У постійних комісіях облради питання, які вимагають вирішення

Відбулося третє засідання постійної комісії обласної ради з питань забезпечення прав людини, свободи слова та інформації під керівництвом Валерія Сергачова.

Спочатку члени комісії заслухали доповідь Дмитра Яремчука. Сьогодні Дмитро Никифорович працює в одній із медичних установ Одеси, а у нещодавньому минулому був керівником Балтського військового госпіталю. Про подальшу долю цього госпіталю, власне, і йшлося. Після розформування військової частини, до якої він належав, цей медичний комплекс вдалося законсервувати й зберегти від розбазарювання. Потенційні можливості його досить високі. У стаціонарному стані він може обслуговувати до 120 пацієнтів, в той же час відзначається значною мобільністю й автономністю. Так, під час зледеніння 2000 року госпіталь цілих 40 днів працював на дизельних генераторах. Зараз цей об'єкт перебуває в законсервованому стані на території місцевого монастиря, але така ситуація не може тривати нескінченно.

На думку Дмитра Яремчука, госпіталь міг би стати прекрасною міжрайонною медичною установою, яка обслуговувала б усю північ області.

За даними, які він навів, у семи найближчих від Балти районах Одещини мешкає 28 тисяч ветеранів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій, пенсіонерів МВС, інших силових структур. Це саме ті категорії населення, які могли б стати потенційними пацієнтами госпіталю. Зараз усім цим людям, щоб одержати лікування, доводиться добиратися не за одну сотню кілометрів до Одеси. Пропозиція ж Дмитра Никифоровича полягає ось у чому: передати госпіталь на баланс місцевої районної ради. Крім підвищення якості медичної допомоги населенню, це дозволило б ще й вирішити проблему працевлаштування колишніх працівників госпіталю. Майже усі вони (а це близько 100 чоловік) стоять зараз на обліку в центрі зайнятості. Каменем спотикання у цій ситуації залишається питання фінансування. На рік воно має становити близько мільйона гривень. Балтська районна рада зі свого боку готова виділити з цією метою 200 тисяч. Можливо, вдасться задіяти допомогу з інших районів, населення яких також буде обслуговуватися. Ще частину коштів госпіталю вдасться заробити самостійно, надаючи допомогу іншим (не пільговим) категоріям населення. Але, як кажуть, все це ще писано вилами по воді. Серйозні розрахунки відсутні, а ухвалювати таке відповідальне рішення без них – просто може викликати неприємності. Тут потрібно відзначити, що у попередні роки розглядалися й інші, альтернативні варіанти використання об'єкту. Наприклад, обласне управління охорони здоров’я пропонувало розмістити на базі госпіталю протитуберкульозний диспансер. Але за санітарними нормами (поблизу розташовано три школи, базарна площа та ін.) це виявилося неможливим. Розглядався також варіант передачі майна госпіталю на баланс Центральної районної лікарні. Але у цьому разі втрачається територія й не вирішується питання працевлаштування працівників. Пропонувалося також передати госпіталь на баланс Міністерства з надзвичайних ситуацій, але тут теж, як кажуть, «не склалося». Сумнів викликав стан приміщення (колишнього монастиря), де розташований госпіталь. Хоча, як запевняє Дмитро Яремчук, майже метрові капітальні монастирські стіни простоять ще сотню років і будуть мати потребу тільки у косметичному ремонті.

– Основна проблема полягає в тому, що дотепер ця ситуація відстежувалася, переважно, шляхом листування або телефонних переговорів, – говорив Дмитро Яремчук. – Гадаю, що варто вивчити її на місці.

До цієї слушної думки прислухалися. З даного питання вирішено створити спеціальну тимчасову комісію. До неї мають увійти не тільки медики, але й будівельники (що проведуть експертизу будинку), представники церкви (які підтвердили б відсутність претензій на колишню культову споруду), працівники управління соціального захисту тощо. Питання досить серйозне. Якщо звернутися до українського досвіду, то частина подібних госпіталів попросту припинила своє існування. Але є й позитивні приклади (у Слав’яногорську, Івано-Франківську та ін.), де колишні військові госпіталі успішно трансформувалися у нові медичні установи й надають послуги населенню. Наскільки актуальний і прийнятний цей варіант для півночі Одещини? Почекаємо висновків комісії.

Наступним на порядку денному постало питання про роботу Одеської державної телерадіокомпанії. З доповіддю на цю тему виступила директорка ООДТРК Жанна Мазицька.

Основні тези виступу Жанни Анатоліївни могли б виглядати таким чином:

– у 2004-2005 рр. в обласному бюджеті було передбачено програму розвитку Одеської обласної телерадіомережі, але, на жаль, вона не фінансувалася;

– комерційні доходи ООДТРК від рекламної діяльності використовувалися на виплату заробітної плати, що зросла, та погашення комунальних платежів, які теж не стоять на місці;

– компанії вдалося розширити мовлення з 12 до 24 годин на добу, одержати 11 ліцензій на мовлення у різних районах області, а завдяки залученню спонсорських коштів придбати необхідні для цього передавачі. Але для того, щоб оплачувати ОРТПЦ (передавальному центру) цю трансляцію, потрібні додаткові кошти. Використання ж нових технологій (супутникового зв'язку тощо) для більшого охоплення мовлення на регіон спричинить нові витрати, які мають бути передбаченими в обласному бюджеті. А головне – не просто передбаченими на папері, але й реально виплачуватися.

У цілому ж члени комісії зійшлися на тому, що основними пріоритетами в роботі Одеської державної телерадіокомпанії на найближчий час мають стати пошук джерел фінансування (як державних, так і комерційних), а також залучення новітніх технологій.

У ході засідання голова постійної комісії Валерій Сергачов також проінформував колег про ситуацію із звертаннями громадян.

Намічається цікава тенденція: від 70 до 80% подібних звертань пов'язані із роботою правоохоронних органів. Але якщо одеські міліціонери давали роз'яснення з кожного такого випадку, то представники прокуратури й СБУ подібні звертання поки що проігнорували. Керівник постійної комісії Валерій Сергачов ухвалив рішення – вдруге направити їм депутатський запит.

Выпуск: 

Схожі статті