У кінотеатрі “Маски” пройшов фестиваль фінського кіно, який вперше надав можливість жителям України, й Одеси зокрема, познайомитися із сучасним кінематографом Фінляндії.
Як зізналася на прес-конференції почесна фінська гостя, вона ж координатор із питань преси та культури Посольства Фінляндії в Україні Ханні Хювярінен, в Одесі вона вчетверте, але полюбила її тільки зараз, коли познайомилася із її публікою. Ще Ханні хвалила фільм “Собачий педикюр” та “Проти вітру”, називаючи їх “дуже фінськими комедіями”, але ми зупинили свій вибір на “Країні любові”. Чесно кажучи, перше, що спало на думку: саме так фіни називають свою країну. Але фільм виявився не про патріотизм, хоча після перегляду я заочно “закохалася” у фінське світовідчування.
Кілька слів про “винуватця” кіноурочистості, тобто про фільм. Аспірант Томас Лінна пише дисертацію про ставлення до іноземців у Фінляндії. З надією набути безпосереднього досвіду, він «позичає» особистість свого друга-іноземця Омара Гаала. В подобі Омара Томас зустрічає Ханну – вчительку фінської мови у школі для іноземців. Вони покохали одне одного, але незабаром Томас виявляє, як не просто відкрити Ханні своє справжнє обличчя: він намагається сподобатися їй своїм власним лицем, але витівка із тріском провалюється. Ханна починає зневажати Томаса і ще більше закохується в «Омара». Томас змушений розбиратися із низкою заплутаних взаємин, який залишив після себе справжній Омар. Коли ситуація зрештою починає розплутуватися, Ханна має вирішити, кого вона кохає насправді. У «Країні любові» можна стати чужими одне одному або, навпаки, своїми.
Зрозуміло, враження від побаченого у всіх глядачів були різні, але найголовнішого фінський фільм домігся: налаштував глядачів на загальну “сміховинну” хвилю. Чому “сміховинну”? Тому що гумор “випромінювали” не тільки актори на екрані. Глядачі теж творили гумор у буквальному значенні не відходячи від каси, квиткової, зрозуміло.
– Мені, будь ласка, п’ять квитків до “Країни любові”, – пожартував молодий кіноман.
– Вам одне “купе” чи можна різні?, – підігрувала білетерка.
У цілому, здається, одеська публіка залишилася задоволеною фільмом. “Найуразливіші” розщедрилися й вирішили купити і собі, й друзям квитки на всі наступні сеанси “Тижня фінського кіно”. Хоча судячи із “підслуханих” реплік, ще до першого кінопоказу мало хто із глядачів уявляв собі, що таке фінське кіно.
– А фіни, виявляється, такі ж веселуни, як і ми, одесити. Тільки ми більше глузуємо над іншими, а вони – над собою, – поділилася враженнями постійна відвідувачка “Масок” Лариса Новак.
Фіни привезли нам п’ять кінострічок. Символічно, що фестиваль починається й закінчується фільмами про кохання. Тільки в одному випадку кохання взаємне, а в другому – “самотнє”: “Країна любові” та “Наречена сьомого неба”. А взагалі, поєднання кохання та гумору на екрані настільки природне, що змушує повірити в існування і того, й другого.
