Жителі району у масовому порядку продовжують залишати свої села і виїздять у великі міста або за кордон у пошуках роботи. Залишаються пенсіонери і малі діти. Отже, важко очікувати великого сплеску з народжуваності, навіть незважаючи на останні істотні доплати молодим батькам.
Але люди є люди. Молоді чи старі, вони потребують постійної медичної підтримки, а в разі необхідності і хірургічного втручання – серйозного лікування. Це для нас – головне завдання. І ми його стараємося виконувати в міру своїх сил.
Зараз на території району, де я працюю лікарем-хірургом понад 30 років, розгорнуто три сільські лікувальні амбулаторії, одна амбулаторія сімейної медицини загальної практики, яка має все необхідне обладнання та апаратуру, передбачену так званим табелем оснащення. Крім того, функціонують 14 ФАПів і центральна районна лікарня. Всі лікувальні заклади пов’язані з ЦРЛ дорогами з твердим покриттям, що дуже важливо за умов осінньо-зимової негоди. Є телефонний зв’язок, холодильні камери, інше необхідне обладнання.
Відповідно до стратегії Міністерства охорони здоров’я України особливу увагу приділяємо подальшому розвиткові сімейної медицини і стаціонарозамінюючим технологіям. З цією метою плануємо відкрити ще три обладнані всім необхідним лабораторії загальної практики. І одночасно домагатимемося оптимізації існуючої медичної мережі, а в ЦРЛ довести кількість ліжок до установлених нормативів.
Свою роботу будуємо відповідно до багатьох довгострокових програм, основні з яких – “Діти України”, “Профілактика туберкульозу”, “Соціально-медичне забезпечення ветеранів та інвалідів війни”. Хоча й іншим пацієнтам приділяємо чимало уваги.
Так, наприклад, всі діти до трьох років у районі забезпечені безкоштовними медикаментами. Малята з асоціальних багатодітних сімей одержують дитяче харчування.
Вживаються конкретні заходи щодо профілактики туберкульозу. Є розпорядження райдержадміністрації про проведення флюорографічного обстеження населення за допомогою пересувної установки. Таку необхідну перевірку вже пройшли понад 2000 чоловік. Крім того, в села виїздять бригади лікарів у складі фтизіатра, стоматолога, дільничного терапевта та гінеколога.
Але повинен визнати, що виконання намічених довготермінових програм вдається все важче і важче. Та й як воно може бути інакше, коли фінансове забезпечення з бюджету становить лише 10 – 15 відсотків від потреб. Вся надія на спонсорів, на керівників комерційних структур, сільгосппідприємств, фермерів. Але й у них коштів мало, тому що сільгосппродукція скуповується за мізерними цінами, а витрати на пальне, насіння, техніку зростають кожного дня.
Тому потрібні нові підходи до формування бюджету. І державного, і на місцях. Я, як депутат обласної ради, і вся наша постійна комісія з питань соціального захисту і охорони здоров’я будемо особливо принципові при затвердженні бюджету на 2006 рік, особливо в частині медичного забезпечення населення.
Поліпшений бюджет дасть нам можливість успішно розв’язувати і багато інших питань. А ми це, повірте, вміємо робити. Про це говорить хоча б той факт, що за рейтингом роботи лікувально-профілактичних закладів район піднявся на четверте місце в області. Це серйозне завоювання. Але, як завжди, хочеться більшого. Та й робота у нас така, що не терпить формального підходу, половинчастих рішень. Отже, будемо рости, вдосконалюватися.
Першочергову увагу ми приділяємо зміцненню кадрами центральної районної лікарні і ФАПів. Сьогодні у районі працюють 40 лікарів і більше 160 чоловік середнього медичного персоналу. Але час минає, спеціалісти старіють. Сьогодні середній вік лікарів перевищує 50 років. Отже, необхідне поповнення, потрібні молоді спеціалісти. І ми про них вже потурбувалися. На різноманітних курсах Одеського медичного університету навчається за цільовим направленням сім студентів. Крім того, у Київському, Вінницькому та Полтавському медуніверситетах навчається ще три чоловіки. З ними ми підтримуємо постійний зв’язок.
Поки вони навчаються, ми потурбувалися про їхнє майбутнє житло. Ухвалою Савранської районної ради для молодих спеціалістів-лікарів споруджено три квартири. Поліпшуватимемо й інші побутові умови. Сподіваємося і на обіцяну підвищену зарплатню. А то сьогоднішній її середній рівень для лікаря становить всього 533 гривні.
А разом із зарплатою повинні зрости і витрати на медичне обслуговування населення. А поки що за підсумками першого півріччя в середньому на одного жителя припадає 54,6 гривні. Це навіть значно менше, ніж рік тому.
Так, медичних працівників привчили працювати у неймовірно складних умовах. Доводиться і людей лікувати, і самим виживати у прямому значенні цього слова. Як кажуть, триматися на одному голому ентузіазмі. Проте іншого виходу у нас немає.
Зараз у Верховній Раді саме іде обговорення проекту Державного бюджету на 2006 рік. Тому я звертаюся до народних депутатів від Одеської області, щоб вони і про бідну медицину не просто замовили слово, але і домоглися докорінного перелому у фінансування галузі. Адже нам потрібно не лише лікувати людей, але і забезпечити їхнє хороше утримання на стаціонарі. А це повинні бути відремонтовані і обладнані всім необхідним приміщення, повне і якісне годування хворих. Тут не останню роль відіграє їх постачання теплом холодної пори. А тут без газифікації просто не обійтися. На жаль, це паливо в районі поки що не одержали багато лікувальних закладів.
Потрібно сказати, що нас не залишають сам на сам зі своїми бідами. Рішенням обласної ради району виділено 275 тис. гривень на реконструкцію системи водопостачання і ремонт теплових мереж. Нещодавно у нашій лікарні побував голова облради, який передав центральній районній лікарні телефони мобільного зв’язку для об’єднання “швидкої допомоги”, кондиціонер для операційного блоку. Незабаром лікарня одержить і комп’ютер. Це істотна допомога.
Але все ж потрібно вести мову не про поодинокі додаткові субвенції, а про планомірне зростання витрат на утримання медичних закладів. І в нас в районі, і в області в цілому. А за медпрацівниками справа не стане. Це я заявляю і як депутат облради, і як член постійної комісії з питань соціального захисту і охорони здоров’я.
