Ще не потьмяніли спогади про червневий та липневий заливні дощі - і знову злива, знову повінь на Пересипу. Цього літа стихія явно вирішила дошкулити цьому дивовижному районові Одеси. Серпневий небесний водоспад переповнив не тільки вулиці, але і чашу терпіння жителів.
ХРОНІКА
В суботу 13 серпня на третю годину дня ожвавлені магістралі перетворилися на повноводі річки. Вода залила не тільки підвали, але й перші поверхи. Транспорт ледве повзе в обидва боки по вулиці Чорноморського козацтва (трамваї не ходять), на Отамана Головатого вода доходила “по груди” тим, хто змушений, усе-таки, діставатися до місця призначення. Пізній вечір, дощ давно скінчився, а вода не зійшла.
На ранок неділі вулиця Чорноморського козацтва майже набула свого звичайного вигляду (величезні калюжі – дрібниця). На Отамана Головатого ситуація гірша. Руху нема, аварійні й пожежні машини не встигають випомповувати воду (насосна станція вийшла з ладу після липневої зливи). Близько полудня на розі Чорноморського козацтва та Першого заливного провулка перекривають рух мешканці будинків, що найбільше постраждали від повені. Вони провели ніч у квартирах по коліно в воді. У когось дитина спала на шафі, у когось на руках. Розповідають, що одну дитину ледве не змило хвилею, що ввірвалася в квартиру. Вода стоїть досі. Розходитися ніхто не збирається, бо тут “ліпше, ніж удома”. Міліціонери стежать, щоб був лад, пізніше починають збирати “пояснювальні” з приводу порушення громадського ладу. І ось тут уже люди виливають душу. Ці “літописи лиха” міліціонери обіцяють передати до Суворовської райадміністрації.
Порушення громадського ладу є, але пасажири, що виявилися мимовільними заручниками ситуації, загалом ставляться до пікетників із розумінням. Виходять і йдуть “до міста” пішки. Складніше тим, кому на селище Котовського й далі: стоять автобуси Кишинів – Кривий Ріг, Херсон – Ізмаїл. У когось здають нерви: “Так, нам шкода вас, але ми тут при чому???”. І правда, ні при чім. Хоча пікетники переконані, що стоять саме там, де треба, але, перекриваючи дорогу, вони порушують права інших людей. Транспорт поступово “розсмоктується” – когось пропускають, хтось розвертається в зворотному напрямку.
Влада, в особі голови Суворовської райадміністрації І.Д. Штогрія, не змусила себе чекати. Вимоги людей – прискорити випомповування води з квартир (принаймні), вирішити питання ремонту та відселення. Останнє – в компетенції міської влади, але ні мер, ні його заступники на заклик людей до місця подій так і не прибули. І.Д. Штогрій сказав, що буде створено комісію щодо з’ясування збитку, пообіцяв зустріч із заступником мера в понеділок і виїхав. За час його відсутності ініціативна група підготувала звертання до влади за підписами потерпілих від стихії. Його вручили І.Д. Штогрію, що приїхав після сьомої вечора. Скориговано відповідні дії влади: в понеділок комісії почнуть обходити будинки, на вівторок призначено зустріч у міськраді. Пікет зняли, незважаючи на заперечення скептиків (“Скільки комісій створювали, а користі жодної!”).
...Дощ розгулявся не тільки на Пересипу – навіть по Дерибасівській ринула ріка. Інформація, що надходила з різних районів міста, нагадувала бойові звіти...
«ЗРОБІТЬ ЩО-НЕБУДЬ!»
Мала зала засідань ледве вмістила всіх. Владу представляли перший заступник міського голови А.І. Ворохаєв, заступник міського голови В.К. Курінний і вже добре відомий усім І.Д. Штогрій. Анатолій Іванович Ворохаєв почав із конкретного: ухвалено виділити кошти на відшкодування матеріального збитку (поки що – 260 тисяч гривень, а в принципі – скільки буде потрібно), спеціальні комісії визначать ступінь втрат кожної потерпілої родини, уточнять списки та підготують документи на відселення (терміни його залежать від здавання споруджуваного коштом бюджету будинку). На це дається два тижні. Найближчим часом має надійти нове насосне устаткування, що його місто закупило після липневої зливи; очищуватимуться колектори. Потім присутнім було запропоновано запитувати...
І кожен окремо, й усі разом, говорили про своїх бідолашних дітей, змушених перебувати в залитих квартирах, про зіпсовані меблі, що протікають щороку, й дедалі більше обвалені після кожної зливи дахи, нескінченні заяви на їх ремонт і відписки, а заодно й про інші проблеми, що перетворюють життя у власному будинку на пекло. І всі питання зводилися до одного: “Коли цьому стане край???”. Відповіді наразі не було. Будинок здадуть не завтра, і переселять до нього не всіх, на ремонт, як завжди, бракує грошей. А.І. Ворохаєв: “Виділені вісім мільйонів – це крапля! Ми зважилися на непопулярний крок – взяли тридцятимільйонний кредит. Але його треба повертати”. А зрештою...
РАЙОН-ПРИМАРА
Житлових будинків, за генпланом, на Пересипу бути не повинно – це промислова зона. Аварійні в переважній більшості, призначені на знесення, вони не підлягають ремонту, і немає рації вкладати туди гроші. Так, але поки їх не знесли, там живуть люди! Замкнуте коло? А хіба хоча б одна влада впритул зайнялася цим питанням, намітивши планомірне поетапне відселення? Зараз посилено заклопотані знесенням “хрущовок” – невже більше зносити нічого? Пересип. Лиманчики, інші на них схожі райони – ганебна пляма на тілі “Чорноморської перлини”.
Конче потрібна нова не тільки містобудівна, але, насамперед, соціальна політика. Люди втомилися від зневаги до їхніх потреб та інтересів. Недільний пікет – крок розпачу. Багато хто й зараз, після конструктивних, наразі, переговорів із владою, не вірить їм. І не даремно, – бо знову прозвучав вічний аргумент: “Немає грошей!”. А, чому, власне? Чому “на людей” ніколи немає грошей, і всі вже звикли, впокорилися тому, що так, нібито, й має бути? Яка ж влада поламає цю “традицію”?
ДРІБНИЙ ДОЩ
В липні пролилася двомісячна, в серпні – тримісячна норма опадів. Може, перевиконавши план, стихія й собі дасть перепочинок? Тихий грибний дощик – ще байдуже. Але тільки не злива!
