КАЛЕНДАРИК
ВІД ОЛЬГИ ДУБОВЕНКО
ЖОВТЕНЬ
Жовтіє листя в жовтні,
Роботи – через край,
Та ось комори повні –
Зібрали урожай.
ЛИСТОПАД
У листопаді – падолист
Вкриває землю щиро.
Останніх птахів караван
Вже відлетів у вирій.
Наші іменинники
Вітаємо із днем народження нашого постійного автора Світлану Дмитрівну Паршенкову! Разом із найкращими побажаннями даруємо їй подаруночок – вірші! Коли Світлана Дмитрівна була маленькою, але вже ходила до школи, вона завжди носила із собою
ПУЗЫРЕК ЧЕРНИЛ
Целый мир таится
В этом пузырьке:
В звонких кронах – птицы,
Пароход – в реке,
Королевы – в замках,
Козочки – в полях,
Эскимосы – в санках,
Пленники – в цепях...
Целый мир таится
В этом пузырьке,
Если не лениться
С перышком в руке!
Морис КАРЕМ
Переклад з французької Михайла ЯСНОВА
У передзимовому листопаді природа дарує нам чудовий подарунок – хризантеми! За красою та розмаїтістю вони не поступаються трояндам. Хризантеми – це яскраві барви осені та прийдешня біла пишнота зими. Важко вирішити, які квіти купити, – хочеться віднести додому й ці – рожеві, й ті – малинові... жовті... білі... блідо-зелені, дрібні та великі, ошатні та простіші... Хризантеми стоять довго. Ось вже й ялинки незабаром почнуть продавати, а хризантеми все не в’януть.
НА ПРОГУЛЯНЦІ
ПУШКІН З НАМИ
І ми можемо зустрітися із ним у будь-яку мить – досить прийти на Приморський бульвар. Чудове місце обрали вдячні одесити для пам’ятника великому поету! І сам пам’ятник гарний і не нудний – із чотирма фонтанчиками-рибками. Сходами можна піднятися на п’єдестал, а потім зістрибнути або збігти – ще раз, і ще... Опинившись біля пам’ятника, прочитайте Пушкіну подумки ваші найулюбленіші з його віршів – він почує!
За спиною у Пушкіна Думська площа із її визначними пам’ятками – будинком міської Думи та гарматою із англійського фрегата “Тигр”. Дума (колишня стара біржа) схожа на палац, який, у свою чергу, схожий на давньогрецький храм. Побудував її один із кращих архітекторів Одеси Франц Боффо ще у 1830 році. Дзенькіт курантів на фронтоні Думи нагадує про Час, що швидко плине. І справді, тільки прийшли погуляти – й вже час додому.
Англійська гармата – пам’ятник особливий. Це добре відчувають хлопці та деякі, найсміливіші, дівчата, які так люблять підніматися на неї. Під час канікул та у вихідні дні біля гармати завжди багато дітей. Але ж це військовий трофей часів Кримської війни, біля берегів Одеси фрегат “Тигр” опинився у квітні 1854 року!..
Приморський бульвар гарний завжди, – але восени... Восени, коли сонце, яке начебто втомилося за літо, просвічує крізь золоте листя, коли воно тоне у ніжному тумані, шарудить на алеях, плаває у темній воді, що застигла у чашах Пушкінського фонтану, бульвар просто неповторний.
ЧИТАЛЬНА ЗАЛА
КІТ НЕ МОЖЕ УЖИТИСЬ З СОБАКОЮ
Якось був такий неврожай, що гинули від голоду і люди, й собаки. Один собака пішов до Бога просити хліба. Бог дав йому потрошки всякого нив’я, дав до того ж і розписку. А в тій розписці було сказано: що сам господар їстиме, те щоб давав і собаці. Повернувся собака додому, віддав господарю все те нив’я. Господар засіяв його – вродило. Їсть сам господар і собаці дає те ж саме. Ходить собака подвір’ям і мокне в негоду під дощем. Приходить він до кота й каже: “На, братику-котику, тобі цю цидулочку: ти – в хаті, в сухому сидиш, то в тебе цидулочка ніколи не змокне”. Сидить собі кіт у хаті, а коли надворі похолоднішало, він заліз у піч. Господиня розпалила в печі, а кіт як вистрибне звідтіля, та й забув прихопити із собою розписочку.
Варить господар собі їсти та вже більше й не дає собаці того, що сам їсть, а замішує висівки, дає помиї... Собака бачить, що господар не дає йому вже більше того, що їсть сам, прийшов до кота й питає: “А де та цидулочка, що я дав тобі на зберігання?” – “Я, – каже кіт, – сидів у печі, грівся, а господиня раптом розпалила піч. Я вискочив та й забув у печі цидулочку, то вона там і згоріла”. Відтоді собаки стали шарпати котів, і ніколи вони не можуть ужитися.
За книгою Георгія Булашева
«Український народ у своїх легендах,
релігійних поглядах та віруваннях»
Світлана ПАРШЕНКОВА
КОТ-ЛОДЫРЬ
Появилась в доме мышка.
Видел маленький
братишка,
Как она, схвативши корку,
Юркнула скорее в норку.
Начались тут “ах” да “ох”,
Крики, шум, переполох!
У соседа, дяди Вовы,
Одолжили мышелова –
Рыжего котишку,
Чтоб поймал он мышку.
Но прошли и день, и два,
Мышка все еще жива.
По секрету я скажу:
С этой мышкой я дружу
И хочу в свой
день рожденья
Угостить ее вареньем.
Мышку подружу потом
С рыжим лодырем-котом.
СУБОТНІЙ УРОК
МІФОЛОГІЯ
Домашні боги
Вони жили у Древньому Римі й дуже полегшували життя давнім римлянам. У кожного бога було своє призначення. Пенати відповідали за спокій, благополуччя, домашній скарб родини – були хранителями домашнього вогнища. Вирушаючи у подорож, римляни брали із собою фігурки пенатів. Вони підтримували в них любов до батьківщини та кликали скоріше повернутися додому.
Лари ніколи не їхали далеко від дому. Вони перебували у спеціальних шафах, що були для них призначені, їх відчиняли під час сімейних свят, щоб і лари могли в них взяти участь. У кожного вільного громадянина Древнього Риму були свої лари. Вівтарі на їхню честь споруджувалися на перехрестях, і лари могли бачити, що відбувається в будинках. Свято на честь цих богів було 23 грудня. Римляни приносили до вівтарів ларів квіти та веселилися.
Заступниками родини були добрі духи померлих предків – мани. Вони жили у печері на пагорбі Капітолій. 21 лютого камінь від входу до печери відсувався й починалося свято на честь манів. Римляни просили їх подарувати своїм предкам вічне блаженство.
...І був ще один бог, заступник та супутник кожної людини протягом всього її життя, – Геній. Його статуетка зберігалася на почесному місці біля домашнього вогнища. Геній невідлучно був з людиною, допомагав їй, як міг. Але... було два Генії – добрий та злий, які спонукали людину на добрі та злі вчинки.
Генії були не тільки в людей, – вважалося, що їх мають міста та місцевості.
ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ... ШАХИ
Із Древньої Індії! Там вони з’явилися у V столітті під назвою “чатуранга”. Одночасно грали не двоє, як зараз, а четверо людей, військо кожного гравця складалося зі слонів, коней, бойових колісниць та піхоти. Одна із легенд говорить, що вигадали цю гру індійські мудреці для того, щоб... люди припинили воювати одне проти одного зі зброєю в руках. Хто перемагає у грі в чатурангу, той і диктує свої умови переможеному. Як показав подальший хід подій, нічого із цього шляхетного задуму не вийшло, але...
Люди одержали чудову гру! Протягом століть змінювалися її правила – так, в арабських країнах у VIII столітті вона називалася “шатрандж”, учасників стало двоє, грали не до останньої фігури, а до оголошення супротивнику мата. В Іспанії, якою тривалий час володіли араби, шахи набули свого нинішнього вигляду і поширилися по Європі. Було це в XV столітті.
КЛАСНА РОБОТА
Вона дружила із трьома дівчатками: одна – Тетяна, друга – Оля, а третьою була її бабуся.
* * *
Я знаю такі корисні копалини: кам’яне вугілля, залізна руда, картопля...
* * *
Перед ним, сидячи на коні, стояв Микола.
* * *
Дикий кабан від нападу захищається лапами, на лапах у нього гострі ікла.
