Фігуристка Оксана Баюл уславилася після Олімпійських ігор у норвезькому Ліллехаммері-94. Про дівчину, яка у свої 16 років стала першою олімпійською чемпіонкою незалежної України, довідався увесь світ.
Оксана Баюл фактично стала символом нашої країни й разом із Віктором Петренком була визнана гідною честі зустрітися із Президентом США. Ось що згадував про ту зустріч Віктор Петренко:
«Після Олімпіади у Ліллехаммері, коли ми тільки-но прилетіли до Борисполя, замість квитків до Одеси нам вручили запрошення поїхати до Штатів. Виявилося, що Білл Клінтон попросив Леоніда Кравчука під час майбутнього візиту до США із бізнесменами включити до складу делегації і нас з Оксаною. Цікавою виявилася зустріч із двома президентами у Білому домі. Як водиться, її програму було розписано до дрібниць. Ми чекали на початок аудієнції у приміщенні, яке примикає до Овального кабінету. За сценарієм першою мала увійти Оксана. Але коли відчинили двері, й ми побачили яскраво освітлений софітами кабінет, нещодавня героїня Олімпіади запанікувала. Ще трохи, і ми б зірвали протокольний захід. Тоді я порушив процедуру і увійшов першим. Назустріч мені одразу кинувся Клінтон: спортивний, підтягнутий, із широкою посмішкою – уособлення американського успіху. Ми привіталися, а потім невимушено поспілкувалися. Цьому візиту надавали великого значення. Ми їздили по країні, зустрічалися із бізнесменами, представниками діаспори. Там знову мені довелося викликати вогонь на себе, оскільки в Оксанки із українською мовою були проблеми. Та й у мене, чесно кажучи, не дуже – яка там «мова» була в Одесі за радянських часів…»
Оксана Баюл – перша, й поки що єдина, спортсменка, яка принесла Україні золото білої Олімпіади. Але ж її кар'єра могла скластися зовсім інакше. Ось що Оксана розповіла в одному із інтерв'ю:
«Мати хотіла, щоб я займалася балетом, а на той час в Дніпропетровську, звідки я родом, було модно віддавати дітей на фігурне катання. Ось мене у три із половиною роки й відвели до школи фігурного катання. Там все й почалося: перші успіхи, перші засмучення. Коли мені було два роки, від нас пішов батько, а ще через півтора року згоріла від раку мати, і мене забрав до себе мій тренер.
Коли Україна відокремилася, я приїхала до Києва. Мені було тоді вже 13 із половиною. На засіданні федерації, де розписувалися турніри, в яких мали протягом сезону виступити спортсмени, мені дали папір зі списком турнірів і сказали – підписуй! Однак саме тоді я залишилася без тренера й відмовилася підписувати папір, доки мені не знайдуть наставника. Через день мені передзвонили й запропонували займатися із Валентином Ніколаєвим в Одесі. У жовтні того ж року до Одеси приїхала Галина Яківна Змієвська. На той час вона вже була відомим тренером, який виховав олімпійського чемпіона Віктора Петренка. Змієвська подивилася, як я катаюся, поставила, як хореограф, мені дві програми й повернулася до Лас-Вегаса. У 1993-му я вперше потрапила на великі змагання – чемпіонат Європи, де посіла друге місце. Після цього Змієвська запросила мене жити в її сім’ї й тренуватися під її керівництвом. Ми почали готуватися до чемпіонату світу.
За кілька місяців я опанувала всі потрійні стрибки, стала дуже добре кататися. І так добре, що виграла чемпіонат. І одразу ж після перемоги вирушила в гастрольний тур по Америці. Восени того ж року ми почали підготовку до Олімпійських ігор 1994-го року. Довільну програму залишили стару, а для оригінальної обрали "Лебедя" Чайковського. А потім я виграла Олімпіаду. Я всі 16 років жила заради цієї миті. Ось про це ніхто ніколи не писав. Не писав про те, чого все це коштувало, і якою пекельною працею мені далася ця медаль...
Восени 1994 року я переїхала до Америки. Контракт на роботу було підписано ще на Олімпійських іграх. І ми зі Змієвською та Петренком почали працювати у Лас-Вегасі».
Після переїзду до Америки у знаменитої фігуристки почалися проблеми із алкоголем. Особливої підтримки не було, адже багато друзів залишилися на батьківщині. Про неї почали писати на сторінках жовтої преси, репутація Баюл була зіпсована.
«Я почала випивати. Розуміла, що роблю погано, але тільки так могла винести це пекло. У моєму віці підлітки йдуть до коледжів, де шляхом проб та помилок обирають те, що їм підходить, одержують інформацію про себе, про життя. У мене ж всього цього не було, тому що, крім льоду, нічого у моєму житті не існувало. І запитати було ні в кого», – згадувала фігуристка.
Баюл посварилася зі всіма агентами, тренером та продюсерами. Потрапивши в автокатастрофу, вона впала в істерику. Після нервового зриву її помістили у клініку для алкоголіків. Але Оксана вилікувалася й знайшла в собі сили повернутися до фігурного катання. У цьому їй дуже допомогла зустріч із молодим чоловіком Євгеном Суніком, який згодом став її чоловіком. Баюл почала співпрацювати із новими агентами та менеджерами, стала учасником шоу "Зірки на льоду". Зараз вона знову працює із тренером Валентином Ніколаєвим та підтримує стосунки із Галиною Змієвською, яка мешкає у Нью-Джерсі.
Влітку цього року Оксана Баюл вперше після тривалої перерви приїжджала до Одеси.
– Я дуже рада, що змогла побувати в Одесі. Я завжди буду пам'ятати це чудове місто, яке дало мені так багато, – сказала на прощання «Королева льоду».
