Якщо вірити в те, що душа людини переселяється і проживає кілька життів, то, напевне, у попередньому житті ця тендітна і ніжна дівчина була принцесою, чи навіть королевою, бо над усе з прикрас любить кольє. При цьому слові у кожного в пам’яті спливає кольє Шарлотти. Та прикраси Юлії Косовської дуже відрізняються від нього. По-перше, виготовлені вони не з коштовних каменів і перлів, а із звичайного бісеру. По-друге, ці прикраси дівчина створює власними руками, поринаючи щоразу у світ народного мистецтва.
Світ української ткалі... Який же він таємничий, незбагненний, снований і переснований умілими руками жінки. Секрети його передавались від бабусі до матері, від матері до доньки...
Анастасія Полікарпівна Солощук – Юлина бабуся – скільки дівчина пам’ятає, завжди вишивала. Доньці Валентині теж передався у спадок материн талант. А онука поєднала вміння вишивати і в’язати у виготовленні виробів з бісеру.
Образна мова чаїться у підібраності палітри бісерних намистинок, у дзвінкій грі яскравих барв, у контрасті зіставлень...
– Основні кольори, якими користуюсь, це – чорний, білий, червоний і... рожевий. Три перші – це класичне поєднання: чорне – біле, червоне – чорне. “Червоне – то любов, а чорне – то журба”! А рожевий колір – мій улюблений – це, мабуть, колір юності, якихось дівочих мрій, сподівань і надій. Пам’ятаєте, у Єсеніна “...словно я весенней гулкой ранью проскакал на розовом коне”? Випускну сукню рожевого кольору я зробила завершеною і неповторною завдяки бісеру, – продовжує дівчина. – Спеціально для такого урочистого дня виготовила кольє, взявши за основу золотисті і рожеві фарби. Переробляла його декілька разів: все здавалося не так. Але коли закінчила роботу, то вийшло те, що хотіла: вишукане, ніжне, дівоче, цнотливе. Однокласникам дуже сподобалося. Знаючи моє захоплення, ніхто не дивувався, що не одягла золоті прикраси, як інші. Взагалі золото не люблю. По мені – більш прості речі, але краще власні, які придумала і створила сама.
Як же сталося, що сучасниця Гаррі Потера і комп’ютера, електронних ігор і шейпінгу звернулась до найдавнішого ремесла, відомого ще з часів Київської Русі?
– Якось у сьомому класі на урок обслуговуючої праці Наталя Дмитрівна Машкіна принесла цікаву бісерну прикрасу і запропонувала зробити маленькі квіточки. Різнокольорові намистинки сподобались настільки, що згодом мама подарувала книжку про цей вид мистецтва. З цього все й почалося. Найперший букетик конвалій і досі прикрашає мою кімнату.
Минулого року Юлія Косовська стала студенткою художньо-графічного факультету Південноукраїнського педагогічного університету імені Ушинського (відділення “Художня обробка текстилю”). Вона мріє стати художником-модельєром. Дівчина із задоволенням занурюється у науку. Із захопленням сприймає уроки композиції:
– Мало нанизувати бісер на нитку чи волосінь. Треба знати, як правильно компонувати кольори, як розташовувати їх. Це допомагає виготовляти хай не шедеври, але досконалі й витончені роботи.
У вільний час, хоча його у Юлі не так багато, дівчина відвідує Міськсад. Цікаві й неординарні речі око художника вихоплює одразу, адже тут можна побачити все: інкрустацію по дереву і вироби коваля, і вишивку, і мережива, і скульптури з гіпсу, карбування... Є й прикраси з бісеру, перлів та стеклярусу.
– Роботи гарні, але всі якісь одноманітні. Немає чогось нового, витонченого, з отією “родзинкою”, яка вирізняє дану річ серед інших. Особливо вражає однаковість. Декілька однакових виробів – це вже масовість, безликість. А у роботі справжнього художника має знайти місце його особистість.
Можливо, у висловлюваннях юної майстрині переважає максималізм, але виготовлені нею речі справді не повторюються.
Розкутість фантазії, магія барв і ліній причаровує. Дрібний і великий бісер, округлої і циліндричної форм, голка, волосінь або нитка – ось і всі інструменти, якими користується художниця. На перший погляд, це уже просте і нехитре ремесло, однак...
– Найважче – це вибір візерунку й можлива колористика. На це витрачається більше часу, ніж на приготування виробу. Мені зовсім нецікаво копіювати чужі роботи. Навіть якщо бачу щось неординарне у книжці, запозичу деталь, прийом, але зроблю по-своєму. Це, звичайно, тривала праця, складна, зате приваблива і вельми цікава.
Рука майстрині творить диво: звичайнісінька блузка, розшита бісером, набуває зовсім іншого вигляду. Шапочка виглядає кокетливо і жіночно. Мабуть, у Юлії модельєр прокинувся.
– Мода змінюється, але багато напрямів починаються в народі. Здавалося б, непоєднуване – джинс і бісер, “робочий одяг” і прикраса – сьогодні найпопулярніші речі не тільки серед молоді. А знаєте, скільки коштує бальна сукня, розшита бісером?! Сподіваюсь, згодом сама моделюватиму гарне вбрання різноманітного призначення, для людей різного віку, в якому обов’язково знайде місце бісер.
На канікулах дівчина відвідала бабусю, вкотре помилувалась її узорами, таких навіть чарівник-мороз не змалює. Подарувала старенькій щойно виготовлене кольє і вирішила, що у наступний приїзд прикрасить бабусину кімнату акваріумом. Ось тільки знаходитимуться в ньому різнокольорові рибки, зроблені з бісеру. Рибок має бути багато: різних, яскравих, серед яких обов’язково – золота. А ще дівчина мріє виплести новорічну ялинку з прикрасами. І хай вона не матиме смолистого аромату, зате стане торжеством нитки і бісеру у руках майстрині.
