Виступ голови Одеської обласної державної адміністрації Василя Цушка на конференції Асамблеї Європейських регіонів
Як ми вже повідомляли, понад 200 керівників європейських, російських та українських регіонів, а також громадських і політичних діячів, зібралися 3 – 5 листопада 2005 року в Одесі, щоб на конференції Асамблеї Європейських регіонів обговорити питання регіональної демократії, обмінятися думками щодо ефективного використання потенціалу регіонів з метою їхнього подальшого економічного розвитку.
Звертаючись до учасників конференції, губернатор Одеської області Василь ЦУШКО заявив, що щодо України не слід зневірятися, в країні йдуть цілком закономірні політичні процеси, а бізнес тут може знайти непоганих партнерів...
Шановні друзі!
Я взяв слово, щоб розповісти вам про реальні події, які відбуваються сьогодні в Україні. Сьогодні тут, в Одесі і Одеській області, у вас є можливість ознайомитися і зрозуміти, що насправді відбувається в нашій країні після того, як пройшла так звана жовтогаряча революція і Президентом України став Віктор Андрійович Ющенко.
Зараз і в нашій, і в західній пресі, у висловленнях людей, дедалі частіше говориться про те, що люди зневірилися в новій владі, не створено інвестиційного клімату, і, взагалі, іншого очікували від Президента Ющенка.
Чому це діється?
Для початку наведу такий приклад. Іспанія вступила до Євросоюзу 1985 року. Від диктатури вона звільнилася ще 1974 року і 11 років йшла до того, щоб досягти стандартів Євросоюзу і бути прийнятою до ЄС. Однак за часів диктатури в країні вже була ринкова економіка. Україна ж...
1991 року Україна стає незалежною. Перші демократи, які прийшли до влади після заборони комуністичної партії, починали ринкові перетворення. Водночас відбувалося захоплення колишнього державного майна так званими рекетирами та іншими злочинцями, зокрема і чиновниками. 1994 року приходить до влади Леонід Кучма. В цей час відбувається практично тотальне повернення до влади колишніх партійних і комсомольських функціонерів, і влада в особі Кучми і цих людей упродовж року починає займатися головним для себе – накопиченням особистого капіталу. Становище опозиції при Кучмі – говорю це як людина, яка сама була 11 років в опозиції – це цілковитий тиск, аж до фізичного, на тебе і на твоїх родичів. І з дозованим веденням бізнесу. Фактично, демократія здійснювалася з дозволу, бізнес – з дозволу.
За період з 1991 року по 2004 рік в Одеському регіоні внаслідок перерозподілу власності було зроблено близько тисячі замовлених вбивств. Тодішня бюрократія насправді займалася захопленням власності і тотальним розкраданням бюджету. На виборах опозиція пройшла тільки завдяки пропорційній системі 50х50, і тільки до Верховної Ради. До регіональних же органів влади – обласних і міських рад – депутати практично призначалися владою.
Все це я розповідаю для того, щоб у вас було розуміння, що тут діялося.
Так, на президентських виборах переміг Віктор Ющенко. Але в усіх представницьких органах влади залишилися всі «призначені» депутати старої влади. Зараз мають бути вибори. У чому надія? По-перше, в тому, що впроваджено пропорційну систему. Друге – те, що реально існує свобода слова. Але є й інше. Є прагнення до реваншу всіх тих, хто програв на президентських виборах. За ними – серйозні капітали, вони – власники засобів масової інформації, для них парламент нещодавно ухвалив закон про недоторканність для депутатів усіх рівнів – починаючи від сільських рад, міських, районних, – до обласних.
Фактично ті, хто знищував тут будь-які паростки демократії, сьогодні намагаються взяти реванш. Чи можливо це? Ви знаєте, можливо. З однієї простої причини: потерпів фіаско уряд Тимошенко через те, що пообіцяв багато популістських рішень, не пов'язаних з реальним зростанням економіки. І сьогодні всі спекулюють на тому ж популізмі. Якщо ви ознайомитеся з дискусією в пресі після приватизації “Криворіжсталі”, то переконаєтеся в тому, що в суспільстві превалюють настрої збільшити соціальні виплати не зростанням економіки, а «проїданням» коштів від того, що продаємо, зокрема такого об'єкта, як “Криворіжсталь”.
Я був депутатом парламенту і не зіштовхувався безпосередньо з регіональним керуванням, поки не був призначений губернатором. Отже, що ж таке сьогодні «Одеська обласна державна адміністрація»? Я вам сказав, що в нас 1994 року паном Кучмою було створено диктатуру. На місцях вона позначилася за назвою «обласні і районні державні адміністрації». Насправді це – райкоми і обласні комітети КПРС, тільки під новою назвою. І найцікавіше, що сприйняття громадянами цих органів таке ж. Функції в керівників – ті ж.
Моя спроба реформувати Одеську обласну адміністрацію за функціональним принципом призводила до того, що начальник управління, якого я хотів замінити, вів з роботи із собою співробітників. Деякі підлеглі звільнялися разом зі своїм начальником. Чому? Бо за 120 доларів жоден чиновник не хоче працювати. А коли ти вимагаєш, щоб не було хабарництва, відповідь дуже проста: раніше ці начальники забезпечували своїм підлеглим додаткові доходи, і тепер вони ідуть разом.
Чому я говорю, що облдержадміністрації – це обкоми КПРС? Наведу приклад: у нас сьогодні в сільському господарстві Одеської області практично немає державного сектору. Але проте, є ціле управління сільського господарства, яке має подвійне підпорядкування – мені і Міністерству агропромислової політики в Києві. І переді мною, і перед цим управлінням ставиться завдання, щоб воно диктувало селянам, як вести свій бізнес. Я виявив ініціативу, відмовляючись від такого управління. І одержую критику з Міністерства агрополітики... але найцікавіше, що я одержую таку ж критику від громадян, переважно, від міської частини: «Чому ви не примусите («не примусите» – підкреслюю) селян їхати на ярмарки в місті Одесі для продажу своєї продукції?». Тоді я їм відповідаю, що селянам це невигідно через транспортні витрати, їм вигідніше продавати свою продукцію через посередників або оптовиків, які купують у них на місці. Виникає нерозуміння.
Я хочу, щоб ви розуміли, що в Україні за всі ці роки в умовах саме диктатури відбувся розподіл національних багатств між 10% населення. У нас не був серйозно розвинутий середній і малий бізнес. І здійснити революцію розвитку за 9 місяців неможливо.
У чому я бачу порятунок? Насамперед, у реформі місцевого самоврядування. У нас була спроба з боку центрального уряду провести адміністративно-територіальну реформу. І вона наштовхнулася на серйозний опір. Причина дуже проста: існує ціла каста чиновників різних рівнів, яка звикла нічого не робити, переносити відповідальність на вищестоящий ступінь і тільки одержувати зарплатню з Києва. У нас так і є: сьогодні практично 90% фінансів зосереджено в Києві, звідки йде розподіл на місцеві рівні.
Чи можна змінити ситуацію? Так, можна, якщо перенести відповідальність на того, хто обирається. Щоб громадяни, про що тут говорили і усі промовці, відчували свою причетність до керування. Щоб суспільство обрало в парламент і місцеві органи влади політичні сили, які зроблять ті кроки, що називаються «непопулярними». Якщо в нас буде така влада, буде і просування вперед. І те, про що я вам сьогодні розповів, – продиктоване, насамперед, з бажанням того, щоб ви реально розуміли і, можливо, передали своїм бізнесменам, що процеси в Україні йдуть здорові, нормальні, і зміни відбуваються. Але не буває чудес.
Чи можна робити бізнес в Україні, щоб не програти? Можна. Але є одна умова: будь-яка компанія, яка буде сюди інвестувати, мусить супроводжувати свій бізнес, свої інвестиції, власним менеджментом. І тоді все буде виходити.
На закінчення я скажу ще про одне, про що наші політики не хочуть говорити. Чи хоче Україна вступати в Євросоюз? Я гадаю, що так. І я упевнений у цьому, бо за соціологічними дослідженнями Одеська область в Україні посідає перше місце серед регіонів за бажанням вступити в Євросоюз. Але скажу вам, хто гальмує, і хто не хоче цього робити. Не хоче той бізнес, який мав преференції влади раніше і хоче мати їх далі. Ті, хто має сьогодні прибутковість, я вам скажу на прикладі будівельного бізнесу, – будівельні компанії при будівництві житла мають прибутковість у різних регіонах України від 100 до 400%. Чому вони не хочуть у Євросоюз? Бо в Євросоюзі максимальна прибутковість – 15 – 20%. Це – одна з причин. Друга: не хочуть чиновники, які знають, що, будучи на посадах, не зможуть не платити ті зарплатні, які потрібно сьогодні платити за тими стандартами, які сьогодні існують у Європі, і не зможуть «робити бізнес» на бюджеті. Ось це – головні причини і ті головні чинники, які сьогодні гальмують просування України в бік Європи. А порятунок – у тому, чим займається наша Асамблея: в нормальному європейському розумінні самоврядування, з самодостатнім фінансуванням і самодостатніми правами. Якщо це в регіонів буде – все буде виходити.
Я розумію, що, можливо, сьогодні чимось вас шокував, але я говорив про те, що є насправді, і головне – в Україні не треба зневірятися, тут є головні чинники: 90% людей, які хочуть і прагнуть жити по-новому, і готові все для цього робити. А вас прошу надати моральну підтримку, методичну допомогу, порадьте своєму бізнесу прийти сюди.
Дякую за увагу.
