Ох і непростий лікар Лиманський! З підлеглими говорить неголосно, але суворо. Іноді жорстко. У своїй правоті, відчувається, впевнений не на сто, а на двісті відсотків. І приголомшив мене з порогу: «У Южному буде одна з кращих лікарень в області!»
З МІСЦЯ – В КАР'ЄР
Отже, мій співрозмовник – Роман Васильович Лиманський, головний лікар міста Южного, прошу... Гадаєте, любити й жалувати? Питання це спірне. А рік тому взагалі було не до любові. І ось чому.
Сьогодні Р.В. Лиманський посідає ще одну посаду – головного лікаря підприємства «Комунальний заклад «Южненська міська лікарня». Для організації цього КЗ пану Лиманському довелося, за його словами, поборотися з багатьма.
На першій сесії міськради скликання 2006 року не було прийнято рішення про створення КЗ. Переконувати, що воно необхідно, довелося всіх: і керівництво трьох медзакладів, і депутатів міськради. Лиманський з документами в руках доводив: треба! І домігся свого. 22 червня 2006 року депутати прийняли рішення про реорганізацію служби головного лікаря міськради, Южненської міської поліклініки й станції «швидкої допомоги» у згаданий вище КЗ шляхом злиття. 28 вересня того ж року було отримано свідоцтво про держреєстрацію КЗ «Южненська міська лікарня».
У Южному, місті з населенням 26 тисяч чоловік, немає лікарні. Раніше южненці вважалися одеситами й обслуговувалися в обласному центрі. Нова МЛ будується вже майже п'ятнадцять років і незабаром повинна вступити в дію. Зате в місті була станція «швидкої допомоги».
Зараз у Южному 4 бригади, а повинно бути дві. Чому ж так вийшло? А тому, що городян госпіталізують у медзаклади обласного центру. Ну, нікуди більше. Якщо одночасно везуть двох хворих, то Южне «прикривають» ще дві бригади. У ніч на 24 липня, наприклад, до Одеси відвезли дванадцять чоловік, і не тільки южненців. Вагітних жінок відвозять за місцем перебування їхньої консультації.
За день таке транспортування обходиться міському бюджету в 15 тисяч гривень. І це не припиниться, доки не буде відкрита лікарня.
За словами Р. Лиманського, при вступі на посаду він поставив владі умови: для успішного завершення будівництва лікарні замовником повинен стати головний лікар. Другий пункт звучав так: лікарня славиться не красивими стінами і не дорогим обладнанням, а висококваліфікованим персоналом.
ПЕРСОНАЛЬНО –
ПРО ПЕРСОНАЛ
Що ж таке, за Лиманським, гарний лікар? Терапевт, що, не оглянувши хворого, направляє його на кардіограму, назавжди втрачений в очах головлікаря! Ось така заява. Тоді інше питання: чим можна зацікавити кваліфікованого медика? Насамперед, житлом. І лікар Р. Лиманський сказав меру В. Новацькому: «Потрібні двадцять ордерів!» Тепер у Южному будується будинок для медпрацівників. Адже сюди приїдуть сільські лікарі вищої категорії. Акушер-гінеколог, наприклад, прибуде з-під Запоріжжя. Патологоанатом – із Сумської області.
Саме сільські лікарі – не зіпсовані містом, але вже самодостатні люди, – потрібні Лиманському. Середній вік – за сорок. Так, вони пропрацюють п'ять-десять років. Але за цей час лікарня зміцніє, стане установою вищої категорії.
– Не всі в місті зацікавлені в цьому будівництві! – робить чергову відверту заяву Р.В. Лиманський. – Не бажаю говорити ні про цих людей, ні про причини протидії – до чого виносити сміття з хати? Хочу заявити: лікарня відкриється в термін усупереч підступам. Це буде багатопрофільна установа. На третьому поверсі відкриються пологове, гінекологічне, хірургічне відділення. Поверхом нижче – педіатричне й терапевтичне.
Міськрада прийняла рішення, що дозволило головлікарю Лиманському брати на роботу персонал із включенням у трудовий договір пункту про забезпечення службовим житлом після здачі в експлуатацію 24-квартирного житлового будинку. В тому ж документі є умова: пропрацювати не менше п'яти років.
Наступне неприємне запитання, що я задаю лікарю Лиманському: «Як матеріально зацікавити лікарів високої кваліфікації?»
– Конституція гарантує громадянам безкоштовне медичне обслуговування. І де ви його бачили? Отож, я завжди говорю колегам: «Не прагніть заробити на хворому!» Гірше немає ситуації, коли пацієнт приходить до хірурга, а той починає озвучувати «прейскурант»: за операцію – стільки, за наркоз – стільки і т.д. Не можна так, це бумеранг, який може повернутися. Якщо лікування вдалося, хворий віддячив – добре, сказав «спасибі» – прийміть як належне. У справжнього лікаря Бог повинен бути в душі, а не на іконці в кутку.
Головлікарю Лиманському не потрібна самореклама від лікарів, які приїздять працевлаштовуватися. Зробив п'ять тисяч операцій – ну і що? А от якщо хірург заходить у майбутню операційну, і в нього спалахнуть очі, тоді буде розмова.
Послухаємо думку людини, що дев'ятий рік працює на «швидкій допомозі».
Слово Наталі Олександрівні Антоновій:
– Важка в нас робота, але цікава. Правда, зарплата не дуже висока. Оклад лікаря першої категорії – 758 гривень. Головлікар? Людина нова, досить тверда, однак звикаємо один до одного. Відкриття нової лікарні, звичайно, ж, важливий крок у розвитку інфраструктури міста. Але справа в тому, що будуть скорочені дві наші бригади. Ми чули, що лікарів не звільнять. А от фельдшери й водії можуть залишитися без роботи.
Про майбутні скорочення люди знають. Головлікар Лиманський виступав на засіданні профспілки. І разом з медперсоналом шукає варіанти виходу із ситуації. Половину водіїв, на жаль, доведеться скоротити – нікуди не дінешся. Дві бригади, що залишаються, цілком укомплектують лікарями. Молодшим медсестрам запропонують роботу в лікарні, фельдшерам також знайдеться місце у відділеннях. Питання в іншому – працівники «швидкої» втратять так звані колісні, тобто надбавки за стаж. Але іншого виходу Лиманський не бачить.
У нього ще один головний біль: де медсестер узяти? Южненці намагаються до вузів вступати, а не до медичних училищ. Доведеться чимось заманювати випускниць. Словом, є проблеми.
СТИСНУВШИ ЗУБИ, ВІДМОВИТИ В ДОПОМОЗІ
Роман Васильович хоче завести в майбутній лікарні такий порядок – житель міста, що опинився в стаціонарі, не почує слів: «Ось вам список ліків, йдіть і купуйте!» Все надасть медзаклад. Інакше головлікар Лиманський не буде тут працювати. Що ж, запам'ятаємо ці слова.
Крім майбутнього скорочення частини персоналу, новому медичному начальству довелося вирішувати ще одне неприємне питання. Наказом головлікаря бригадам «швидкої допомоги» було заборонено обслуговувати населення за межами міста Южного. Дане рішення, вважає Р.В. Лиманський, цілком відповідає Бюджетному кодексу. Торік виїзди на територію Комінтернівського району «з'їли» 260 тисяч гривень. Виходить, у южненців забрали – дали іншим. І знову були незадоволені рішенням Лиманського, і знову серед депутатів. Що скажеш – закон є закон, але…
Н.О. Антонова:
– По-людськи шкода комінтернівців. Вони звикли, що ми приїжджаємо. Телефонують, вимагають «швидку», іноді кричать. Але що ми можемо зробити? Є наказ.
Як повідомив мені головлікар Комінтернівського району Володимир Гриценко, тепер жителів Петрівки, Визирки й інших пунктів обслуговує фельдшерська бригада смт Чорноморське. Розглядається питання підписання договору на обслуговування Южненською «швидкою» Сичавки і Кошар.
ГОЛОС НАРОДУ
Пана Лиманського запрошували у прямий ефір місцевої телекомпанії «МиГ».
Ольга Годовенко, ведуча програми «Про тиждень», розповіла: «Вперше в прямому ефірі головлікар Лиманський з'явився 22 травня 2006 року. На запитання «Чи задовольняє Вас рівень медицини в Южному?» позитивно відповіли 70 телеглядачів, які зателефонували, негативно – 206. В основному люди скаржилися на роботу поліклініки, але дісталося і «швидкій». Другий прямий ефір відбувся 19 березня 2007 року. Тоді надійшло всього 2 скарги».
А зараз послухаємо самих южненців. Валентина Петрівна, Галина Карлівна, Надія Яківна: «Так і напишіть: ніяких претензій до «швидкої»! У нас на трьох інсульт, стенокардія і ще багато чого. Викликаємо часто, і лікарі завжди приходять на допомогу». Пенсіонерка Федоровська: «Низько вклоняюся лікарям «швидкої допомоги»! У мене цукровий діабет, піддана коматозним станам. Не раз мене витягували з того світу. Чоловік і дочка в мене – інваліди, лікарі в нас часті гості. Спасибі їм! Дай Боже здоров'я!»
Інші жителі, ніби згмовившись, повторювали ті ж слова, додаючи, що зараз порядку більше, ніж раніше. Деякі з хворих майже зріднилися з «швидкою», наприклад, як дідусь Подокопний, 83 років, учасник війни, який переніс кілька інфарктів.
Звичайно, я не міг провести в Южному референдум про довіру «швидкій допомозі». І статистика телепрограм, і думка опитаних не можуть вважатися істиною в останній інстанції. Складне питання і з комінтернівцями... Треба ще враховувати, що найбільші підприємства міста уклали договір із приватною клінікою, у якої є своя “Ambulance”.
Мені здається, картина остаточно проясниться, коли южненцям будуть надавати невідкладну допомогу в їхній міській лікарні. Яка стане такою, за словами головлікаря Лиманського, не в день відкриття, лише через кілька років роботи. Сьогодні Романові Васильовичу видані великі аванси. І тільки час покаже, хто був правий – Лиманський чи його опоненти.
