Одесі, які “зіграли”, таким чином, ролі міста N, Старгорода, Москви, а також у Криму. Герої говорять російською та німецькою мовами – субтитри і закадровий текст. Ті наші співвітчизники, що володіють “мовою Гете і Шиллера” зможуть оцінити відповідність перекладу до геніального оригіналу...
Фільм цікавий – хоча подеколи й затягнутий. І це при тому, що сюжет і багато реплік знаєш напам’ять. Головний об’єкт уваги, безумовно, – актори. Георгій Делієв, який створив чудове враження виконанням головної ролі у фільмі Кіри Муратовой “Настроювач”. Його Остап, мабуть, простіший від своїх екранних попередників, одягнений незграбно – строкатий піджак у стилі “печворк”. Але – спритний, кмітливий, грайливий. Справжню акторську майстерність, “школу”, демонструє в ролі Вороб’янінова Геннадій Скарга.
Загалом наслідуючи “букву і дух” роману, У. Оттінгер усе-таки дозволяє собі вільність – дещо його осучаснити. Так, наприклад, у період пошуків останнього, дванадцятого, стільця, Бендер і Вороб’янінов живуть у районі “Сьомого кілометра”... По вулиці повітового міста проходить добре пізнаваний “п’ятий” трамвай... Утім, це для нас, одеситів, така “натура” – цілком конкретні місця та реалії. А для іноземних глядачів, – яким, власне, і адресований фільм, – ні...
Якщо ж спробувати “стати на їхнє місце”... Як сприймуть фільм за романом “Дванадцять стільців” люди, які в СРСР не жили, російського мови не знають, – а таких серед потенційних глядачів, як можна припустити, більшість? Чи донесе до них “музику роману” закадровий німецький (англійський...) текст? Чи зрозуміють вони, чи відчують, що “Дванадцять стільців” – щось більше, ніж історія пригод симпатичного авантюриста-невдахи?
