Минаючий рік для Болградського району був багатий на події. У травні місто відвідав Прем'єр-міністр Болгарії пан Сакскобургготський. У червні в Болграді пройшли Малі Олімпійські ігри Одещини. В цьому ж місяці в селі Залізничне відбувся обласний семінар у межах акції «Воскресне село – воскресне Україна», а в Болграді – засідання Координаційної ради асоціації болгарських національно-культурних товариств і організацій України. Нарешті, у серпні в селі Владичень Одеська область відзначила 60-річчя визволення від фашистських загарбників. Кожна з цих подій, безумовно, залишила свій слід.
– Треба відзначити, що за кожною із перерахованих подій стояла напружена робота багатьох людей, – підкреслює заступник голови Болградської райдержадміністрації М.М. Садаклієв. – Візит пана Сакскобургготського – подія всеукраїнського масштабу. Престолонаслідник Симеон ІІ, син царя Бориса ІІІ, що нині є Прем'єр-міністром Болгарії, зустрічався в Києві з керівництвом нашої країни, побував в Одесі, потім відвідав Болградський район. Він побачив, що болгари, які мешкають в Україні, зуміли зберегти свою культуру – традиції, звичаї, свою рідну мову.
– Михайле Михайловичу, які наслідки мав візит настільки високого гостя?
– Нещодавно делегація із Болградського району на чолі з головою райради побувала в Болгарії. Підписано договори про дружбу і співробітництво. Культурні обміни, зустрічі молодіжних делегацій, спортсменів – це перший етап, за яким, я не сумніваюся, піде другий – налагодження економічних зв'язків.
– Не встиг Болград провести царя, як настала черга зустрічати олімпійців. Чому саме Болграду була надана честь приймати олімпійський вогонь?
– Болград завоював право стати господарем ІІІ Малих Олімпійських ігор, тому що в попередніх іграх саме наша команда посіла перше місце. Звичайно, ми зіткнулися із масою проблем. У непривабливому стані був міський стадіон. Надала допомогу обласна держадміністрація, виділивши 140 тисяч гривень. На підготовку до Олімпіади також були спрямовані кошти із міського і районного бюджетів, надали допомогу спонсори. Ми зробили ремонт стадіону, упорядкували табір "Мрія" на березі о. Ялпуг.
– Болградський район не тільки був господарем Олімпіади, але і її переможцем, знову посівши в командному заліку перше місце!
– Наші спортсмени традиційно посідають лідируючі місця. Нещодавно були підбиті підсумки спартакіади-2004: Болградський район посів перше місце в області. Робота була чітко організована, команди не пропустили жодної гри, жодної зустрічі. Ми, щоправда, не очікували, що наші юні футболісти посядуть перше місце в області й прорвуться до півфіналу, а потім і до фіналу ігор у межах програми "Даруємо радість дітям", і не заклали до бюджету відповідних коштів. Незважаючи на це, райдержадміністрація знайшла можливість і відправила дитячу футбольну команду на змагання до Києва.
– Михайле Михайловичу, як президент дитячого футбольного клубу скажіть, чому в Болградському районі, де немає великих, сучасних спортивних споруд, так розвинутий фізкультурний рух, так поважають спорт?
– Я вважаю, це заслуга наших фахівців. Активно працюють відділ фізкультури і спорту райдержадміністрації, товариство "Колос", дитяча спортивна школа. Ними керують серйозні люди із багатим досвідом роботи. Тренерський склад представлений висококласними фахівцями, що закохані у свою справу. Всі групи працюють – звідси й результати. Роль райдержадміністрації – не заважати професіоналам і сприяти у вирішенні конкретних проблем, таких, як фінансування, забезпечення устаткуванням, спортінвентарем тощо.
– Але не тільки спортсмени приносять славу Болградському району…
– Так, цього року перше місце в області посів наш районний Центр соціальних служб для молоді, який очолює Є.Г. Новакова. Ви знаєте, що саме в Болграді було створено перший реабілітаційний центр для дітей-інвалідів…
– І на його базі, я пам'ятаю, проходив обласний семінар – інші райони навчалися у болградців.
– Найближчим часом у Болградському районі пройде ще один обласний семінар – наш Центр соціальних служб для молоді провів велику роботу щодо створення сільських центрів, за що власне, ми й посіли перше місце в області.
– Не менш підбадьорюючі результати роботи демонструють установи культури. Досить згадати свято вулиць у селі Залізничному, що було показане учасникам обласного семінару.
– Ми маємо такі творчі ресурси, що будь-який захід можемо провести своїми зусиллями. У нас достатньо творчих колективів. Вони працюють у різних жанрах. Із відділом культури, який очолює Ольга Василівна Іванова – професіонал з великої літери, – легко працюється. Завдяки працівникам культури вдається зберегти традиції болгар, гагаузів, албанців, представників інших національностей, які мешкають у нашому Бессарабському краї.
– Михайле Михайловичу, бажаний результат можливий тоді, коли високопрофесійні фахівці працюють однією командою.
– Цілком згодний: якщо на місцях працюють професіонали – це запорука успіху. Але в нас є й проблеми. В тій же сфері культури. За радянських часів у селах було побудовано не Будинки, а Палаци культури, їхнє утримання вимагає великих коштів. З 90-х років не було можливості ці будинки опалювати і ремонтувати. У 2005 році ми плануємо закласти до районного бюджету 600 тисяч гривень на ремонт чотирьох сільських Будинків культури.
– Оскільки Ви, Михайле Михайловичу, є депутатом міської ради, я не можу не поділитися своїми враженнями про Болград. Це – місто контрастів. При всіх досягненнях, про які йшлося вище, не можна не помітити проблем. Споконвічні "негаразди" із водою, із вивезенням сміття, ремонтом вулиць і тротуарів. Самі болградці з болем говорять про те, що місто поступово занепадає. Рік тому я намагалася взяти інтерв'ю в міського голови В.Х. Качанова, але він здебільшого посвячував мене не у свої справи, а у свої судові позови. Позови, що затягують, як трясовина. Депутати міської ради розділені на конфронтуючі фракції. Міська комунальна служба доведена до банкрутства. Що ви як депутат думаєте із цього приводу?
– Навіть така справа, як саночищення міста, потребує продуманої, чітко спланованої щоденної роботи. На кожній ділянці міського господарства потрібні фахівці, що можуть конструктивно вирішувати конкретні завдання. А якщо назріла необхідність, то й проводити реформи, вивчивши позитивний досвід інших міст
Болградський район
