З Євгеном Лукашовим, людиною найрізноманітніших захоплень і зацікавлень, я познайомився років із тридцять тому в художній майстерні Артура Тертер’яна, розташованої серед таких же майстерень у дворі будинку № 21 по вулиці Івана Буніна в Одесі. Там працювало багато художників, що уславили наше місто за його межами. Когось нема, а хтось розбрівся по світах. Тертер’ян творить у Нью-Йорку, періодично наїжджаючи до Одеси, подружжя Кармалюків – Галина та Юрій – емігрували до Ізраїлю, де заснували в Натанії успішну й понині керамічну фабрику. А серед закоханих у місто вірних йому аборигенів і посьогодні творить художник і скульптор Алік Мірзоєв, що створив знаменитий одеський дворик по вул. Пушкінській, у минулому, до того ж, відомий спортсмен, майстер спорту СРСР із боксу...
Тертер’ян у ті незапам’ятні часи славився своїм литвом під старовину у вигляді канделябрів, оправ для дзеркал, настінних годинників, люстр і виготовленням модних тоді карбувань із видами Одеси. Тут завжди було повнісінько богеми, з різноманіття якої вирізнявся акуратно одягнений, добре вихований молодий чоловік, з благообразною борідкою й уважним поглядом проникливих очей.
Це був мистецтвознавець Євген Отарович Лукашов.
Своїм вихованням Лукашов, що зріс без батька, багато в чому завдячує матері – Констанції Феліксівні, прима-балерині та балетмейстерці уславлених ансамблів Ігоря Моїсеєва та Павла Вірського, яка була великим другом сина з його малих років, залучала його до мистецтва. Лукашов закінчив балетну та музичну школи, Московський інститут культури, і надалі багато й успішно працював піаністом у філармонії, диригентом естрадних оркестрів, керував будинками культури.
Народився Лукашов у будинку, розташованому навпроти музею західного та східного мистецтва, у дворі якого мешкали та працювали багато відомих одеських художників. Дружба з ними прищепила йому любов до живопису. Друзі дарували йому свої картини, і поступово він захопився колекціонуванням творів мистецтва, і це захоплення згодом стало головним у його житті. Згодом Лукашов став власником великої колекції живопису та відомим в Одесі колекціонером і мистецтвознавцем. Його часто запрошують на відкриття персональних виставок як в Одесі, так і в інших містах. За пропаганду творчості одеських художників Лукашову було присвоєно звання “Почесний член Національної спілки художників України”.
Багато років тому Лукашов, відпочиваючи в Коктебелі, був зачарований випадково знайденими на Карадагу каменями, у яких на зрізах природним шляхом сама природа створила зворушливо гарні картини. Відтоді, перебуваючи в гастрольних відрядженнях, куди б його не заносила доля артиста, чи то до Криму, чи до Північного Уралу, республік Закавказзя, Бурятії чи півострову Ямал, або ж до віддаленого на багато тисяч кілометрів величезного Хабаровського краю, – всюди він відвідував родовища самоцвітів і привозив із собою до рідної Одеси камені, що йому сподобалися. Колекція більшала, її експонували на ВДНГ СРСР, у Болгарії, Югославії, в Нікарагуа та багатьох інших країнах близького й далекого зарубіжжя. 1996 року Указом Президента України музейній колекції каменів Лукашова було надано статусу “Народний музей самоцвітів”, до речі сказати, єдиного такого музею в Україні. Музей цей постійної експозиції не має, і його експонати виставляються лише тоді, коли до Євгена Лукашова, його власника й директора, звертаються з проханням про організацію виставок різні офіційні особи.
До знайомства з колекцією каменів я й не підозрював, що від гірських порід аметисту, гірського кришталю або агату може линути сяйво не менш сліпуче та загадкове, ніж від коштовних каменів, таких як, скажімо, діамант... А ще мені здалося, що від самоцвітів Лукашова, крім сяйва, лине ще й якесь незвичайне тепло, можливо, всотане ними з його великого й гарячого серця...
У розмові з друзями Євгена Отаровича, багато хто неодмінно характеризує його людиною щедрої душі. Своїми каменями-самоцвітами, живописними картинами, рукописами та малюнками з особистих колекцій він ділиться з колекціонерами-початківцями, дарує їх місту. До різних музеїв міста Лукашов подарував понад 300 експонатів, чим здобув собі популярність мецената. 1994 року його стараннями було засновано іменну стипендію імені Лукашова для обдарованих дітей.
Багато часу заслужений працівник культури України Євген Лукашов віддає громадській роботі, бере участь у складі журі в різних міських заходах і конкурсах. Будучи православним християнином, Лукашов частий гість у монастирях. Він їм дарує зі своєї колекції рукописи та ікони. Свято-Архангело-Михайлівському жіночому монастирю подарував концертний рояль. Вище духівництво оцінило його заслуги перед церквою, нагородивши 2001 року орденом “Різдво Христове”. А “за вагомий внесок у розвиток культури, багаторічну плідну працю та високу професійність” Указом Президента України Євген Отарович Лукашов був нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.
Він і зараз такий самий, як і багато років тому, рухливий і енергійний, активний учасник міського культурного життя.
Нещодавно я зустрів Лукашова в Арт-галереї Спілки художників. Євген Отарович прийшов сюди замовити раму для однієї зі своїх картин, яку він збирався подарувати на ювілей одному з наших іменитих земляків. Я зібрався був обговорити з ним достоїнства цієї картини, але Лукашов чемно зупинив мене:
– Поговоримо про це іншим разом, вибач, дуже кваплюся на відкриття нової експозиції в музеї нумізматики…
