У цього «закладу» нині досить одіозна слава, хоча знайдеться чимало людей («вдячних пацієнтів»), яким саме тут прийшли на допомогу. Йдеться про Єврейську лікарню, що на вулиці Мясоєдівській (за радянських часів – Шолом-Алейхема). Ні-ні, я не переплутала завтрашнє свято із Днем медичного працівника – Єврейська лікарня цілком заслуговує на увагу до себе як пам'ятка доброї одеської старовини.
У своїй чудовій книжці «Молдаванка. Нотатки краєзнавця» Тетяна Донцова розповідає про історію лікарні, відлік якої розпочався у перші десятиріччя існування Одеси. Вже у 1832 році орендували для Єврейського шпиталю приміщення на розі майбутніх вулиць Мясоєдівської та Госпітальної – будинок губернської секретарки Завацької. Утримання лікувального закладу здійснювалося за рахунок міської скарбниці. Пацієнтів належало за штатом – п'ятдесят чоловік, але бувало й більше. Обслуговував їх нечисленний персонал – до дванадцяти чоловік, а саме лікаря, фельдшера, бухгалтера, технічних працівників. Лікарняні умови, однак, залишали бажати кращого, – на що звернув увагу градоначальник О.І. Лєвшин, який відвідав лікарню із інспекцією. І вжив заходів: у своїй доповідній в.о. губернатора графові Палену він попросив про виділення коштів на будівництво або купівлю чималого будинку. Через кілька місяців за рахунок «міських доходів» було придбано будинок Завацької та прилеглі ділянки землі із будівлями. Через кілька років лікарню було не впізнати – настільки, що її із гордістю показували імператору Миколі І, який відвідав Одесу у 1837 році. Государ залишився задоволений побаченим.
Таким був перший етап історії лікарні – її становлення. Другий, який Т. Донцова характеризує як «золоте століття», почався у 60-ті роки ХІХ століття, після того, як до Одеси із міста Броди прибули заможні єврейські родини, що почали опікуватися спорудженням нового лікарняного будинку. Десятого жовтня 1865 року відбулося його освячення. Аж до 1917 року лікарню щедро обдаровували добродійники і вона мала статус «зразкового закладу охорони здоров'я Південної Росії». Серед жертвувальників були Луїза Ашкеназі, Абрам Бродський, Лазар Клейман, Абрам Рафалович.
На рубежі ХІХ – ХХ століть з'явилися корпуси, які збереглися й донині. Їх будували за проектами відомих одеських архітекторів Самуїла Гальперсона, Пауля Клейна, Адольфа Мінкуса, Федора Троупянського та інших. На великій лікарняній території було багато зелені. Через вісімдесят років після заснування медперсонал Єврейської лікарні складався із 62 лікарів й 43 фельдшерів, які обслуговували понад шість тисяч стаціонарних і до ста тисяч амбулаторних хворих на рік. Переважна більшість пацієнтів лікувалися безкоштовно. Незважаючи на свою національну приналежність, Єврейська лікарня була відкрита для громадян інших національностей та віросповідань.
Така коротенька історія одного із найдавніших лікувальних закладів Одеси. Вона гідна того, щоб її знали й пам'ятали. У цілому ж комплекс Єврейської лікарні можна розглядати не лише як пам'ятку архітектури, але й як матеріальне свідчення одеської добродійності минулого часу.
