До масової сівби озимих зернових культур залишився практично один тиждень. А ситуація складається так, що на черговому засіданні колегії Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації довелося знову бити тривогу, нагадувати начальникам райсільгоспуправлінь, представникам агрослужб усіх рівнів прописні істини, що набили оскомину, і про необхідність виконання своїх прямих службових обов’язків.
ЩО ПОСІЄШ…
Споконвіку сівач суворо дотримувався трьох заповідей: чудове насіння, добре підготовлений ґрунт і знаряддя праці для проведення сільгоспробіт.
Сьогодні ж з’явилися “аграрії на годину”, які взагалі почали ігнорувати відомі вимоги агротехніки або виконують їх знехотя, ніби з примусу.
Почнемо з підготовки насіння. Його до осінньої сівби необхідно мати близько 130 тисяч тонн. Це без страхового фонду, на який слід додати ще 15 відсотків. У кількісному плані всього є, навіть з лишком. Але, щоб засипаний насіннєвий матеріал не виявився своєрідним котом у мішку, потрібно, насамперед, перевірити його у державній насінницькій інспекції на схожість і за іншими параметрами, які визначають його кондицію. Агрономи старшого покоління цієї заповіді дотримувалися свято. І квапилися після перших зауважень виправити становище. А при нагоді – терміново закупити або обміняти на стороні своє товарне зерно на елітне насіння або насіння першої-другої репродукції.
А що ж зараз? Слово честі, вже незручно вкотре повторюватися і нагадувати прописні істини дипломованим менеджерам від сільського господарства. І, все ж, через низький рівень роботи фахівців райсільгоспуправлінь і тих же державних насіннєвих інспекцій в області забезпеченість кондиційним насінням становить 63,1 відсотка від потреби. І хто ж не квапиться перевірити наявний насінний матеріал? Це Красноокнянський, Кодимський, Любашівський, Іванівський і Татарбунарський райони, де названа цифра удвічі-утричі нижча.
Невже знову повториться торішня історія? Багато хто тоді використовував з цією метою товарне зерно низької кондиції, за що поплатилися у поточному році дуже низьким врожаєм.
Але це один бік проблеми. Інший полягає у тому, щоб працювала сама система насінництва. Для цього в області є всі можливості. Є три так званих оригінатори з виробництва оргінального насіння нових сортів, 24 господарства з вирощування елітного насіння і 122 – з виробництва того ж насіння першої репродукції. До перших двох підрозділів претензій особливих немає, вони свої намічені програми успішно здійснюють. А ось далі справа рухається з великими потугами. Деякі господарства при цьому посилаються на відсутність грошей для купівлі елітного насіння та інші труднощі.
Але вся справа у тому, що купівля елітного насіння частково компенсується державою. В результаті нескладних розрахунків можна переконатися, що господарству таке насіння коштує дешевше за товарне зерно. Не вірите? Ось ці найбільш нескладні розрахунки. Елітне насіння відпускається залежно від сорту по 1300 – 1500 гривень за тонну. Компенсація становить 790 гривень. Таким чином, господарство оплачує зі своєї каси лише різницю в 500 – 700 гривень, а товарне зерно III – IV класу сьогодні реалізується майже по 800 гривень. А для найбільш непокірних ще повідомимо, що сівба елітним насінням – це ще збільшення врожаю на 4 – 6 центнерів з гектара.
Доводиться вкотре повторювати прописні істини, тому що їх ніяк не второпають фахівці деяких райсільгоспуправлінь та сільгосппідприємств. У Березівському, Великомихайлівському районах досі не закуплено жодної тонни елітного насіння. А в Ананьївському, Болградському, Кодимському, Ізмаїльському, Овідіопольському всього 20 – 30 відсотків від прогнозованих потреб.
Отож у дзвони тривоги все-таки доведеться вдарити.
НА ГОЛОДНОМУ ПАЙКУ
Під майбутній врожай озимих зернових культур необхідно підготувати майже 700 тисяч гектарів землі. Причому бажано за три тижні до початку сівби. Ці терміни вже настали. А цілком підготували ґрунт під сівбу озимих лише шість районів.
На півночі області, звідки починається посівна кампанія, баряться з підготовкою ґрунту в Ананьївському і Котовському районах, а на півдні – в Арцизькому, Ренійському, Білгород-Дністровському.
Як кажуть, завтра потрібно запускати агрегати, а необхідні площі оранки ще зайняті то силосною кукурудзою, то іншими, ще не прибраними культурами. Все це ще одна ілюстрація до того, що повсюдно порушено систему сівозмін, добору найсприятливіших попередників.
Можливо, в окремих районах думають компенсувати цей недолік за рахунок внесення необхідної за науковими розрахунками кількості мінеральних добрив? Як би не так! Вже заздалегідь у прогнозах стоїть цифра втричі менша за ту, що просять поля. Але і цього підживлення посіви не побачать на багатьох полях Ананьївського, Білгород-Дністровського, Біляївського, Любашівського, Ренійського і, на жаль, багатьох інших районів. А коли це негативно позначиться (а інакше і бути не може!) на врожайності тих же озимих зернових культур, одразу ж знайдуться десятки виправдань і посилання на об’єктивні причини.
Звернімо увагу ще на одну сумну деталь. Вчені, фахівці все голосніше і не без підстав говорять про деградацію орної землі, про втрату її родючості. На жаль, сьогодні ще дуже багато таких “господарів” землі, які прагнуть взяти у неї все, нічого не витрачаючи на відновлення родючості. Така система існувала ще 200 років тому. Довівши землю до повного виснаження, селяни перебиралися на інші ділянки, розчищаючи їх від чагарників і дерев. Нам перебиратися нікуди.
А МИ ПРОСО СІЯЛИ…
Вже якось стало звичним, що після напружених жнив зернових колосових робота на полях затихає, ведеться дуже повільними темпами. А тут ще затяжні дощі, дуже, до речі, потрібні для посівної.
Але якщо комусь у районі нагадаєш, що в нього на полях стоять незібраними і силосна кукурудза, і просо, і гречка, й інші круп’яні культури, то у відповідь чуєш образливі слова: “Ви що, не бачите, що на вулиці дощ!”.
Нагадаємо агрономам, якщо багато хто з них не хоче дружити з наукою, що вегетаційний період гречки і проса становить 80 – 90 днів, отже, за всіма розрахунками ці культури повинні бути зібрані до початку вересня. Інакше – великі втрати. І вони справді досить значні. Про це можна судити за тією ж врожайністю, яка зазначається в оперативних зведеннях – 7,5 – 10,5 центнерів з гектара. Та 90 центнерів кукурудзяної маси – сухі стебла. Ото вже справді курям на сміх. Сподіватимемося, що це просто помилка у зведенні, і вона має оперативний характер.
…З усього великого фронту осінніх польових робіт ми вибрали кілька найбільш “кричущих” моментів, щоб зосередити на них увагу тих, кому довірено долю сьогоднішнього і майбутнього врожаю. От чи зроблять керівники господарств із сказаного необхідні висновки?
Відверто кажучи, в це не дуже віриться. Тому що про це говорено і писано вже багато разів. У тому числі і в нашій газеті. Але ситуація на краще змінюється дуже повільно.
І вона сама собою не покращиться, якщо за справу по-справжньому не візьмуться фахівці сільського господарства всіх рівнів. Не стануть душею вболівати за землю-годувальницю, за хліб насущний.
Але керівники райсільгоспуправлінь, які виступали на колегії, дали мало для цього надій. Ось і представник з Ананьїва Федір Степанович Кузя, нітрохи не бентежачись після обвальної критики, зазначив, що в них все добре, і вони тільки “трішечки” недопрацьовують. Недопрацьовує багато хто і не “трішечки”, а досить відчутно, що і позначається негативно на стані справ. Висновок один: треба зміцнювати виконавську дисци-пліну, суворіше питати з тих, кому довірена доля матінки-землі.
