Це та інші питання обговорювалися на розширеному засіданні колегії управління освіти і наукової діяльності облдержадміністрації.
Якщо порівнювати з іншими, то ця колегія справді вдалася. І справа не лише у тому, що у ній взяли участь міністр освіти і науки України С.М. Ніколаєнко, губернатор Одеської області В.П. Цушко, голова облради Ф.І. Влад. Хоча саме їхня присутність настільки збудила і розкріпачила педагогів, що кожен виступаючий промовець викладався на всі сто, розповідаючи про найбільш наболіле. Протягом трьох годин у залі БК політехнічного університету, до речі, заповненого ущерть, прозвучало чимало гострих запитань.
На чому тримається наша освіта? Яку школу ми маємо сьогодні, і чи така нам потрібна? Що робиться в області для підтримання самого вчителя? З обговорення цих невідкладних проблем розпочав свій виступ начальник управління Д.М. Демченко. Він підкреслив, що для життєдіяльності всього освітнього організму у минулому році (а колегія була підсумковою), витрачено 658 млн грн, що на 35 відсотків більше, ніж у попередньому, 2004-му. Зростає і вчительська зарплата – за зазначений період її підвищували чотири рази, і вона зросла на 57%. Почали погашати і вчительські борги, одну п'яту (а це 21 млн грн) вже виплатили.
Але якість знань, їхня доступність залежать не лише від учительської зарплати. Не меншої уваги і турботи потребує матеріально-технічна база навчальних закладів, її постійне оновлення. Адже школа, куди ходять сьогодні діти, дивиться своїми вікнами все-таки більше у минуле. З цим не можна не погодитися, якщо згадати, що радянська освітня система була зорієнтована на підготовку кадрів аграрно-індустріального розвитку величезної держави. Сьогодні ж інші часи, інша мета. І ринок освітніх послуг – це, насамперед, освоєння інформаційних, комунікативних технологій. І тому комп'ютеризація шкіл, особливо сільських, залишається головною проблемою. Судячи з виступу Д.М. Демченка, зрушення у минулому році були: комп’ютеризовували (завдяки рідному Міністерству) 15 профтехучилищ, 44 школи. Допомогла й облдержадміністрація – з ініціативи губернатора виділено кошти для агробізнескласів у 125 (!) сільських школах, і відтепер учні з глибинки мають доступ до сучасних технологій.
Часто місцева влада (керівники районів, відділів освіти) виявляють чудеса спритності, залучаючи додаткові кошти для капремонту шкіл, модернізації навчального процесу. Так, у Комінтернівському районі практично за рахунок залучених фінансів з'явилася нова, затишна школа у Кремидівці.
Що і казати, саме на ентузіазмі, відповідальності і доброті вчителя та його помічників тримається сьогодні школа. А завтра? Наскільки міцний цей фундамент, замішаний на взаємовиручці та добровільних внесках? І не випадково, розповідаючи про свій досвід, голова Комінтернівської райдержадміністрації Л.Я. Прокопечко, загострила увагу членів колегії на ще нерозв’язаних питаннях. На її думку, знищена система позашкільного виховання, дитячі центри в районах і селах витісняють бари. Злободенним був і виступ Т.С. Толмачевської зав. відділу освіти з Великомихайлівського району. Проблема пенсіонерів та молодих вчителів актуальна для кожного директора школи. Але як відправити на мізерну пенсію досвідченого вчителя? І де знайти йому заміну, особливо у сільській глибинці, де немає ні нормальних доріг, ні комфортного житла?
У підсумку зал, обговоривши всі напрацювання і досягнення за минулий рік, знов-таки повернувся до насущного – добробуту вчителя. Гадаю, багато хто чекали виступу невтомної і стійкої захисниці освітян, їхнього профспілкового лідера Н.А. Дубовик. Із зали було помітно, що її уважно слухав і багато в чому погоджувався міністр С.М. Ніколаєнко. Так, зарплата у педагогів значно зросла, але до 57-ї статті вона все одно не доросла і залишається нижчою, ніж середня у промисловості. І судячи з усього, у бюджеті цього року кошти для такого зростання не закладено. Пригнічує і плутанина з виплатою боргів у районах – потрібен чіткий роз'яснювальний механізм, як це робити. Щодо вчительських пенсій, то вони справді сміховинні, якщо не дотягують навіть до мінімальних по країні.
Тут настав час давати відповідь С.М. Ніколаєнку, який, до речі, у цій же залі зустрічався з педагогами Одещини у вересні минулого року. Цього разу міністр тримався більш впевнено й оптимістично. У цілому, він похвалив Одеську область: відкрили шість нових шкіл, і навпаки, не закрили жодної. Успішно провадиться газифікація, капремонт, тому і сувору зиму пережили без “НП”. Щодо глобальних проблем, то, мабуть, одного року для міністра все-таки обмаль, щоб вирішити все, що накопичувалося протягом чотирнадцяти років. Проте, прозвучала обіцянка, що і цього року зарплата педагогів підвищиться, більш ніж на 20%. Та й у цілому освітній бюджет країни у 2006-му значно зріс і становить 33 мільярди гривень.
Але, як підкреслив міністр вже на прес-конференції, навіть удвічі більший бюджет його б все одно не влаштував. Надто багато занедбано, роками у матеріальну базу шкіл, особливо сільських, не вкладали жодної копійки. Проте, вихід з тупика потрібно шукати – і один з варіантів було озвучено перед одеськими журналістами. Ідеться про створення освітнього фонду за рахунок бізнес-компаній і великих підприємств. Наприклад, компанії у сфері інформтехнологій допоможуть у комп'ютеризації шкіл тощо. Тобто, крім держави і батьків, з'явиться третій інвестор. Щодо споконвічного питання про підручники, то була така відповідь: початкова школа ними забезпечена, а зі старшими класами питання буде вирішено, гроші є.
На прес-конференції міністр ще раз підкреслив, що, насамперед, його хвилює якість освіти. І одразу пояснив, як він особисто цю якість розуміє. Після закінчення школи, коледжу, вузу життя людини повинно покращитися. Якщо цього немає, отже, навчалася даремно... Зрозуміло, що ідеться про працевлаштування молодих спеціалістів. До речі, порушується питання про доплату молодим вчителям, про кредитування вчительського житла. Буде підвищено на 10% і стипендї студентам педвузів.
Найкращих футболістів, пожартував міністр, ми можемо перелічити, а от найкращих вчителів, навряд чи... Тому відроджується звання “Народний учитель”. Одержуватимуть педагоги і державні премії. Не забуті й обдаровані діти – переможці олімпіад, конкурсів МАН одержать солідні стипендії від 500 до 1000 гривень.
Оцінивши гідно ці новини, журналісти атакували міністра з іншого боку – як він ставиться до тиску на студентів і учнів напередодні майбутніх виборів? Всі ректори і директори, була відповідь, були попереджені про адміністративну та кримінальну відповідальність за подібні дії. Якщо ректор іде на вибори у якомусь списку, нехай собі іде, але студенти і викладачі тут ні при чому. Коротше, адмінресурс не пройде – з таким ректором розірвуть контракт.
Що стосується минулих виборів, то жодних переслідувань бути не може, адже педагоги найчастіше були “стрілочниками”. До того ж, ніякого стосунку до їхнього зарахування, звільнення міністр не має, цим займаються райвно. З передвиборною кампанією було пов'язане і питання про статус російської мови. На думку С.М. Ніколаєнка, кожен громадянин України повинен володіти українською, російською, а також знати одну з іноземних мов. Він, до речі, у гарних стосунках з міністром освіти РФ А.А. Фурсенком, і той “все чудово розуміє”, а от наші політики – ні. А оскільки Станіслав Миколайович любить жартувати і розповідати анекдоти, то і йому підкинули запитання з натяком – чи не боявся він їхати до Одеси, де одного разу у вересні, вже став “в.о.”. Загартований у лавах Верховної Ради, міністр відповів, що доля школи і вчителя йому дорожча за міністерське крісло.
