Прес-конференція відбувалася у напівтемному (природного освітлення не вистачало) залі Одеського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України. І це не було планове або аварійне відключення, на жаль... З 18 липня у приміщенні СТД світло і вода відключені за рішенням сусідньої Євангельської пресвітеріанської церкви. Так конфліктна ситуація, яка до останнього часу утримувалася у цивілізованих рамках, перейшла в іншу стадію. У хід пішли силові, антигуманні методи.
«Що за моторошна, принизлива дикість?», – подумалося. Причому, принизлива не для працівників СТД, а для їхніх опонентів! Як виглядає особа церкви (духовної організації!) на тлі ультимативних дій щодо виживання творчої організації з належного церкві приміщення? Невже не можна толерантно розв’язати спірне питання?
Всі одесити знають колишній будинок лялькового театру по вулиці Пастера, 62. У 1988 році воно було передано в оренду ОМВНСТДУ. Рішенням вже Кабінету Міністрів України від 1998 р. Спілка займала його на умовах орендно-охоронного договору з обласним управлінням охорони культурної спадщини. За цей час була виконана низка ремонтно-відбудовчих робіт. А в листопаді 1998 року рішенням Малиновського районного суду (на засідання якого представники СТД запрошені не були!) будинок було передано громаді (на той час у складі 13 чоловік) Євангельської пресвітеріанської церкви, яка, до речі, не є прямою правонаступницею Реформатської церкви, яка розташовувалася тут до 1915 року.
Але зараз ідеться не про конфесіональні тонкощі... Тоді, сім років тому, між СТД і громадою було укладено Додаткову угоду до вже існуючого орендно-охоронного договору. Відповідно до нього СТД орендувало частину будинку до надання йому іншого – відремонтованого і рівноцінного за площею. Більше того, церква спочатку запропонувала взяти участь у розв’язанні проблеми – пошуку і ремонту будинку СТД. Але потім, передумала... Будинок же працівники СТД знайшли самі і зовсім поруч – вулиця Пастера, 60, колишній Матроський клуб. Одеська міськрада надала його Спілці в безстрокове користування, ремонтні роботи фінансувалися з обласного бюджету. Останнім часом вони призупинені, а Євангельська пресвітеріанська церква зажадала від СТД негайно звільнити приміщення. І щоб «прискорити» процес, відключили світло і воду.
Ні, формально Спілка театральних діячів виселяється не на вулицю – у три кімнати у дворовому флігелі за новими договірними умовами оренди терміном на рік з оплатою за комерційними цінами. «А як же «Додаткова угода»??? – запитують наївні журналісти у керівників СТД – голови А.І. Дуди і відповідального секретаря С.В. Григор'євої. А ніяк – «театрали» дуже заважають церкві своєю діяльністю. І почекати до закінчення ремонту нового будинку ніяк не можна. Не до гуманності і жалю до ближніх, які опинилися у скрутному становищі.
Спілка театральних діячів, театральна громадськість міста хочуть одного, – щоб все було за законом. Євангельська пресвітеріанська церква порушила його не один раз – і у випадку з «Додатковою угодою», і, не виконавши свої зобов'язання щодо сприяння у ремонтно-будівельних роботах, і відключивши світло і воду. СТД рада б швидше перебратися до колишнього Матроського клубу – там чудові великі площі. Вистачить місця для глядацької зали, гримувалень, бібліотеки, службових приміщень тощо. Але коли завершаться ремонтні роботи, якщо на цей рік виділено менше половини необхідної суми – 500 тисяч гривень, термін надходження яких невідомий?!
Так, у місті вистачає «об'єктів № 1» – театр опери і балету (найперший!), музей західного і східного мистецтва, Воронцовський палац, ТЮГ і Театр ляльок... І що ж у цій ситуації робити СТД? І хіба спілка «один у полі воїн»? Немає «механізму захисту» від беззаконня і сваволі?
