Мокряк Григорий. Разящая атака «Сокола». Художественно-документальный роман о современнике в двух частях. Одесса. 2006.
В анотації до цієї книжки мовиться, що вона – про уславленого льотчика-винищувача часів Другої світової війни, нашого земляка, родом з Березівського району, Героя Радянського Союзу Петра Гніда. Але в тому і заслуга її автора, теж колишнього військового льотчика, тільки вже повоєнного часу, полковника у відставці Григорія Мокряка, що він зумів піднятися над побутописанням життя свого героя, нехай навіть й іменитого. Відійшовши від канонів біографічного нарису, він зумів сотворити образ талановитого і хороброго пілота Петра Гніда на тлі історії формування Військово-Повітряних Сил СРСР, історії підготовки пілотів, вдосконалення літаків, розробки стратегії і тактики використання авіаційних ланок та з’єднань в умовах бойових дій. Причому дуже важливо, що розгортання ВПС СРСР він подає у порівнянні з паралельним розгортанням гітлерівського “Люфтваффе”.
Можливо, справжнім шоком для когось із молодших читачів стане відтворення Г. Мокряком документальних подробиць співпраці комуністичного режиму СРСР на чолі зі Сталіним та фашистським режимом Німеччини на чолі з Гітлером, яке впродовж багатьох років відбувалося в рамках договору “Про підготовку німецьких військових кадрів на радянській території і випробовування військової техніки”. За вісім років школа льотчиків “Віф-Упаст”, що діяла в російському місті Липецьку, таємно від міжнародного співтовариства підготувала понад 200 німецьких льотчиків і серед них – майбутнього командувача німецьких повітряних сил Германа Герінга. Між іншим, там-таки, в Росії, в Казані, діяла в цей час і школа німецьких танкістів, начальником якої був гітлерівський генерал Лютц. А щоб відкрити німецьку льотну школу в Липецьку, Кремль в 1924 році закриває там Вищу школу червоних військових льотчиків. Відтак, німецькі пілоти знали все: нашу техніку, наші аеродроми, наше небо, нашу психологію, місцевість і тактику бою... Тож чи варто дивуватись, що впродовж лише першого дня війни, 22 червня 1941 року, німецькі аси знищили 1200 (за іншими даними – 2000) радянських літаків, з них 400 збили в повітряних боях, а 800 – на аеродромах, які теж були німцям добре відомі, адже з кінця 1940-го до весни 1941-го німецькі пілоти здійснили десятки розвідувальних польотів над нашими стратегічними об’єктами, і збивати їх було заборонено. Воно й зрозуміло, адже в 1939 році радянські і гітлерівські війська провели спільний Парад Перемоги над Польщею в Бресті, а союзників збивати не годиться.
Та, поза все це, радянські льотчики, серед яких був і мужній український ас зі степової Березівки Петро Гнідо, виявляли дивовижну хоробрість, жертвували собою, нав’язуючи бій на застарілій техніці новітнім “мессершміттам”, “юнкерсам”, “хейнкелям”, навіть якщо ті втричі переважали їх за чисельністю і стільки ж – за технічним оснащенням та за набутим в небі Іспанії, Франції, Польщі досвідом. Й описуючи такі епізоди, автор не скупиться на подробиці, деталі, психологічні характеристики, тобто там уже проглядається якщо не художня література, то принаймні хороша нарисова журналістика.
Саме в такому ключі відтворено, зокрема, повітряний бій поблизу Таганрога, коли старший сержант Петро Гнідо, чия підготовка становила всього десять місяців прискорених льотних курсів Сталінградського авіаучилища зразка 1940 року, разом з іншим пілотом-винищувачем, намагався зупинити німецьку армаду, яка складалася з великої кількості бомбардувальників, прикритих десятком винищувачів. Збивши таранним ударом ворожий літак, Гнідо і сам ледве врятувався, втративши свою машину й отримавши поранення в руку. Але це вже був неоціненний бойовий досвід, який згодом дозволив українському асові провести 82 повітряні бої й особисто “завалити” 34 ворожі літаки, а 7 машин збити в групових боях, здійснивши загалом 412 бойові вильоти.
Не менш цікавим та психологічно наснаженим видався і поєдинок з німецьким асом вже в 1945 році над польським містом Глівіце. Примусивши підбитий ворожий літак сісти за містом, Гнідо переслідував аса-полковника вже на землі, і з допомогою піхотинців узяв його у полон, добувши таким чином дуже цінного “язика”. В книжці чимало аналітичного матеріалу, який грунтується на документальних фактах, котрі, на загал, поки що маловідомі. Так, характеризуючи технічний і моральний стан радянської військової авіації, Г. Мокряк вдало доповнює наявні в нього відомості просторою цитатою з книжки професора Н. Якупова “Спасшие Отчизну”, в якій відтворено жахливі наслідки комуністичних репресій серед конструкторів та командного складу ВПС: “Из-за преступной политики большого террора видные ученые, конструкторы находились в тюрьмах и лагерях. Были арестованы конструкторы авиапромышленности Андрей Туполев, Владимир Петляков, Владимир Мясищев, Леонид Кербер и десятки других. Среди них был и Сергей Королев… Репрессиям подвергались руководители и опытные инженеры, техники и рабочие авиазаводов, конструкторских бюро. Все это обусловило серьезные недостатки в подготовке ВВС к обороне страны. Большинство самолетов авиачастей было устаревших образцов… По своим качествам эти самолеты уступали вражеским, были тихоходными. Новые самолеты… по своим качествам не уступали вражеским, но их было мало”. А далі йде перелік майже всього вищого складу ВПС СРСР, талановиті командири якого були в 1940-1941 роках розстріляні беріївцями.
Але герою книжки, льотчику за покликанням, пощастило вижити і в часи комуністичних репресій, і в часи фашистської навали. Генерал-майор Петро Андрійович Гнідо став нашим сучасником, впродовж кількох років він очолював одеський клуб Героїв “Золота Зірка”, а вже в незалежній Україні він – до речі, почесний громадянин міста Березівки – чимало робить для патріотичного виховання молодих льотчиків України, будучи при цьому членом президії ради ветеранів 5-ї повітряної армії та 5-го авіакорпусу ВПС України. Й автор книжки досить докладно, документовано відтворює і цей, повоєнний, але все ще патріотично-бойовий відтинок життєвого шляху героя-аса.
Нарешті, ще одна заслуга автора полягає в тому, що, поряд із буттям головного героя, він відтворює цікаві епізоди з життя багатьох інших визначних пілотів Другої світової: Івана Кожедуба, Олександра Покришкіна; колишнього командира 6-го винищувального авіакорпусу Олександра Утіна, Героя Радянського Союзу полковника Олександра Лобанова, не забуваючи при цьому і про німецьких пілотів: Ріхтхофена, Іммельмана, Хайде та інших, які були гідними супротивниками наших асів і в небі, і по авіаційних штабах. Словом, це по-справжньому захоплююча книжка.
