Таємний агент Майкл спав. Через двадцять хвилин – рівно о восьмій – він прокинеться, тому що…
Тому що задзвонить будильник, і Майкл перетвориться на одесита Мишка, двадцяти трьох років, студента політехнічного університету, майбутнього інженера-технолога і нинішнього співробітника компанії кур’єрського доставляння вантажів і кореспонденції.
Що ми знаємо про кур’єрів? Ну, бігають якісь люди, переважно молоді, розносять пошту. Але ж від точності і виконання кур’єра інколи залежить чиясь доля. І чекають його десь з нетерпінням, і стає Михайло “агентом Майклом”, пробиваючись до мети крізь непогоду і хащі великого міста. Але про все по порядку.
З приходом ринку у нашої рідної, звичної пошти з’явились конкуренти – служби кур’єрської доставки. Такі компанії обслуговують юридичних і фізичних осіб. Головна відмінність від пошти – приймання і доставляння кореспонденції і вантажів за системою “із рук у руки” у відповідний замовником день. Замовлення приймаються телефоном, рідше – через інтернет. Співробітники компаній прийдуть до вас на роботу чи додому, заберуть пошту і доставлять у будь-яку точку вашого міста (а якщо треба, й іншого). На таку роботу зазвичай влаштовуються студенти із незаможних сімей, яким потрібно заробити копійку-другу. Як і наш герой Михайло.
Його робочий день розпочинається о 9.00. До цього часу у спеціальній ячейці вже лежить кореспонденція. Забравши її, кур’єр виходить на свій, відповідний і добре знайомий йому маршрут. Так настає перша фаза робочого дня – рознесення пошти.
Але все не так просто! Перш ніж стати кур’єром, необхідно пройти стажування. На декілька днів стажер стає тінню кур’єра, всюди ходячи за ним. Буває, що у новачка в голові паморочиться, тому що потрібно встигнути у декілька місць протягом години доставити або забрати пакет. Для багатьох складністю стає заповнення квитанції – особливого документу, де детально розписано шлях кореспонденції. Деякі не витримують такого темпу. Чи бувають серед стажерів дівчата? “Бувають, але, як правило, швидко відсіваються!” – з насмішкуватою посмішкою говорить Мишко.
А ось Олена витримала і залишилася. У наставниці їй призначили високу і дуже проворну даму-кур’єра. Не бажаючи втрачати часу у транспортних пробках, вона стрімко йшла по вулицях Одеси, а Олена старалася не відставати і почувала себе ірландським сеттером на пробіжці. Наставниця хотіла якнайшвидше рознести пошту і піти додому до дитини, тому жодних перерв, зокрема на обід, не робила. Витримавши випробування, стажер не тільки отримала роботу, але й загартувала волю.
Зарплата новачка зазвичай складає 750 гривень. У деяких фірмах можна “дослужитися” і до півтори тисячі, але у середньому досвідчений кур’єр отримує тисячу двісті гривень.
У деяких фірмах кур’єрів екіпірують у кольори компанії. Красиво, але не завжди зручно, вважає Михайло. Та й не робить “фірмовий одяг” із звичайної людини професіонала. Погодьтеся, смішно звучить: “кур’єр – професіонал”! Однак досить проста робота, що не потребує особливих інтелектуальних проявів, може стати не всім до вподоби. Кур’єр повинен завжди бути акуратним, зібраним, проявляти кмітливість, бути пунктуальним і ввічливим. Багато відсівається, у службах доставляння плинність кадрів – явище повсякденне; крім того, така робота здається заняттям тимчасовим. А деякі залишаються і навіть просуваються по службі! Наприклад, із простого кур’єра який розносить передплатні видання, можна стати фельд’єгерем.
Довідка. Фельд’єгер (нім. Feldjager) – військовий кур’єр з доставляння дуже важливих державих документів. Є у багатьох державах.
Мій співрозмовник вважає, що досить гучне слово просто “запозичили”. У нашому випадку фельд’єгер – той же кур’єр, але наділений повноваженнями щодо доставляння особистої ділової кореспонденції і малих вантажів. Звучить красиво, “не по-нашенськи” – цим прийомом зловживають не тільки у цій сфері, – але й деякі зобов’язання накладає.
Так, наш кур’єр (фельд’єгер) отримує у своєму офісі (штабі) кореспонденцію і відбуває за маршрутом. Зазвичай кур’єри користуються електротранспортом – фірма оплачує, але у разі необхідності можуть і у маршрутку скочити. “Таксі? Ну, це рідкість! Адже за свій рахунок!” Громадський транспорт – другий дім кур’єра. Щоденні поїздки у переповнених вагонах, які до снаги найстійкішим, виробляють у людини філософське, дещо відсторонене ставлення до навколишньої дійсності. Але не зовсім – за рюкзаком з поштою, що став таким рідним і близьким, кур’єр слідкує невтомно. Влітку часто виручає велосипед.
І ось пошту рознесено, настає час обіду. Невеликий перепочинок для відновлення. Кур’єри обідають, як правило, на ходу – ні час, ні кошти не дозволяють іншого. Головне – на декілька хвилин знизити темп, відпочити і підготуватися до вечірнього “забігу”.
Вечір, мабуть, найбільш активна частина дня кур’єра. Пошта у “точках” зазвичай буває готова після 17.00. Припустимо, сьогодні чотири клієнти зробили замовлення на забирання кореспонденції з п’ятої до шостої. Досвідчений кур’єр відчуває, що може не встигнути. Якщо доставляння міжміське, то потрібно тримати в пам’яті час відходу поїзда чи автобуса. Для таких випадків корисно мати у записній книжці телефонні номери компаній-клієнтів. Десь можуть підготувати пакет хвилин на п’ятнадцять раніше. В іншому місці згодні почекати до чверті або пів на сьому. Щоб клієнти пішли назустріч, кур’єр просто зобов’язаний підтримувати з ними добрі особисті стосунки. І це не важко. Як правило, Мишко спілкується з секретарями, менеджерами нижчої ланки, помічниками бухгалтерів. Люди ці молоді, веселі, до нашого героя ставляться з розумінням і співчуттям, як до товариша по роботі. Інколи і бутербродом, і яблуком пригостять. Бували випадки, зізнався Михайло, що й за стіл садовили під час корпоративних вечірок. Втім, зазвичай на це немає часу. Заповнення квитанцій – відповіальний момент! Скільки скандалів буває через помилки! Випадок із життя: отримав кур’єр завдання доставити пакет на вулицю Якіра (нині І. Рабіна). Приходить на місце – а там школа. Зв’язується з офісом – адресу підтверджують. Виявилося, що пакет із Києва замість Дніпропетровська направили в Одесу.
Помилятися може й відправник, і кур’єр, а може й сортувальник кореспонденції в офісі служби доставки. Останній у вечірній час нагадує Смольний перед відомими подіями. Суєта, шум, інколи крики. Слава Богу, все закінчується мирно. Але прикрі випадки бувають. Компанія карає винних експрес-доставкою застряглого листа за їхній рахунок. Керівництво однієї із фірм вдається до іншого, оригінального покарання: той, хто проштрафився, виходить на роботу у суботу або неділю.
Із інших неприємностей можна згадати чванливе ставлення до кур’єрів у деяких організаціях. З цієї причини Михайло незлюбив якийсь восьмиповерховий бізнес-центр. Мовляв, дивляться на нього, як на порожнє місце, цідять крізь зуби. Але невелика біда. Буває й гірше. Наприклад, доставка йде з грифом “особисто у руки” керівнику. У момент доставляння його немає на місці, але по телефону він дає “добро” секретарю на відкриття пакету, а потім відмовляється від своїх слів, і винним залишається кур’єр. Отож, страхуючись від подібних випадків, доводиться проявляти принциповість на шкоду дипломатії.
З колегами у кур’єрів зазвичай взаємини нормальні. Якщо щось – виручають один одного, “закривають” маршрут. Після роботи і пива випити можуть, і погуляти разом. Одну справу роблять.
Михайло завдячує роботі за те, що краще пізнав рідне місто. Різні провулки-завулки допомагають скоротити шлях. Олена говорить, що навчилася вирішувати “транспортні завдання” – втрапити із точки А до точки В не пізніше, аніж настане час С. А Мишко – ось нерівність де! – ще може й перекинутися парою слів з симпатичною секретаркою, і життя взагалі здасться казкою.
Рутину прикрашають і різні кумедні ситуації. Олену смішить стиль спілкування менеджерів в офісі: “машиночка”, “кур’єрчик”, “вантажик”. “Замовленнячко? Добре, зараз скинемо по факсу рахуночок!” Крім кореспонденції, кур’єри доставляють і невеликі вантажі. Наприклад, клієнт із іншого міста замовляє придбання і доставляння дорогого букета квітів. І наш герой з цією розкішшю завантажується у тролейбус. І тут можна знайти плюси! Мишко просить потримати квіти якогось пасажира. Точніше, пасажирку. Молоденьку чарівничку? “Вгадав!” Інколи квіти потрібно відвезти до Іллічівська або Білгорода-Дністровського. І добре, якщо тільки квіти! Одного разу довелося відчути себе Льоликом із відомої кінокомедії, коли надійшло замовлення на доставляння… вихлопної труби! Якось везли клієнту двері від джипа. Гомеричний сміх стояв в офісі при вигляді мішка з собачим кормом, який доставляли із Одеси до столиці. Собачка, бачите, лише його і їсть, а знайти потрібний сорт можна тільки у нас. Тому нікого не здивує пакет з дитячою білизною або косметикою, торт чи цукерки. Будь-яка забаганка за ваші гроші! До речі, про гроші – господарі служб доставки заохочують співробітників, які знайшли нових клієнтів (звичайно, пошуком нових замовників займаються менеджери із офісу – телефонують потенційним партнерам, розміщують рекламу кур’єрської компанії у ЗМІ та ін.). Загалом, працювати можна, в один голос стверджують мої співрозмовники. Як бачите, і “маленька” професія буває цікавою і важливою. Працелюбний мурах адже також маленький!
