5 грудня у новостійній програмі телекомпанії «Інтер» оприлюднено сюжет її власного кореспондента в Одеській області Ю. Селіванова, де Одеська залізниця названа учасником конфлікту з міськими властями з приводу розміщеної на її території «смертоносної» реклами. Пропоную читачам повну розшифровку сюжету, адже мене вчили у будь-якій суперечці бути неупередженим, вислуховувати обидві сторони, як мовиться, враховувати думку всіх. Важко уявити, щоб журналіст був просто перехожим з блокнотом у руках і диктофоном у кишені. Отож, читачі можуть проаналізувати кожне слово, порівняти факти і зробити висновки. Напевно, це і є те, що називається «газетним підходом» до справи.
У кожній професії, висловлюючись поетичною мовою, власна гордість. Журналісти просто зобов’язані представити факт яскраво, помітно. І при цьому, щоб підтвердити свої титули, іноді забувають про достовірність, про те, що кожне слово потрібно перевіряти, адже воно – не відома нам пташинка.
Отже,
РОЗШИФРОВКА НОВОСТІЙНОГО СЮЖЕТУ ТЕЛЕКОМПАНІЇ «ІНТЕР»
05.12.2006, канал Інтер. Подробиці, 21.00
Ведуча Світлана Леонтьєва:
В Одесі реклама б’є споживача по голові – в буквальному розумінні цього слова. Тисячі рекламних щитів встановлені з порушенням правил безпеки. Після декількох нещасних випадків влада міста почала їх терміновий демонтаж.
Журналіст Юрій Селіванов:
У конфлікті міських властей Одеси з керівництвом Одеської залізниці з приводу розміщеної на її території смертоносної реклами утворилася непрохідна «службова безвихідь».
Місяць тому частина огорожі залізниці разом з укріпленими на ньому рекламними щитами звалилася прямо на голови перехожих. Одна людина загинула, інша одержала важкі травми. Реакція транспортного відомства була нульовою.
Оскільки стенди знаходилися на території підприємства, то і дозвіл на їх установку могло давати тільки його керівництво. Але докопатися до істини неможливо, оскільки залізничники мовчать. Після цього інциденту міська влада оголосила небезпечній для життя рекламі тотальну війну. Мер навіть пригрозив: якщо протягом місяця лад не буде наведений, службу зовнішньої реклами закриють. Чиновників двічі просити не довелося – п’ятсот «лівих» бігбордів, лайтбоксів і троллів оперативно демонтували. Але у випадку із залізницею коса найшла на камінь.
Ігор Хотін, начальник Одеського бюро естетики і зовнішньої реклами:
Річ у тому, що ми не можемо потрапити до них на територію. Це їх територія, і були випадки, коли ми намагалися, говоритимемо, демонтувати своїми силами, але ми зустрічали опір.
Керівництво залізниці категорично відмовляється коментувати ситуацію. Тим часом, небезпечні щити, як і раніше, нависають над головами перехожих.
Оксана Гороховська, інспектор Одеського бюро естетики і зовнішньої реклами:
Ось, будь ласка, стаціонарний щит 3 на 6. Зверніть увагу на те, що він, по-перше, вже злегка нахилений. Далі – подивитеся на його основу: подушка не втоплена, знаходиться в огидному стані, прогнив вже бетон.
Світлана Григорьєва, одеситка:
У будь-який момент навіть невеликий вітер – він може впасти.
Говорять, «поки грім не пролунає – мужик не перехреститься». Судячи з повної відсутності реакції керівництва залізниці, там працюють одні атеїсти.
* * *
Але повернемося до подій місячної давності передостаннього дня жовтня. Частина огорожі залізниці разом з укріпленими на ньому рекламними щитами дійсно звалилася на тротуар.
Нагадаємо, того дня в Одесі розігрався справжній бурелом. Таке нечасто буває навіть у морській Одесі. І стихія зробила свою недобру справу. Вітер дув шквалистий, північний, і рекламне полотно зловило його черговий порив, немов вітрило – під прямим кутом. Постраждали двоє молодих, повних сил, людей. Гірко – один з них помер на місці. Факт, безумовно, сумний. Сподіватимемося, що винних незабаром визначить прокуратура.
Питанням “хто ж винен? – задалися і засоби масової інформації. Їм завжди не терпиться першими дізнатися відповідь. Не сперечатимемося, оперативність – якість для журналіста далеко не остання.
Відомий в Одесі і за її межами журналіст Юрій Борисович Селіванов, з невідомих причин, вірніше, про них можна тільки здогадуватися, вирішив проінформувати українського телеглядача про “непрохідну службову безвихідь” в “конфлікті” між міською владою і керівництвом Одеської залізниці в питаннях контролю якості рекламоносііїв.
На одному з одеських каналів пан Селіванов веде аналітичну програму “Бекграунд”. Мало хто з телеглядачів здогадується, що в перекладі з англійського “бекграунд” означає “підоснова”, а ще – “задній фон”, “залишатись у тіні”. Автор передачі показує свою здібність до аналітики. А ось у випадку із станційними білбордами… До речі, про цей американізм. Дослівно білборд – рекламний щит”. Але нашим доморослим бізнесменам більше до вподоби “бігборд”. Не філологи…
За словами автора сюжету, залізничники закрилиcя від схвильованої публіки стіною мовчання. Реакція на трагедію нібито була нульовою. Але чи так це насправді?
Буквально наступного дня після того, що трапилося, заступник начальника дороги з кадрів та соціальних питаннь Юрій Гоголенко на прес-конференції ввів представників всіх ведучих обласних і центральних мас-медіа в курс справи. Рекламний щит на огорожі встановлений самовільно. А саме – 25 жовтня, тобто за п’ять днів до того, як трапилося “НП”.
Стенди виявили, хотіли зняти, але не встигли здійснити свій намір. Природа зробила похмуре корегування.
Відомство пана Хотіна, після того, як “пролунав грім”, відразу ж виявило пару-другу сотень незаконно встановлених на території Одеси лайтбоксів, троллів і т.ін. А це ж – прямий обов’язок служби зовнішньої реклами – стежити за порядком на білбордах. Щодня і щогодини. Тоді не довелося б хреститися! Отже, хто більше атеїст, а хто менше – це ще питання!
Засобам масової інформації роздали короткий прес-реліз з поясненням причин того, що трапилося. А пояснював він наступне: суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою рекламна конструкція на огорожі залізниці була встановлена без жодних узгоджень.
Підприємець не надав на дорогу ні контрольного макету, ні необхідної документації. Він, оголошений зараз у розшук, діяв, ймовірно, виходячи з особистих уявлень про процедуру установки рекламонесучого щита. Тобто, йому просто не терпілося почати свій бізнес. Ймовірно, він йшов напролом в гонитві за йому одному зрозумілим результатом.Можливо, міркував просто – комусь можна, а мені зась? Хіба мало в Одесі усіляких нахаббудів, незаконних точок торгівлі, пересувних закусочних, що мобільно тікають від гонитви податківців? Дрібних рейдерів – достатньо.
Після трагедії залізничники буквально на ранок наступного дня перерахували на лікування потерпілого 5 тисяч гривень. І це за умови, що ніхто не довів їх провину.
Нагадаю, залізниця – державне відомство. Тут кожна копійка на рахунку, гривні не летять з-під коліс складів. Ось і займається дорога тією ж рекламою. Як покрити збитки від пасажирських перевезень, як безкоштовно перевезти льготників, яких, схоже, з кожним роком все більше і більше, а місцева влада, згідно із законом, зобов’язана компенсувати витрати дороги на ці цілі з своїх бюджетів, доводить справу мало не до суду?
Дорога витрачає час на листування і пояснення, на переконання і домовленості. Час же квапить – потрібно відновити, осучаснити все – від електрички до останньої шпали.
У дикторській підводці до сюжету сказано про декілька нещасних випадків в результаті падіння неякісної рекламної продукції. Насправді, хвала Богові, трапився тільки один. В усякому разі, особисто мені інші “НП” невідомі. Навіщо нагнітати обстановку? Можливо, “Інтер” до реклами зарахував і прогнилі одеські балкони, що обрушилися на тротуар цієї осіні? Пригадується, постраждала в результаті нещасного випадку тільки одна поважна одеситка.
Нещасливу огорожу знесли і на її місці звели нову з багатократним запасом міцності. Начальник дороги С.П. Болоболін своїм наказом зобов’язав всіх начальників станцій магістралі, керівників служб терміново провести перевірку усіх рекламних конструкцій, встановлених на їх територіях.
Дозволю собі для точності і переконливості наказову частину документа оприлюднити повністю.
Враховуючи всі обставини і виконуючи вимоги телеграми першого заступника Генерального директора Укрзалізниці від (відмітьте!) 31.10.06 р., (реакція центру транспортного відомства практично блискавична!) начальник дороги наказав:
1. Начальникам служб: вагонного господарства – Голосінському О.І., локомотивного господарства – Квітку О.Є., пасажирського господарства – Чернешенку М.М., колії – Степанову В.М., матеріально-технічного забезпечення – Таланову І.Ю., сигналізації та зв’язку – Ревуцькому В.А., енергопостачання – Суглобову О.І., будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд – Маковському С.Б., начальнику Інформаційно-статистичного центру – Атаянцу Є.С., начальникам дирекції залізничних перевезень: Одеської – Тягнірядну Ю.І., Шевченківської – Малинці М.І., Знам’янської – Казанджію В.В., Херсонської – Скірдову М.Г.:
1.1 Створити спеціальні комісії по перевірці змонтованих конструкцій на відповідність технічним нормативам, нормам техніки безпеки до введення конструкцій в експлуатацію.
1.2 Організувати під особисту відповідальність, при необхідності із залученням рекламодавців, обстеження змонтованих на підлеглих територіях рекламних носіїв на визнання їх безпечності.
Термін: негайно.
1.3 Дозволити експлуатацію змонтованих конструкцій тільки після прийняття їх спеціальною комісією за участю відповідних фахівців з оформленням документів, передбачених правилами приймання в експлуатацію об’єктів.
Термін: постійно.
А ось тут – увага! Наступний пункт наказу начальника магістралі, до речі – нового, недавно практично призначеного, багато що пояснює. А саме – для того, щоб в залізничній рекламі була повна ясність і все йшло без авралів, необхідні засоби. Простіше – гроші. Їх і передбачає цитований наказ. З нього стає ясно, що на залізниці абсолютно щиро хочуть, щоб трапилося на Середньофонтанській вулиці стало першим і останнім подібним випадком.
2. Начальнику фінансово-економічної служби Пшеченко Н.П.:
2.1. До проекту плану витрат на 2007 рік включити витрати на рекламну діяльність по обстеженню рекламних конструкцій спеціалізованими організаціями, які мають відповідний дозвіл на проектування.
2.2. Дозволити віднесення витрат на перевірку конструкцій на витрати з рекламної діяльності у 2006 році.
3. Начальнику сектору реклами Ріво А.С. при узгодженні договорів з рекламодавцями на розміщення рекламних носіїв на об’єктах залізниці вимагати від їх надання проекту на монтаж спеціальних конструкцій, розроблених або погоджених із спеціалізованою організацією, яка має дозвіл на проектування.
Термін: постійно.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника начальника залізниці Крічуна В.П.
Начальник залізниці
С.П. БОЛОБОЛІН
Ревізії піддають всі кріплення, аж до болта і гайки, умови їх експлуатації. Все, що могло привести до загрози життю і здоров’ю громадян, терміново зміцнюється, виводиться з експлуатації. І робота ця продовжується. Станцій на дорозі багато.
Для довідки – на станції Одеса – Головна встановлено 8 рекламонесучих конструкцій. На усі складено акти перевірок технічної експлуатації. Скрупульозно провели розрахунки надійності кожної рекламної споруди.
І після цього залізничників звинувачують у байдужості?
Як державне підприємство в рекламному питанні дорога діє гласно, чітко розуміє свої обов’язки перед суспільством.
А твердження Ігоря Хотіна, начальника Одеського бюро естетики і зовнішньої реклами, про опір залізничників, що чинився його відомству при спробі “своїми силами” демонтувати білборди біля вокзалу хай залишається на совісті цього чиновника і автора передачі.
Фраза відповідального міського начальника примушує здивуватися (як мінімум!) всіх, а люди ці на залізниці поважані, хто знаходився у нещасливої огорожі того дня, коли зрізали, знімали з грат усе, що навіть віддалено нагадує рекламний продукт.
Факт залишається фактом. Ніяких батальних сцен того дня відмічено не було ні в смузі відчуження, ні за її межами. А що? Якщо людина такого рангу заявляє на всю країну про “залізничний опір”, в останнє можна і повірити. Сцен всякого роду протистоянь ми на тому ж телебаченні за останні роки надивилися предостатньо, нерви на межі.
Чесно кажучи, звинувачення в байдужості зачіпає професійні відчуття працюючих на дорозі. Ну, невже комусь в голову приходить, що залізничники тільки переводять стрілки? А як же мільйони пасажирів, просто кажучи, людей? З ними потрібно працювати, враховувати їх запити і сподівання, страхувати, нарешті. Отже, залізниця – це не бездушна техніка, автоматика, потяги, що мчаться пустинними полустанками і т.ін.
Не хочу придумувати рецептів, на всі випадки життя їх не напасешся, але я б, наприклад, перш ніж виходити в ефір, заглянув до управління Одеської залізниці. Журналістське посвідчення, особливо члена Спілки журналістів, подейкують, відкриває навіть двері Букингемського палацу. І поставив би просте питання: ”А як насправді йдуть справи?”.
Управлінці – люди компетентні в будь-яких аспектах, вони ситуацією володіють і здатні відповісти на всі питання, що цікавлять журналістів, і в, так званій, справі про білборд. Адже змогли ж навіть рекламний промисел освоїти і підняти за якісь три роки.
Зрозуміло, є проблеми, але називати смертоносними щити дороги, означає піти врозріз з правдою, або у пошуках чергової “страшилки”, або на догоду чиїмсь амбіціям.
І не в цій, що претендує на сенсацію, “смертоносності” справа. Міський голова прагне і чинить вірно, упорядкувати рекламний бізнес по всіх статтях, щоб вівся він згідно за законами, так би мовити, жанру, без “клондайкової” лихоманки. Хотілося б, щоб і без наскоків, і шокуючих публіку звинувачень.
Давайте розберемося із зовнішньою рекламою якомога докладніше, без паніки і чиновницького завзяття. У залізниці для цього є сили, фахівці-інженери. Якщо необхідно, сюди запросять сторонніх експертів.
Повна відсутність реакції керівництва залізниці? Думаю, що мені вдалося довести зворотнє. Хіба хтось закрив інформацію про щити, що звалилися? Стукайте і відчинять вам. І журналістам, і чиновникам. Останні, як мені здається, або не хочуть, або не вміють бути точними.”Ми хотіли демонтувати”, – говорить шеф Одеського рекламного відомства Ігор Хотін з телеекрану. Але, пробачте – що саме, де саме, коли?
