Сьогодні про морегосподарський комплекс можна говорити із великою натяжкою. Тому що основна його складова – морський флот, за винятком декількох малопотужних судноплавних компаній, – наказала довго жити. Таким чином, може йтися лише про морські порти. Їх на Чорному та Азовському морях нараховується близько двадцяти, сім з яких функціонують у нашому регіоні. Серед них Одеський, Іллічівський, Южненський, Білгород-Дністровський, Ізмаїльський, Ренійський та Усть-Дунайський, де сконцентровано близько 70 відсотків вантажопереробки від її загального обсягу.
З кожним роком прямі й транзитні вантажопотоки зростають. Але чи готові наші порти переробляти їх на сучасному технологічному та організаційному рівні?
Про це наш кореспондент розмовляє із генеральним директором Асоціації «Укрпорт» Віктором Борисенком.
– Справді, сьогодні лише порти, ще кілька судноремонтних заводів персоніфікують морську галузь країни, – говорить Віктор Арсентійович. – У той же час ставлення до них з боку Міністерства транспорту й зв'язку України, як і раніше, залишається утриманським. Пам'ятається, як два роки тому у підприємств вирішили вилучити п'ятдесят відсотків прибутку. Ймовірно, це було істотне підживлення держбюджету. У той же час ніхто не підрахував, яких збитків зазнали порти. Так, це державні структури, але і їм за рахунок чогось треба розвиватися, закуповувати нові вантажно-розвантажувальні механізми, іншу техніку. Насамперед для нарощування обсягів контейнерних перевезень. Щоб бути переконливішим, скажу, що найбільші закордонні порти переробляють від 10 до 15 мільйонів туєсів (контейнерів) на рік, тоді як українські, усі разом взяті, ледве досягли півмільйонної цифри. Тобто, говорячи про великі транзитні можливості України, потрібно не лише декларувати їх, але й робити конкретні цілеспрямовані кроки щодо їхнього розвитку. А це неможливо без розвитку транспортної галузі й портів, як однієї із її складових.
Ці та інші питання обговорювалися на зборах членів Асоціації «Укрпорт», де прямо говорилося про відсутність у державі єдиної концепції розвитку морегосподарського комплексу.
– Ми багато років говоримо про Закон України «Про порти», – підкреслив у своєму виступі на зборах президент Асоціації «Укрпорт» Володимир Іванов, – але дотепер не маємо ясної й підтвердженої стратегії реформування системи управління морським транспортом і портами, не позначено принципи їхнього розвитку.
Це дуже важливе посилання як для депутатського корпусу, так і виконавчої влади держави. Адже ні для кого не є секретом, що близько 95 відсотків перевезень вантажів в Україну й з України здійснюється закордонними суднами.
Тому, мабуть, настав час розпочати конкретні дії щодо збільшення тоннажу національного торговельного флоту, якщо ми претендуємо на звання морської держави.
А доки цього немає, необхідно особливу увагу приділити портам, через які здійснюється зв'язок із зовнішнім світом і від діяльності яких прямо залежить розвиток економіки в цілому. У зв'язку із цим члени Асоціації підкреслювали необхідність налагодження партнерських відносин із залізницями, які сьогодні поводяться як монополісти. Доки цього не відбудеться, порти будуть із запізненням реагувати на рішення, ухвалені керівництвом «Укрзалізниці». Зокрема, і в тарифній політиці, відповідальності залізниці за зберігання й експедування імпортних вантажів. Від цього прямо залежить, чи будуть іноземні морські вантажоперевізники працювати з українськими портами або віддадуть перевагу російським, болгарським, румунським, естонським, латвійським.
Тому, на думку промовців, потрібна самостійна й повноважна структура за прикладом «Укрзалізниці», яка б вирішувала всі накопичені проблеми українських портів.
Серед них на першому місці, на наш погляд, стоїть розробка алгоритму взаємин портів, як державних підприємств, з інвесторами, у тому числі закордонними. Тому що на розвиток портового господарства останнім часом бюджетні кошти практично не виділялися.
У даному разі йдеться також про надання керівникам підприємств більшої самостійності у вирішенні різних виробничих та організаційних питань, а також використанні вільних фінансових коштів.
Але це безпосередньо залежить від правильної кадрової політики, коли на чолі підприємств будуть стояти справжні професіонали своєї справи. Однак останні події, коли начальників портів та їхніх заступників змінюють, як рукавички, свідчать, що про професіоналізм говорити не доводиться. Тому, наполягали ще раз члени Асоціації «Укрпорт», потрібний орган, який би, обстоюючи інтереси портів, міг би стати на захист їхніх керівників.
Поки що ж наші звертання до Міністерства, до Верховної Ради України, до профільного комітету залишаються без відповіді, констатували портовики. А причина цього полягає у тому, що звертання ці досить специфічні, розраховані на висококваліфікованих фахівців, яких, на жаль, у владних структурах сьогодні недостатньо.
А проблеми українських портів потрібно вирішувати, притому, вирішувати сьогодні, тому що завтра може бути вже пізно.
