ЗУСТРІЧ В ОБЛАСНІЙ РАДІ МИРУ
Напередодні 62-ї річниці визволення Одеси від фашистської окупації в обласній Раді миру відбулася зустріч учасників Великої Вітчизняної війни і активістів миротворчого руху. Фронтовики поділилися спогадами про ті дні, коли війська, ламаючи запеклий опір ворога, пробивалися з боями до Одеси, як увірвалися на її зранені вулиці квітневого ранку тепер вже далекого 1944 року, як одесити зустрічали визволителів.
Почесний громадянин м. Одеси, керівник Всеізраїльського земляцтва одеситів, відомий громадський діяч Яків Йосипович Маніович, який взяв участь у цій зустрічі, вручив пам’ятні медалі на честь 60-річчя Перемоги у ВВВ генерал-майору у відставці Роману Петровичу Агрикову, учасникам бойових дій у ВВВ – Якову Андрійовичу Савченку, Юрію Олександровичу Ракову, а також Ігорю Павловичу Сєрову, Валерію Миколайовичу Кузнецову, Тамарі Опанасівні Сазоновій, Валентину Миколайовичу Шаровському, Василю Васильовичу Попкову та іншим миро¬творцям.
Голова обласної Ради миру Герой України, почесний громадянин Одеси Володимир Станіславович Філіпчук повідомив про те, що Якову Йосиповичу Маніовичу присвоєно звання почесного члена одеської обласної Ради миру, і вручив йому офіційне посвідчення.
Напередодні чергової річниці визволення Одеси ми повертаємось пам’яттю до минулого, пригадуємо тих, хто боровся на близьких і далеких підступах до міста, окупованого фашистами, щоб принести одеситам довгоочікувану свободу.
ГАЗЕТА ІЗ БЕЗСМЕРТЯ
У спадщину від батька мені дісталися бойові ордени, медалі та його добре ім’я. Дивом збереглася і газета «Сталинградец» за березень 1944 року. У багатотиражці розповідається про бойові подвиги танкістів генерала Трохима Танащишина. Пам’ятається, що газету батькові хтось подарував. У батька вже не запитаєш: вісімнадцятий рік спить вічним сном на Таїровському цвинтарі.
Мене зацікавив нарис «Двое из танка № 17». Нарис великий, на всю сторінку. Його герої – молодший лейтенант Сивков і радист Крестьянінов. Автор нарису – Микола Рудь. Знайоме ім’я. Відкриваю довідник Спілки письменників. Так, Микола Данилович Рудь – відомий прозаїк, публіцист. Починав як поет. Став професійним письменником ще до війни. В роки важких випробувань – військовий кореспондент газет Третього Українського фронту, яким командував Р. Малиновський.
Чому цей номер газети батько зберігав? Вчитуюся в рядки. Перед очима – епізод визволення.
Танк вривається до населеного пункту і, стрімко маневруючи, роз¬стрілює скупчення ворожої піхоти, підминає гармати, ударом броні руйнує автомашини, сіє паніку в рядах супротивника.
Танк створює видимість дії цілого підрозділу. На вулицях виникли пробки, безладна стрілянина, крики. Він вривається до місць скупчень техніки і вершить правосуддя над фашистами.
На околиці села танк потрапляє у протитанковий рів. Молодший лейтенант Сивков і радист Крестьянінов, які залишилися живими, відстрілюються.
Гітлерівці обліпили танк, що застряг у рові. Почали пропонувати здаватися... У ту мить, коли на танк піднявся якийсь важливий чин, машина вибухнула. Очевидно, танкісти зв’язали наявні в них гранати і вирішили піти у безсмертя.
Від радянського танка фашистам дісталося понад 100 убитих, десятки розкиданих автомашин, візків.
…Тепер я згадав, чому батько зберігав цей нарис. З молодшим лейтенантом Сивковим він навчався до війни в технікумі.
Валерій ТРОХЛІБ
