Григорій Михайлович Пархоменко, голова СВК «Нива», несамовито вивертав кермо то вправо, то вліво, але оминати всі вибоїни не вдавалося. Чим ближче ми під'їжджали до села, тим більше асфальтова стрічка була зрита воронками, ямами, вибоїнами, – дорога нагадувала воєнну, зі слідами від мін та снарядів.

– Знаєте, у цій ситуації найбільше мене дивує пануючий навколо спокій, – підбив підсумок голова нашій довгій розмові.

У серпні місяці, коли хлібороби вкотре опинилися перед фактом стрімко підвищених цін на ПММ, що поставило під загрозу майбутню посівну, аграрії Кілійського району забили тривогу. До голови Кілійської районної ради В.Б. Боделана звернулася група депутатів з вимогою скликати позачергову, екстрену сесію, на порядок денний якої винести питання про критичний стан справ у сільському господарстві, про вжиття невідкладних заходів для стабілізації ситуації, про підготовку до осінньо-польових робіт. Сесія була призначена.

У райдержадміністрацію було направлено листа з проханням підготувати відповідний аналіз. Відповідь голови райдержадміністрації О.А. Гречанного перевершила всі сподівання. Олег Анатолійович відзначив, що райрада не надала адміністрації свій план роботи на 2005 рік – щоб фахівці РДА могли завчасно готуватися до сесій. О.А. Гречанний відзначив: у випадку проведення позачергових сесій необхідно погоджувати це з адміністрацією – для того, щоб вона могла відкоригувати свої плани роботи. Виходячи з вищевикладеного, представник Президента запропонував районній раді самостійно готувати «неузгоджену» сесію з аграрних проблем. Робити нічого – депутати взяли на себе функції управління сільського господарства райдержадміністрації. Тим більше, що для фахівців підготувати аналіз – справа трьох днів роботи, а до позачергової сесії залишалося майже три тижні.

* * *

– Григорію Михайловичу, цифри, що пролунали на сесії, у мене викликали деякі сумніви, якими я хочу поділитися з Вами, як з головою постійної депутатської комісії із земельних питань і проблем сільського господарства. Кажуть, все пізнається у порівнянні. Цими днями мені довелось побувати в одному з приватних сільгосппідприємств у Болградському районі, яке обробляє майже 2,4 тисячі гектарів землі. Керівник розповів про те, що цього року собівартість кілограма пшениці (при врожайності 45 ц/га) у нього склала 13 копійок, відвантажує ж підприємство зерно на Ренійський порт по 51 копійці. Вигідно вирощувати хліб? Безперечно! У Кілії на сесії вимальовується інша картина. Витрати, стверджуєте ви, настільки високі, що при врожайності пшениці менше 25 центнерів з гектара культура завдає збитків. А середня врожайність по Кілійському району – 24,5...

– Ви гадаєте, що в Кілійському районі не вміють працювати? У 1988 році я очолив «лежаче» господарство в Новоселівці і за перший же рік роботи зумів погасити борги у розмірі 3,5 мільйона. На другий рік на рахунках підприємства вже лежав мільйон прибутку. А зараз? Хоч би яким премудрим був голова – таких результатів не домогтися. Чотири роки тому мене обрали головою СВК «Нива» у Старих Троянах. Господарство розвалене, боргів – мільйон, людям вісім років не виплачували заробітну плату. Я хотів довести, що навіть за такої ситуації можна відродити підприємство. На сьогоднішній день борги практично цілком погашено і, здавалося, ось-ось почнемо ставати на ноги. Але ціни на ПММ нас просто вбивають! Керівником я працюю з 1971 року, і, повірте, ніколи ситуація у сільському господарстві не була такою складною. Раніше за 1 кілограм пшениці ми купували 3 кілограми солярки. А зараз? За пшеницю дають 35-40 копійок, літр же солярки коштує до 3,5 гривні. Ще торік дизпаливо ми купували по 1,8, а навесні 2005 року – по 2,7 гривні. Вартість мінеральних добрив проти 2004 року зросла удвічі – була 500-600 гривень за тонну, зараз – 1200-1300. Така ж ситуація і щодо засобів захисту рослин. І якщо в останні роки держава відшкодовувала господарствам частину вартості добрив, отрутохімікатів, виплачувала дотації за посіви озимих і ярих, то в поточному році ця компенсація скасована.

– Тобто, якщо господарство міцне, технічно оснащене, то втриматися за нинішніх умов на плаву воно може. Але якщо економіка підприємства кульгає, то виправити стан справ не можна. Григорію Михайловичу, як Ви гадаєте, за яким сценарієм розвиватимуться події у сільському господарстві?

– Мабуть, поступово землю прибиратимуть до рук ті добродії, яким вдалося якимось невідомим нам чином нагромадити величезні кошти. При наявності грошей можна закупити нову технологію, яка дасть можливість до мінімуму скоротити витрати й одержати дешевшу за собівартістю продукцію. З вашого дозволу, я знову згадаю свою Новоселівку. Коли прийшов у господарство, там було 22 комбайни, при цьому ніколи не встигали вчасно проводити жнива. Закупили високопродуктивну техніку – три «Джон-Діри» і два «Дони», таким чином різко скоротили витрати як із зарплати, так і по утриманню величезного автопарку. Так, саме так потрібно працювати. Але ми сьогодні, при диспаритеті цін, що склався, не можемо купувати нову техніку! І ще одна умова виживання: сільгоспвиробникові потрібно налагодити повну переробку своєї продукції.

– Яким Вам бачиться вихід із сьогоднішньої кризової ситуації?

– Я об'їздив півсвіту, я бачив і знаю, як поставлена справа у розвинутих країнах. Візьмемо Англію. Фермер одержує державне замовлення: скільки посіяти пшениці, за якою ціною вона буде в нього закуплена. При необхідності він може взяти кредит під 4 % для придбання палива, мінеральних добрив і засобів захисту. А в нас? Ми викинуті напризволяще!

– Щодо державної підтримки, про яку Ви ратуєте. Знаєте, Григорію Михайловичу, є чиновники, які міркують приблизно так: селяни володіють майновими і земельними паями, є на сьогоднішній день власниками – з якої статі держава повинна дотувати приватника?

– Власники? Про якого власника Ви говорите, якщо у нього є лише сапа?

Гірко помовчавши, Григорій Михайлович згадав давній епізод зі своєї практики:

– У нас одна доярка пила, і ми її направили в ЛТП. Побула вона там кілька місяців, повернулася і каже мені: «Знаєш, Михайловичу, в ЛТП нас вранці годували, потім ми шили матраци – у цеху тепло і світло. Після обіду – відпочинок. Кілька годин попрацював – і вільний, дивися у ленінській кімнаті телевізор. А в селі? О п'ятій ранку ідеш на роботу – дощ, сніг, вітер. На фермі брудно, холодно. Ні, Михайловичу, в'язниця – не там, в'язниця – тут».

Ще помовчавши, керівник сказав:

– Люди, які працюють у цій непростій, важкій галузі, які годують країну, заслуговують до себе особливої уваги і допомоги. З нашого села, зі Старих Троян, дуже багато мешканців, в основному жінки, вже виїхали на заробітки до Туреччини. Вони одержують там по 300-500 доларів на місяць. Щотижня висилають додому по 50 доларів – і чоловіки не хочуть впрівати в полі.

* * *

З виступів депутатів Кілійської районної ради на сесії.

Михайло Панасович Стоєв:

– У сільському господарстві останнім часом ситуація загострилася. Насамперед, це пов'язано з тим, що нам, сільгоспвиробникам, нав'язані низькі ціни на сільгосппродукцію, хоча ціни на інші життєво важливі для розвитку сільського господарства товари постійно зростають. Якщо у першому півріччі минулого року витрати з виробництва молока в СВК «Єнікіой», наприклад, склали 5570 грн, то за відповідний період нинішнього року сума зросла до 16900 грн, тобто утричі. По виробництву м'яса витрати збільшилися з 3511 до 20470 грн – більше, ніж у п'ять разів. Ми сьогодні працюємо наосліп. Уряд нас орієнтував притримати зерно. Зерно притримали, але за цей час ціна на нього різко впала, а на ПММ – зросла. Хто від цього виграє, не знаю. Але сільгосппідприємства постраждали.

Федір Іванович Апруда:

– Формування ціни на пшеницю інакше як змовою трейдерів назвати не можна. Техніка у багатьох господарствах по 20-25 років не оновлювалася. Через непомірно високі ціни на добрива, гербіциди технологія вирощування сільгоспкультур – на рівні кам'яного віку. Пільгові кредити під 18% насправді ніяких пільг не дають, тому що для їх одержання потрібно у банку оформити страховий поліс і сплатити значну суму. І куди ми з таким ставленням до сільського господарства дійдемо? Потрібні серйозні державні програми в сфері аграрної політики.

* * *

Ми з депутатом Пархоменком тряслися на вибоях, рухаючись сільською дорогою зі швидкістю 20 кілометрів на годину.

– Григорію Михайловичу, виступаючи на сесії, Ви запропонували колегам таку тактику. По-перше, зосередитися на обробітку рентабельних культур, таких як соя, ріпак, насінники. По-друге, скоротити кількість оброблюваної землі, щоб зменшити невиправдані витрати. Такої постановки питання на селі – відправити поля у відпустку – ще не було.

– Сесія Кілійської райради ухвалила звернення до Президента України В. Ющенка, Голови Верховної Ради В. Литвина, губернатора області В. Цушка, голови облради Ф. Влада, в якому стан справ у сільському господарстві оцінено як критичний.