Наприкінці червня в Одесі було створено громадський рух на захист Одеської кіностудії «Місце зустрічі змінити не можна». Про його мету та завдання розповіли на прес-конференції голова оргкомітету руху, голова Одеської міської організації політичної партії «Трудова Україна» Дмитро Співак та кінорежисер, народний артист України, в.о. голови Одеської організації Національної спілки кінематографістів України Ярослав Лупій. Цього ж дня прес-конференцію провела генеральна продюсерка ЗАТ «Одеська кіностудія» Ольга Неверко, яка розповіла про плани відродження студії.

«Акціонування-два»?

Громадський рух “Місце зустрічі змінити не можна” створено з метою захистити студію від проведеного з порушеннями законів акціонування, залучити до проблеми увагу владних структур. Іншими словами – змусити владу почути “голос усього народу”. Вже ухвалено звернення до Президента України В. Ющенка, лідерів політичних партій та рухів, керівників ЗМІ, Одеського міського голови, у яких пропонується підтримати вимоги громадського руху.

У складі руху, зокрема: журналіст, депутат міської ради М. Багрій-Шахматова, заслужений діяч мистецтв, оператор Л. Бурлака, народний артист України А. Дуда, режисер і продюсер О. Жегалов, депутат Одеської міськради Б. Литвак, режисер Л. Павловський, скульптор М. Рева та багато інших діячів культури й мистецтва. Серед них – і одесити, які нині мешкають за кордоном. Стати членом руху може кожний, кому не байдужа доля Одеської кіностудії.

Основні вимоги, висунуті з метою захисту кіностудії, такі: розсекречення процесу приватизації, відкритий тендер можливих акціонерів, участь трудового колективу в процесі акціонування й, безумовно, дотримання при цьому законів України. Тобто альтернативи акціонуванню немає, але провадитися воно має відкрито. І, зрозуміло, мають бути гарантії того, що кіностудія не буде перепрофільована, а на ласому шматочку землі над морем не з'являться дохідні будинки, розважальні заклади тощо. Нині справа про незаконне акціонування Одеської кіностудії розглядається в суді.

Ми так довго не зустрічалися...

Останнім часом Ярослав Васильович Лупій та його колеги орга¬нізували не одну прес-конференцію, неодноразово виступали в ЗМІ з приводу акціонування. “Інша ж сторона” прес-конференцій не проводила, а додзвонитися на студію (із власного досвіду знаю) було неможливо. Хоча в окремих виданнях інтерв'ю голови правління ЗАТ, киянина О. Ткаченка, з'являлися. І ось такий подарунок журналістам – запрошення відвідати кіностудію. Чи випадковий збіг у часі – орга¬нізація руху “Місце зустрічі змінити не можна” і зустріч із Ольгою Ярославівною Неверко?..

Генеральна директорка була настроєна по-діловому й надала вичерпну інформацію про стан справ на студії (про це – нижче). Коментувати тему незаконного акціонування відмовилася, зауваживши, що процес проходив під егідою Держкоммайна (у якого, нагадаємо, контрольний пакет акцій), а взагалі, усе буде ви¬рішувати суд. Відсутність зв'язків із ЗМІ Ольга Ярославівна пояснила тим, що прес-конференції проводити ніколи, треба працювати. З другого боку, зауважила, що завжди можна було одержати необхідну інформацію... На прес-конференції були присутні працівники студії, від яких журналістам дісталося: за те, що не запитали думки про те, що відбувається, у трудового колективу; за те, що не дивляться в кінотеатрі “Маски” прекрасні фільми, тобто не цікавляться сучасним кінопроцесом; за те, що відображують у своїх матеріалах позицію тільки противної сторони... Що ж, усе вище сказане довело, що прес-конференцію О.Я. Неверко скликала вчасно: необхідність у розмові на студії навіть “перезріла”.

«...Працювати на ринок»

Отже, що ж відбувається на Французькому бульварі, 33, нині? Практично цілковита реконструкція виробничої бази. Вже пройдено тендер щодо закупівель освітлювального й звукового устаткування, спецтранспорту. У стадії проходження – тендер щодо закупівель знімальної техніки й устаткування для комбінованих зйомок. А тендер, як відомо, процес тривалий. До роботи ж у цьому напрямі на ЗАТ “Одеська кіностудія” приступили наприкінці квітня, – після того, як було за¬тверджено інвестиційний план Фонду Держмайна. Паралельно відбуваються ремонтні роботи в цехах.

Що стосується творчої сторони діяльності студії, то в нинішній час може йтися про реалізацію чотирьох проектів. При цьому необхідно враховувати таке. Оскільки своєї сучасної знімальної апаратури в студії недостатньо, а орендувати її у приватних компаній занадто накладно, вирішили піти по шляху співпраці з російськими компаніями. У такий спосіб знімається чотирисерійний телефільм про події Великої Вітчизняної війни “Легенда про гарнізон” (буде створено й прокатний його варіант). У монтажному періоді перебуває фільм “Біля річки” режисера Єви Нейман. У стадії режисерської розробки – два фільми, знімати які довірено режисерам-дебютантам з Києва. Також студія робить послуги, надаючи свою базу, чотирьом московським компаніям, які знімають телесеріал.

Говорячи про творчу стратегію діяльності студії, Ольга Ярославівна Неверко відзначила: “Зараз не держава диктує, що знімати, а ринок. Ми будемо працювати насамперед на ринок”. Тобто планується знімати фільми, які дивиться глядач і які затребувані кінотеатрами й телеканалами...

А на третьому поверсі кіностудії, де провадиться євроремонт, розвішано афіші фільмів, колись створених у цих стінах. Чи це символ наступності, чи сумний меморіал, покаже час.

Ірина ГОЛЯЄВА, «Одеські вісті»

Одеському міському голові

пану Гурвіцу Е.Й.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Шановний Едуарде Йосиповичу!

Процес грабіжницького, дикого акціонування Одеської кіностудії художніх фільмів, який відбувається на очах громадськості Одеси та України, підходить до свого логічного завершення.

Розпочався він з порушення законів України і відвертої брехні, коли колектив цього найдавнішого та найвідомішого кінопід¬приємства у Європі було поставлено перед фактом так званого акціонування, яке продемонструвало всі можливості правового беззаконня. Фальсифікація документів, підробка підписів відомих осіб, безсоромне зниження вартості об’єктів студійної нерухомості, приниження та порушення авторських прав і прав людини творців неоціненного фільмофонду, яким заволоділи новоявлені господарі ЗАТ “Нова Одеська кіностудія” – ось далеко не повний перелік злочинів, що супроводжують цей процес. На сьогодні одеські кінематографісти є персонами нон ґрата на рідній кіностудії і мають право відвідувати її лише за одноразовими пропусками, видача яких суворо контролюється дирекцією.

Вже не секрет, що за фасадом колишньої Одеської кіно¬студії, який зараз посилено ремонтується під виглядом “реконструкції підприємства”, про що нове керівництво регулярно сповідується ангажованим ЗМІ, нічого спільного з кіномистецтвом не відбувається. Виробництво двох художніх фільмів, яке було розпочато ще під час державного володіння кіностудією, зупинено через відсутність коштів. Нові господарі фінансувати створення фільмів не поспішають. Не придбано жодної одиниці кінотехніки, без якої сучасний кінопроцес просто неможливий. Залишені у штаті члени колективу, професіоналізм якого колись був визнаний на високому всесоюзному рівні, змушені стати низькооплачуваними заручниками московських кіноділків, які нині охоче використовують Одеську кіностудію як базу для створення безідейних і малохудожніх телесеріалів, які не мають нічого спільного з українськими проблемами та ментальністю нашого народу.

Спостерігати це особливо болісно на тлі відсутності національної ідеї у нашій країні, небажання значної частини населення спілкуватися українською мовою, презирства до вітчизняних культурних традицій, неможливості виховання молоді в дусі справжнього патріотизму і благородних ідеалів.

Одесити, які мешкають у нашому місті і які перебувають за його межами у багатьох країнах світу, висловлюють крайнє обурення безкарністю нуворишів від культури і злочинців, які вже зробили з Одеської кіностудії засіб для власного збагачення, вкравши її у народу України.

З метою повернення Одеської кіностудії нашому місту та державі, а також рішучого припинення зневажання законності в антиправовій ситуації, що склалася, в Одесі створюється громадський рух “Місце зустрічі змінити не можна”, членами якого стали відомі одесити, представники бізнесу, художніх, культурних і громадських кіл.

Шановний Едуарде Йосиповичу, просимо Вашого сприяння ось у чому:

* наполягти на поверненні процесу акціонування Одеської кіностудії до нульового варіанту внаслідок значної кількості порушень приватизаційного законодавства України при її незаконному відторгненні у держави;

* відповідно до Закону оголосити тендер можливих акціонерів та їх виробничо-художніх програм подальшого відродження на Одеській кіностудії кіновиробництва;

* надати можливість місту Одесі та членам творчо-трудового колективу кіностудії стати повноправними учасниками володіння підприємством.

Едуарде Йосиповичу, Ви, як ніхто інший не на словах, а на ділі виявляєте любов до нашого чудового міста. Ваші дії і плани, з якими добре знайома громадськість, переконують нас у тому, що Ви не залишитеся осторонь від несправедливості, що твориться.

Просимо Вас вжити весь можливий вплив на Президента України, Кабінет Міністрів, правоохоронні органи – всіх, від кого залежить подальша доля Одеської кіностудії. Допоможіть повернути надбання Одеси людям.

З повагою,

Оргкомітет громадського руху ”Місце зустрічі змінити не можна”

Д. СПІВАК, голова оргкомітету громадського руху “Місце зустрічі змінити не можна”, депутат Одеської міської ради ІV скликання, голова Одеської міської організації політичної партії “Трудова Україна”;

Т. АРСЕНЬЄВА, журналіст, член Національної спілки журналістів України, член Національної спілки кінеметографістів України;

М. БАГРІЙ-ШАХМАТОВА, журналіст, депутат міської ради, член НСКУ;

Л. БУРЛАКА, заслужений діяч мистецтв, оператор-постановник х/ф “Місце зустрічі змінити не можна” ;

С. ГОВОРУХІН, кінорежисер, сценарист, актор, народний артист Росії, заслужений діяч мистецтв України, депутат Державної Думи Росії;

М. ГОРНОСТАЛЬ, актор, заслужений артист України, член Національної спілки кінематографістів України;

М. ГУБЕНКО, актор, режисер, сценарист, народний артист СРСР, народний артист Росії, громадський діяч;

Б.ДУБЧАК, голова Спілки ветеранів Афганістану м. Одеси, депутат міської ради ІV скликання;

А. ДУДА, соліст Одеського оперного театру, народний артист України, голова Національної спілки театральних діячів України;

О. ЖЕГАЛОВ, режисер, продюсер;

З. КАЗАНЖИ, журналіст, член Національної спілки журналістів України;

Є. ЛІВШИЦЬ, капітан 1-го рангу, голова “Асоціації моряків-підводників ім О.І. Маринеска”;

Т. ЛІПТУГА, директор Одеського літературного музею, заслужений працівник культури;

Б. ЛИТВАК, голова Одеського обласного фонду реабілітації дітей-інвалідів “Майбутнє”, директор ДЮСШ олімпійського резерву, депутат Одеської міської ради;

Я. ЛУПІЙ, кінорежисер, народний артист України, заслужений діяч мистецтв України, в.о. голови Одеської організації Національної спілки кінематографістів України;

Є. МАРЦЕНЮК, журналіст-кінознавець, член Національної спілки кінематографістів України;

В. ОПЛАЧКО, генеральний директор “Інтерброкер”, фотохудожник, член Національної спілки фотохудожників України;

Л. ПАВЛОВСЬКИЙ, режисер Одеської кіностудії, член Національної спілки кінематографістів України;

І. ПОКРОВСЬКИЙ, тележурналіст, директор телеканалу “Нова Одеса”;

М. РЕВА, скульптор, член Національної спілки художників України, член виконавчого комітету міської ради;

Ю. РАБОТІН, голова Національної спілки журналістів України в Одеській області;

І. РОЗОВ, журналіст, член Національної спілки журналістів України;

О. ШКОЛЬНИК, актор, народний артист України;

Д. ШПИНАРЬОВ, керівник 1-ї Української ліги КВК;

Л. УДОВИЧЕНКО, актриса, народна артистка Росії;

Є. ЖЕНІН, член Міжнародної гільдії кінокритиків.