П.9. «РЕКОНСТРУКЦІЯ ЗАЛІЗНИЧНОЇ ЛІНІЇ ОДЕСА – ІЗМАЇЛ...»
БЮДЖЕТОУТВОРЮЮЧІ ЗАЛІЗНИЧНІ МАГІСТРАЛІ
2004 рік став для співробітників Одеської залізниці своєрідним іспитом на здатність здобувати прибуток за рахунок реформування галузі. Щоб задовольнити потребу регіону у вантажних і пасажирських перевезеннях, було активізовано всі резерви. Тому за 10 минулих місяців, крім обсягу, що відповідає рівню минулого року, по наших рейках додатково відправлено 1,5 млн тонн вантажів. Обслужено на 280 тисяч пасажирів більше, ніж за аналогічний період 2003 року. У тому ж порівнянні весь обсяг приведеної продукції зріс на 8%, а зростання продуктивності праці – на 10%. Одержання доходу, який перевищує торішні показники на 5,6%, стало заслугою всього трудового колективу. При цьому витрати збільшилися на 4,3%. Прибуток до оподатковування додався на 22%. Залізниця є зразковим підприємством щодо сплати всіх видів податків до бюджету та інших цільових фондів. За 10 місяців від нього надійшло до скарбниці 350 млн гривень.
Безперечно, таким досягненням сприяла наявність продуманої програмної концепції технічного розвитку і підвищення ефективності роботи відповідно до обласної програми «Регіональна ініціатива». Відбулося введення в експлуатацію нового вокзалу на станції Роздільній. Споруджено будинок інформаційно-статистичного центру залізниці, зроблено перехід на волоконно-оптичні лінії зв'язку і цифрові автоматичні телефонні станції. Вже працюють вагономийні установки у локомотивних депо ім. Т. Шевченка й Одеса – Застава-1. Виконано роботи з реконструкції станцій Кучурган і Слобідка. На залізничних трасах з'явилися нові електровози вітчизняного виробництва модернізованої та базової серій. Економічний ефект від цих вдосконалень вимірюється десятками мільйонів гривень.
Протягом року розв’язувалася ціла низка проблем з розширенням сервісних послуг і економією електроенергії та води. Від введення на вокзалах і лініях пасажирських перевезень 80 видів додаткових послуг отримано 37 млн гривень прибутку. Технічне переозброєння торкнулося і безпосередньо колій. Як завжди при цьому ні на хвилину не послаблювалася увага до безпеки руху. За 10 місяців на залізниці не було жодної катастрофи або великої аварії.
Особливістю, що відклала відбиток на всю виробничу діяльність залізничників, було будівництво автобану Київ – Одеса. Обсяг робіт у зв’язку з цим зріс на 23%. За добу розвантажувалося часом понад тисячу вагонів. Графік руху був такий, щоб перевезення будматеріалів для автобану не завдавало шкоди постачанням інших вантажів. З цієї причини деякі станції перетворилися у своєрідних рекордсменів. Наприклад, Любашівка, Врадіївка, Заплази, Жеребкове, де раніше обробляли по 7 – 8 вагонів за добу, підняли норми своєї пропускної здатності у 10, а у деяких випадках навіть у 15 разів. Стискати часові терміни, але розширювати спектр прибутків, - такий залізний закон магістралі.
Владислав КИТИК, «Одеські вісті» \
П. 11 «ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЕКОНОМІЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ ЩОДО СТАБІЛІЗАЦІЇ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВ ВЕРСТАТОБУДІВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ...»
ВЕРСТАТОБУДУВАННЯ – ГАЛУЗЬ ПРІОРИТЕТНА
Із усіх двадцяти пунктів програми «Регіональна ініціатива» одинадцятий, пов'язаний із розвитком верстатобудування, є одним із найбільш важливих для промислового виробництва в області.
Сьогодні в цій галузі на Одещині працює 12 підприємств. Чотири із них – виробляють металорізальні верстати й інструменти. Це ВАТ «Завод радіально-свердлильних верстатів», «Завод прецизійних верстатів «Мікрон», ПТО «Зонт» і ДП «Верстат». П'ять – ковальсько-пресове устаткування: ВАТ «Пресмаш», підприємство з випуску ковальсько-пресових автоматів, Роздільнянський завод «Гідропрес», Вилковський завод пресових вузлів, Овідіопольський «Катран». І ще три випускають технологічне оснащення для верстатів та їхнього ремонту.
За минулий рік виробництво різних верстатів вдалося збільшити в півтора рази і довести майже до 50 млн. Це вагомі темпи зростання – 17,5 відсотка. Ще більш вражають показники із випуску окремих видів цієї продукції. Так, випуск лебідок зріс у 9 разів, машин і устаткування для переробки фруктів і овочів у 7 разів, двигунів і установок силових гідравлічних і пневматичних, а також конвеєрів і елеваторів – у 1,7 раза, верстатів металорізальних – у 1,6 раза. Цифри тут краще за всілякі слова спростовують доводи всіляких скептиків, які стверджують, що машинобудування в Одеській області майже зникло.
Тим часом на ВАТ «Пресмаш» реконструйовані й підготовлені два зразки пресів для виготовлення спеціального електротехнічного картону.
На ВАТ «Завод радіально-свердлильних верстатів» завершено проект вертикального тришпиндельного свердлильно-розточувального верстата, із пересувним порталом і числовим управлінням. Виготовлено верстати глибокого свердління з обробки багатьох вузлових деталей для тракторів, виготовляються верстати за спеціальними замовленнями для підприємств транспортного машинобудування, вагонообладнання, енергетичного комплексу атомних електростанцій.
Освоєно виробництво гвинтових передач довжиною майже 6 метрів, здійснюється запуск у виробництво універсальних фрезерних верстатів із імпортних комплектуючих на ВАТ «Мікрон».
Але було б невірно стверджувати, що в цій галузі вже не залишилося проблем. Дуже серйозні пов’язані із застаріванням обладнання, із використанням великих земельних ділянок, за які сьогодні потрібно платити великі гроші.
Безпосередні труднощі пов'язані з втратою колишнього ринку збуту і планомірним постачанням комплектуючих деталей. Сьогодні шукати покупців і витримувати конкуренцію в країні й, особливо, за рубежем потрібно в зовсім інших умовах.
Однак верстатобудування рухається вперед. У галузі сьогодні працює вже понад дві тисячі чоловік. І все частіше з'являються оголошення із підзабутим для нас словом «Потрібні...». Проблеми підготовки молодих фахівців обговорюються на обласному рівні.
Залишається тільки жалкувати про те, що досі не вдається прийняти закон про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств верстатобудівної промисловості.
Степан СЕРБІНОВ, «Одеські вісті»
