Дев’ятикласницю Оксану після “помаранчевої” революції однокласники прозвали Юлею. Вона, шанувальниця Ю. Тимошенко, відразу змінила свій імідж, наслідуючи політкумира зачіскою і навіть одягом. Мені розповідали, що вчителька якось на уроці доброзичливо, ненароком звернулася до вихованки: “А що скаже наша прем’єр-міністр?”, роблячи наголос на слові “наша”.
Час минав, і всі поступово звикли бачити Оксану з тонкою, приколеною до маківки голови кіскою, називаючи її ласкаво то Юлечкою, то “прем’єршею”... Але 14 вересня Оксана знову здивувала всю школу. Вона переступила її поріг без улюбленої нині екс-прем’єр-міністром зачіски. Коса була обстрижена.
– Так що, я себе під Юлечку лагоджу, щоб плисти в революцію далі?.. – в’їдливо запитав її однокласник.
– Ні! – різко відповіла вона.
– А-а-а... Розчарувалася?!..
– Так! – закричала вона і ткнулася головою в парту.
...Засідання «парламенту»
Отут-то й почалося позачергове засідання класного “парламенту”. У хід пішли цитати з виступів “ексів” і народних депутатів, політологів і журналістів. Майбутні господарі нашої землі перелічували, скільки мільярдів у тих, хто там – нагорі, користуючись, з документальною точністю, пікантною термінологією високих мужів нашого суспільства, і навіть екс-президента України. А староста класу, що мріє стати політологом, спересердя сказав:
– Скільки, люди, там бруду!.. Вони, виявляється, головні джерела беззаконня...
– У владу лізуть тільки заможні люди, щоб, користуючись кріслом, ще більше збагатитися... Я це добре засвоїла, – вела далі його сусідка за партою.
– А цікаво, як в Америці поводяться владарі чиновницьких доль? – поставив риторичне запитання один із дев’ятикласників.
ВІД АВТОРА. Не знаю, чи відповів дітям хтось із дорослих на останнє запитання. Тому хочу нагадати, що, щойно громадянин США посідає високу державну посаду, він відразу звертається до трастової компанії. Там йому призначають керуючого його комерційними справами до останнього дня перебування на чиновницькій посаді. А він, високий чиновник, не має права передавати рахунки своїх фірм татусю, дружині, синочку або донечці... А якщо, не дай Боже, почне зловживати державним кріслом, відразу цей факт стає надбанням суспільства і класифікується як аморальний і несумісний із перебуванням на обійманій посаді.
Ось так.
...Засідання «парламенту» триває
– Так їм, чиновникам будь-якого рангу, усе дозволено, все!.. – стверджувала дівчинка з останньої парти.
– І не тільки їм, але й їхнім чадам... – додав напівбасом Олексій, її друг.
ВІД АВТОРА. А як усе в тій же Америці? Відомо, що юнакам і дівчатам до 21 року в США заборонено продаж алкогольних напоїв. Але дочка Буша ризикнула порушити це загальноприйняте правило і вирішила розпити на вулиці пляшечку пива. Її відразу заарештувала поліція й оштрафувала, а батько-президент привселюдно вибачився.
Але облишмо Америку. Перенесімося до ФРН. Приблизно півтора року тому канцлер Герхард Шредер припаркував свою машину в неналежному місці. Відразу цей факт став надбанням бундестагу. Депутати з цього приводу різко висловилися на адресу канцлера, якого після слухань було оштрафовано як звичайного громадянина ФРН.
Засідання «парламенту» затяглося...
– Я вважаю, що Президент не повинен був відправляти у відставку весь уряд. Там же є й чесні люди, – пристрасно вів далі староста.
– Так вони усі одним миром мазані, – хтось “вставив свої п’ять копійок”.
– Моя думка: крісла в новому уряді мають зайняти нові люди... А в нас... Схоже на перетасування карт... Ні, був би я президентом, вчинив би так: скомпрометував себе міністр, або якась посадова особа, не впорався зі своїми обіцянками перед народом – йди займайся власним бізнесом... І більше жодних крісел! – стверджував майбутній політолог.
– Правильно! Тоді і з’явиться довіра до нового уряду.
– Ви знаєте, більшість із нашого будинку голосували за Віктора Андрійовича. І прикро, що його оточення так зрадило...
– Так у тебе буде можливість на наступних виборах самому голосувати за Віктора Ющенка...
– Ось тут-то я й подумаю... Якщо він знову оточить себе зрадниками його ідей, і вони, міністри і т.д., не дотримають свого слова, то я дуже добре подумаю...
ВІД АВТОРА. І знову США... Річард Ніксон після відомого всім імпічменту вирішив купити собі апартаменти в престижному американському кооперативі – на Манхеттені (якщо мені пам’ять не зраджує). Але рада кооперативу відмовила колишньому президентові, завваживши, що його репутація знизить престижність цього кооперативу... Ось так з мораллю там.
Так, до речі, в Туркменістані, про який так багато суперечливих думок у ЗМІ. Туркменбаши назавжди позбавляє чиновника, що скомпрометувався з аморальних причин, права посідати старе високе крісло, та й узагалі бути керівником будь-якої організації. А як покарання, Президент відправляє його в піски на рядову роботу. А в нас?...
Зізнатися, не бачу жодної трагедії в тому, що наш уряд відправлений у відставку. У західних країнах таке стається і двічі на рік. Ну, не впоралися міністри. Переоцінили свої інтелектуальні можливості. Прийшли інші. Шкода, що відставка високих посадових осіб в Україні супроводжується публічними образами, компроматами, цинічними аудіо- та відеозаписами, пасквілями в газетах. Ну, не знайшли спільної мови (всіляке трапляється!), розійшлися в поглядах – розійдіться гідно. Поки ж у нас, у нашій державі, все діється як на комунальній кухні. Наш шановний Президент зовсім недавно прилюдно оголосив, що такого професійного уряду, як нинішній, за всю історію України не було. А буквально через кілька днів розкривається аморальність тих, хто мав бути на варті наших законів. Та й обливати одне одного брудом, м’яко кажучи, некультурно й цинічно. Мені здається, що нинішні високі чиновники, які займаються наклепами одне на одного, показали зразок аморальності, що калічить не тільки дитячі душі, але й дорослого населення нашого суспільства, що сіє розчарування та невпевненість... А що стосується корупції, сподіваюся, свій вердикт чесно винесе Генеральна прокуратура.
Мене, як ви розумієте, хвилює моральна сторона київських подій. Бо прикро за наш терплячий і працьовитий народ. Прикро за державу, в якої падає імідж на міжнародній арені.
Але все-таки, поки живу – сподіваюся...
