Михайло Кирилович Плачков, директор Болградського відділення Ощадбанку, як і всі мешканці села Криничне, на ногах зі сходу сонця. Вдихаючи тонкий аромат квітучих троянд, фінансист із задоволенням поливає овочеві грядки. Кущики баклажанів, перцю, помідорів ледве тримають важкі плоди. Солодким соком налилися тугі качани капусти. Сорти – добірні!
Водяний пил, що піднявся над грядками, ранкове сонце прикрасило кольорами веселки. Милуючись ще одним дивом природи, господар згадує гостей із Києва, яких нещодавно приймав у себе вдома. "У вас тут, у Криничному, рай!", – не переставали повторювати мешканці столиці.
Будинок кожного поважаючого себе криничанця – повна чаша. Інакше бути не може. Інакше соромно перед сусідами. Ось і Михайло Кирилович облаштував свою фортецю. Не кожний міський житель має такі зручності: душ із гарячою водою, сауна з парною та басейном. Працю господині полегшують пральна машина-автомат, різні кухонні пристосування. Містка морозильна камера позбавила від необхідності робити багато закруток – овочі, фрукти та ягоди заморожуються у свіжому вигляді. Є на подвір'ї своя артезіанська свердловина – все більше мешканців Криничного віддають перевагу автономному водопостачанню.
Зробивши звичну ранкову "зарядку" у городі, Михайло Кирилович виїжджає до Болграда, на роботу.
Рух на трасі інтенсивний, адже багато криничанців працюють у райцентрі, обіймаючи різні посади. У Болграді жартують: можливо, районний адміністративний центр перенести до Криничного?
Коли шість років тому Михайлу Кириловичу запропонували очолити відділення банку, за установою значилося 70 тисяч гривень збитків. Перед новим керівником поставили завдання – скоротити до 40 тисяч. Однак відділення спрацювало із прибутком. Рік у рік показники зростають. Цього року, говорить М.К. Плачков, колектив планує одержати близько 400 тисяч гривень прибутку.
Кілька років тому банк викупив вкрай занедбаний будинок, на даху якого вже вкоренилося дерево. Капітальний ремонт – і офіс Ощадбанку став окрасою Болграда. Сьогодні кожне робоче місце обладнане сучасною оргтехнікою. Комп'ютера немає хіба що в самого директора – Михайло Кирилович подарував його лікарні на День медпрацівника.
Плачков-банкір часто виступає в ролі мецената. Допомагає Олександрівському монастирю. За старання й труди на славу Святої Церкви митрополит Київський Володимир відзначив Михайла Кириловича Грамотою. Активно працює Плачков і в ролі члена правління Фонду ім. Інзова, створеного нещодавно, але який вже заявив про себе на повний голос.
– Ми хочемо, щоб нащадки пам'ятали "дяду Інзов", який заснував Болград, допомагав болгарам і гагаузам, котрі одержали землю від російського царя, облаштуватися в бессарабських степах, – говорить Михайло Кирилович. – Триває робота над книгою про генерала Інзова, на видання якої потрібно вишукати близько 27 тисяч гривень. Але я впевнений: кожний, хто вкладе гроші, одержить віддачу добром.
…Біля дверей банку з ранку чимало людей. Останнім часом особлива увага приділяється клієнтам – фізичним особам, які охоче беруть кредити. Ремонт і купівля житла, придбання автотранспорту або побутової техніки – усе це стало доступним за допомогою банку. Кредитування фізичних осіб – справа заморочлива, але М.К. Плачков не втомлюється повторювати своїм співробітникам: "Наш банк – народний, і ми повинні йти в народ".
– Ощадбанк – єдиний у Болградському районі банк, який має відділення у кожному населеному пункті району, – розповідає Михайло Кирилович. – Будь-який сільський мешканець без проблем може оплатити комунальні послуги, зробити або одержати переказ. Я переконаний: інфраструктуру на селі треба розвивати. Ми плануємо мережу своїх філій не тільки зберегти, але й вдосконалити. Хочемо купити окремі приміщення в селах Табаки, Василівка, Нові Трояни – щоб людям було зручно, щоб обслуговування було на рівні сучасних вимог. Останнім часом все активніше користуються нашими послугами пенсіонери. Якщо у позаминулому році ми обслуговували 2 тисячі людей похилого віку, то зараз – 5 тисяч, а це кожний четвертий пенсіонер району.
Не секрет, що банки працюють в умовах жорстокої конкуренції. Проте нині Плачкову та його команді вдалося значно збільшити число клієнтів – юридичних осіб.
– Коли я прийшов у банк, Болградське відділення обслуговувало тільки вісімнадцять юридичних осіб. Сьогодні їх – близько трьохсот. Я вважаю, що ми залучаємо клієнтів порядністю, обов'язковістю й оперативністю в роботі.
Напевно, не можна скидати із рахунків і авторитет керівника. Свого часу М.К. Плачков 27 років пропрацював у споживкооперації: будував у селах магазини, очолював заготконтору, що була однією із найбільших та найуспішніших не тільки в області, але й країні в цілому. Вміння працювати із людьми, організувати у чітку систему непрості процеси – це не кожному дано.
…Вечір. І знову вдома. Михайло Кирилович заганяє до гаража машину. Сьогодні важко повірити в те, що Плачков виріс без батька, працював у колгоспі причіплювачем, помічником комбайнера, їздив за комсомольськими путівками збирати врожай у віддалених куточках країни – життєвий шлях легким не назвеш.
Криничанці – народ особливий. У них в пошані праця, добробут, сім’я з її неминущими цінностями, традиціями й звичаями. М.К. Плачков – тільки один із багатьох, який зумів працею облагородити ту ділянку землі, на якій живе.
10 вересня Криничне, засноване у 1813 році болгарськими переселенцями, відзначило свято – День села. Для кожного криничанця – це велика подія. Ті, хто мешкають і працюють у великих містах, намагаються обов'язково приїхати додому – щоб побути у рідних стінах, побачити любих серцю людей, осінити себе хрестом, дивлячись на куполи відродженого храму, вклонитися могилам предків. У кожного криничанця – своя дорога. Але стежці до малої батьківщини, до джерела, ніколи не зарости.
