Цілком у дусі романтика та мандрівника Костянтина Георгійовича Паустовського відзначили шанувальники письменника 70-річчя виходу у світ його повісті «Чорне море». Присвячена цій події міжнародна конференція відбулася на борту теплохода «Южная Пальмира» під час круїзу Одеса – Стамбул – Одеса.
ЧОРНЕ МОРЕ, БІЛИЙ ПАРОПЛАВ
Розповідь про цю подорож просто неможливо не почати зі слів вдячності на адресу тих, завдяки кому вона відбулася. Ідея належить голові Літературного товариства «Світ Паустовського» і завідувачу музею К.Г. Паустовського на Чорноморській вулиці в Одесі Віктору Івановичу Глушакову. Підтримала її міська влада, зокрема начальник управління з питань культури та мистецтв Роман Бродавко. Меценати-спонсори проекту – керівники судноплавної компанії «Укрферрі» Олександр Курлянд (президент), Роман Моргенштерн (комерційний директор). Доречно відзначити, що серед пріоритетів діяльності компанії – підтримка проведення у рамках круїзів подібного роду акцій та заходів.
«Южная Пальмира» чудово пристосована для цього! У розпорядженні учасників форумів – конференц-зала та інші відповідні приміщення. Фахівці, які працюють на судні, безвідмовно допомагали розібратися із мультимедійними проекторами та іншими «технічними досягненнями». Екіпаж люб'язний та уважний. Практично, учасникам нашого зібрання йшли назустріч стосовно найрізноманітніших прохань та побажань. Хочете зустрітися із капітаном? Будь ласка! І Ігор Миколайович Іванов, вийшовши за рамки особистого регламенту, захоплено розповідав про Чорне море та його проблеми. Бажаєте побувати в святая святих корабля на капітанському містку й у машинному відділенні? Жодних проблем! Окреме «спасибі» культорганізатору «Южной Пальмиры» Олегу за проведену ним для учасників конференції оглядову екскурсію по Стамбулу – оригінальну, насичену й за помірну плату. Свою частку подяк у книзі відгуків, частково у віршованій формі, одержали й працівники ресторану.
Було доброзичливим і Чорне море, виявивши себе справжнім Понтом Евксинським. А в попередній круїз, за свідченнями очевидців, «дуже штормило»… Листопад, час штормів на Чорному морі, подарував «вікно» – кілька чудових днів. Це не означає, що був штиль, – але якщо й штормило, то не дуже…
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ЧОРНОГО МОРЯ
Відрекомендування учасників конференції почнемо з гостей. Найчисленнішою була московська делегація: директор Центру музею К.Г. Паустовського І. Комаров та наукова працівниця музею А. Комарова, головна редакторка журналу «Мир Паустовского», письменниця Г. Корнилова, член редколегії журналу, письменник М. Холмогоров. Із Харкова приїхала керівниця літературного товариства «Золотая Роза» Н. Акімова, із Миколаєва – авторка книги про лейтенанта П.П. Шмідта, журналістка А. Виноградова. У Стамбулі в засіданнях конференції взяв участь турецький вчений доктор Ч. Занбак. Серед одеситів були члени товариства «Світ Паустовського», музейні працівники, вчені, журналісти, художники – В. Глушаков, І. Глушакова, М. Грейнер, В. Азар’єв, М. Соколова, О. Куценко, Г. Кіяновська, Г. Божко, І. Саврасова, А. Крисілов, Ю. Работін, С. Крижевська, Н. Бржестовська, В. Коваль – усіх не перелічити...
На жаль, не змогли поїхати відомі вчені, чия діяльність безпосередньо пов'язана із Чорним морем, – Ю. Зайцев, В. Михайлов, Б. Александров, але їхні цікаві глибокі виступи на прес-конференції, яка відбулася перед відплиттям «Южной Пальмиры», задали тон усій акції.
Привернути увагу не лише до конкретного твору К.Г. Паустовського та його творчості в цілому, але й до проблем Чорного моря, – так визначили основну мету конференції її організатори й учасники, а щоб зробити надбанням громадськості її матеріали, планується видати науковий збірник.
І це буде цікаве, захоплююче читання! Повість «Чорне море», така «проста», на перший погляд, виявилася багатошаровою, багатогранною, загадковою. Кожний із доповідачів побачив у ній своє, але в одному всі були єдині: це художня енциклопедія Чорного моря! Костянтин Георгійович Паустовський створив унікальний твір, який не потрапляє під жодне жанрове визначення! Історичний та науково-популярний, пригодницький та ліричний, художній та документально-біографічний і... кризовий та етапний, у певному розумінні, для самого письменника. Практично всі учасники конференції говорили про те, що перечитуючи знову «Чорне море», виявляли в ньому щось нове, непомічене колись. І важко не погодитися із художницею Світланою Крижевською: «Це твір, до якого повертаєшся все життя».
А Костянтина Георгійовича Паустовського одностайно назвали «першим екологом». В усякому разі, він був одним з перших, хто стурбувався долею не лише Чорного моря, але й Таруси, Мещерської сторони, – письменник не міг байдуже ставитися до наслідків стосунків людини з Природою. У своїй повісті Паустовський писав про жука-червицю та «філофорне море», а через сімдесят років вчені констатують – зникла червиця, зникло «море»... Здавалося б «дрібниці» – жуки, водорості, але в наявності порушення екобалансу. Сумний реєстр втрат можна продовжити...
Чорне море як величезний живий простір, який не тільки роз'єднує, але й з'єднує береги, колиска чудових, великих міст, Чорне море як дорогоцінний дарунок, який нам необхідно берегти, – таким з'являється воно в повісті улюбленого письменника-романтика, що за 70 років не втратила своєї актуальності.
У рамках конференції відбулися презентації книг «Лейтенант Шмидт (Красный адмирал)» – мемуари Євгена Шмідта, та «Українська мова – мова єднання» Ю. Работіна. Також було ухвалено Звернення до державних та громадських організацій країн Чорноморського басейну. Всі учасники конференції були одностайні у тому, що необхідно приділяти велику увагу вивченню творчості К.Г. Паустовського в школі, у зв'язку із чим було вирішено звернутися із відповідними пропозиціями до органів освіти.
«ТУРКИ ПЕРЕДБАЧАЮТЬ ПОГОДУ ПО ХМАРАХ»
Так співпало, що у Стамбулі ми опинилися 8 листопада. У день, коли, як писав Костянтин Паустовський у повісті «Чорне море», у всіх кав'ярнях Анатолійського узбережжя збираються турки-мореплавці, довго радяться і, зрештою, повідомляють погоду на зиму. І це найточніший прогноз, а передбачають вони погоду по хмарах. Звичайно, важко сказати, чи збереглася ця традиція через сімдесят років, але для нас, учасників конференції, день зустрічі із Стамбулом був символічним.
…Усі захоплені відгуки про Стамбул, які довелось читати й чути, – чиста правда. Напевно, він здатний скорити навіть досвідчених туристів, які відвідали найгарніші міста світу. Та й не в красі, як такій, у традиційному розумінні цього слова, справа... Є в цьому мегаполісі щось, що дозволяє відчути себе... як вдома. Тобто, простір незнайомого міста, жителі якого говорять абсолютно чужою мовою, не пригнічує. Для нас же, мешканців приморської Одеси, Стамбульська гавань, набережна, – ніби просто інший берег моря, який зовсім близько, за Босфором...
В акваторії Стамбульського порту жваво з ранку до пізнього вечора – катери («морські автобуси») постійно курсують між європейською та азіатською частинами міста. Стамбульці «добираються» в них на роботу – ціна квитка, до речі, така ж, як на трамвай, який у Стамбулі швидкісний, суперсучасний. (Але є й «ностальгічний трамвай» – коротким маршрутом у старій частині міста «бігають» вагони, побудовані на початку ХХ століття.) Напрошується порівняння із Одеською затокою – не на користь останньої... Характерна прикмета набережної та Галатського мосту – рибалки, які, теж з ранку до пізнього вечора, стоять з вудками. Тут же, на мосту, продають свіжосмажену рибу, аромат якої навіває спогади про ті часи, коли в старих одеських дворах смажили на примусах скумбрію, бички, глосу... На набережній – ресторан за рестораном, і серед них – «Бабуся», «Дідусь», «Одеса».
…У межах газетної статті неможливо вкласти усі враження про Стамбул. Як і неможливо за два дні перебування побачити «усе» у цьому дивному місті – стільки залишилося за кадром! Стамбул – місто контрастів? Між старим і новим, Європою та Азією? Якимось чином контрасти мирно вживаються у цьому місті. Респектабельні проспекти й вузькі круті вулички (по суті, торговельні ряди), де, за нашими поняттями, двом пішоходам не розійтися, а в Стамбулі спокійно, без нервів та прокльонів, розходяться пішоходи, автомобілі й візки, доверху навантажені товарами.
Схоже, у Стамбулі, як у Греції, «є все», але, перш ніж щось купити, неодмінно торгуйтеся – і ціна може впасти у десять разів! Стамбульці терпляче пояснять, як дістатися до потрібного вам місця, – на суміші англійської та «мови жестів». Щоб відчути зв'язок часів і континентів, можна на морському автобусі вирушити із Європи до Азії (двадцять хвилин плавання по бухті Золотий Ріг)… Або посидіти в затишному «Орієнт-кафе» на старому вокзалі, куди прибував свого часу увічнений Агатою Крісті «східний експрес». Кафе – у стилі «ретро», на стінах – картини й фотографії «на тему експресу». Стамбул – місто контрастів: він не відстає від часу і зберігає минуле.
